Непомітно для широкої публіки, увага якої зайнята політичним протистоянням, в Україні наближається перша велика приватизація при новій владі. Уряд збирається поповнити бюджет за рахунок повторного продажу "Луганськтепловозу". У сутичці за промисловий актив планують зійтися російський бізнес та великий комбінатор Ігор Коломойський. Кремль уже заявив про захист своїх інвесторів, а Микола Азаров пішов їм на зустріч в питанні ціною 167 мільйонів гривень.

Ось і завершується перша частина річного літургійного кола євангельських читань, перша його невелика третина, яка тривала майже два місяці, починаючи від Великодня. В цей час читалося Діяння святих апостолів ‑ і ось останнє зачало, останній уривок із Діянь щойно відлунав. Прочитане було в цей час, зачало за зачалом, уривок за уривком, Євангеліє від Йоана. Неділі рахувалися також від Великодня. І хоча останні десять днів після Вознесіння Господнього ми вже не віталися по-великодньому, ікона Воскресіння Господнього вже була прибрана з центру храму, тим не менше атмосфера перебування у великодній радості Церкви була для неї весь час властивою.

«Купуй українське» - вже кілька років звучить цей заклик Української народної партії. Логічно припустити, що перед купівлею чогось українського, необхідно і продати щось, теж, мабуть, українське. А як інакше?

У першому турі президентських виборів ті кандидати, які переконували нас у власній новизні, сумарно здобули понад 20 відсотків голосів. За дуже-дуже умовно «нових» Тігіпка та Яценюка з надією проголосувало без малого 5 млн. громадян. Це свідчить про колосальний суспільний запит на нових лідерів, нові ідеї, нову політику. Проте перевагу в Україні все ж таки поки що зберігають старі політичні сили. А де ж ті кандидати-новатори, що кинули серйозний виклик В.Януковичу та Ю.Тимошенко? Чи не розгубились вони після першої поразки? Чи ще пам’ятають про них виборці?