По вашому запиту #уапц знайдено результатів: 6

Сьогодні на львівському Євромайдані відбувся екуменічний молебень, який зібрав за різними даними 20-30 тис. людей. За Україну та весь народ спільно помолились священики різних конфесій. Очолив молитву Преосвященний владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.

Пам’ятну бронзову дошку урочисто відкрили та освятили на фасаді будинку №17 на вулиці Пісковій у Львові. Саме в цьому домі Патріарх Української автокефальної православної церкви Мстислав (Скрипник) обов’язково зупинявся під час кожного свого приїзду до Львова, та любив проводити час у саду біля хати.

Конфлікт довкола розпочатого напередодні Зелених Свят масового нищення дерев у найбільшому харківському парку набуває все ширшого суспільного виміру. Він уже продемонстрував брак толерантности і взаєморозуміння в стосунках різних соціяльних груп, неготовність їх до діялогу, змусив сумніватися в пошані муніципальної влади й міліції до громадянських прав кожного жителя Харкова, незалежно від його майнового стану й політичних поглядів.

Дорогі брати і сестри! Ще вчора на вечірній молитві ми почали відчувати порожнечу на початку молитовного правила. Там, де ще до вчорашнього дня лунав радісний пасхальний тропар, раптом утворилася пустка. Пустка така відчутна аж до часу, коли урочисто залунає на вечірні дня П’ятдесятниці «Царю Небесний». І це один із виховних засобів Східної Церкви: через обряд дати нам співпережити той важкий відповідальний період, який настав для громади учнів Христа, які мали б згодом стати Церквою, в десять днів, насичені молитвою, роздумом, вщерть насичені переживаннями – днів між вознесінням Господа Ісуса Христа і Зісланням Святого Духа. Нам, коли читаємо кілька рядків Євангелія від Луки чи трохи докладнішу розповідь Діянь святих апостолів, написаних тим самим євангелистом Лукою, здається, що це лише одна мить в історії спасіння. Але пригадаймо які-небудь важкі, відповідальні десять днів із власного життя.

Понад п’ять років тому, 4 лютого 2005 року, група прихильників митрополита Мефодія (Кудрякова) захопила в центрі Києва приміщення Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви. Здавалося б, цілком звичайна для життя країни подія: успішна рейдерська атака (хай навіть із релігійним присмаком) – щоби згадувати про якийсь її "ювілей". Якби не кілька важливих нюансів...

Богослов, мистецтвознавець. Навчався в мистецько-промисловій школі та у Львівській духовній семінарії. З 1947року служив священиком на парафіях. Один з ініціаторів Третього відродження Української Автокефальної Православної Церкви. Був пострижений в монахи. Висвячений у сан єпископа. 7 вересня 1993 року на Другому Помісному Соборі УАПЦ єпископ Димитрій був обраний Патріархом Київським і всієї України УАПЦ. Він не тільки розбудовував Українську Автокефальну Православну Церкву. Як мистецтвознавець усе життя вивчав іконопис та архітектуру української церкви. Ґрунтовно обстежив більшість пам'яток сакральної архітектури України. Вийшли у світ основні його праці «Церковне будівництво Західної України» (1998), «Іконопис Західної України ХП-ХУ ст.» (2005).