Росія та Європейський Союз є геополітичними сусідами. Те, чи є їхні відносини насправді добросусідськими, а не напруженими й конфронтаційними, має найважливіше значення для обох сторін. Доти, доки Росія не модернізує свою економіку та суспільство, вона може забути про свої претензії на статус світової держави XXI століття й далі відставатиме як від старих, так і від нових держав, що з’являються. Крім того, для модернізації Росія потребує партнерів, оскільки її населення та економічний потенціал надто малі для того, щоб самостійно відігравати важливу роль у новому світовому порядку, що формується. Стратегічних ядерних озброєнь Росії буде не досить, щоб забезпечити їй місце серед держав першого рангу.

Минулого тижня були оприлюднені результати соціологічного опитування «Політичні настрої жителів Харкова напередодні майбутніх місцевих виборів», проведеного 14-21 липня соціологічною лабораторією „Академічні ініціативи”.

Фактично, виборча кампанія БЮТ на Харківщині триває вже кілька місяців, і її головні події відбувають у Харкові, навколо проблем Харкова та у контексті традиційно складних відносин лідера ВО „Батьківщина” Арсена Авакова з міською владу, яку зараз уособлює виконуючий обов’язки мера Геннадій Кернес.

Озираючись на український ефір попередніх тижнів, доводиться констатувати, що візит предстоятеля Російської православної церкви Кирила (Гундяєва) викликав небувалий у колишні часи резонанс. Так-так, саме так — «Російська православна церква». Саме так і називалася РПЦ аж до 1943 р. Це зафіксовано в усіх її офіційних документах. А 1943 р., відновлюючи розгромлену РПЦ, Йосип Сталін запропонував називати її «руською». Після смерті «канібалісімуса» (як дотепно назвав диктатора правозахисник Євген Захаров) вдячний Московський патріарх Олексій І (Симанський) прославив Йосипа Сталіна (Джугашвілі) як «богоданного вождя».