Вперше за всю історію своєї незалежності Україна отримала повноцінну партію влади. В руках однієї політичної сили опинились одночасно контрольована більшість в парламенті, уряд та посада президента. Вся внутрішня та зовнішня політика України тепер залежатиме від волі лише кількох однопартійців. Утім, перший з'їзд Партії регіонів в новому статусі пройшов в досить дивній атмосфері. Підписання харківських угод надавало єдності і монолітності "регіоналів" досі незнайомий українцям присмак страху перед невідомим.

"Міжнародна угода, що не передбачає взаємної вигоди, не може тривати довго; понад те, якщо угода не задовольняє цієї умови, вона взагалі не може вважатися угодою і напевне містить у собі підстави для свого розірвання. Тому велика наука переговорів полягає в тому, щоб дати зацікавленим сторонам певні переваги, і так пов'язати їх між собою, щоб вони розглядалися обома сторонами достатньо збалансованими" (Франсуа Кальєр, французький дипломат, радник Людовіка XIV).

Парадоксально, але поняття "відродження" (наприклад, у сенсі італійському) означає повернення до елементів культури попередніх сторіч, себто до глибинних традицій. Саме в цьому сенсі, небезпека втрати української спадщини реальна.

Українська народна партія (УНП). Серед усіх харківських правих, мабуть, найбільш респектабельно виглядала ХОО УНП. Показна солідність була спричинена зовсім не якоюсь особливою повагою до її членів або значними здобутками власне партії. В період правління Арсена Авакова на посаді голови облдержадміністрації, УНП на Харківщині фактично була однією з партій влади.