Ми часто помиляємося. Втім, як і всі люди. Проте деякі помилки бувають корисними. Років п'ять тому, коли з півночі тільки-но імпортувати моду обв'язуватися стрічками до Дня Перемоги, ми давали коментар для телебачення і зопалу поплутали ордени та їхні кольори. І хоч це природно для людей далеких від фалеристики, проте помилка залишається помилкою, і нам на неї вказали.

Не підуть українці на новий Майдан від своїх садків вишневих, де їм так приємно лежати у тіні і слухати, як співають ідучи дівчата - та ні, не підуть, з майданами вже покінчено. Не вірять вони вицвілим помаранчевим лідерам, від яких уже нудить. Що стосується вицвілих горе-лідерів, то це правда. А що стосується нових майданів, то усе це абсолютна брехня, яка розповсюджується: а) деморалізованими українцями-"все пропало" 2) провокаторами, завдання яких - цю деморалізацію посіяти.

У свій час видатний український громадсько-політичний діяч В'ячеслав Липинський зазначив, що первородним гріхом українців є ідейний хаос в політиці і брак організаційної дисципліни. Усвідомлення природної гріховності людини загалом допомагає людству формувати і підтримувати моральні принципи, життя без яких уже давно б закінчилося на планеті Земля.

Політика нового президента України приголомшила не тільки мене. Події, важливість яких можна визначити як екстраординарні, мерехтять, зливаючись в коло пропелера літака. Ми не встигаємо дати оцінку одній, як вже на екранах ТБ нашаровується друга, третя тема. І одна - гірша іншої! Вірніше - страшніша від попередньої! Тому, відійшовши в бік, варто підвести підсумок і сказати: нам ще недостатньо фактів для того, щоб оцінити ситуацію як катастрофічну? Як на мене - більше чим достатньо! І шукати якісь додаткові факти або відтінки - все-одно, що заглядати в очі мертвому.