Безпритульні люди уже не викликають великого здивування у місцевих мешканців Харкова
Безпритульні люди є не лише жебраками, а й злодіями. Їх агресивна поведінка є часто помітною, навіть в людних частинах центру міста. Нещодавно, біля станції метро “Університет” такий соціально-неадаптований чоловік підпалив сміття, що знаходилося в спеціально-відведеному для нього місці. Його поведінка була дуже агресивною, а брудна лайка передавала оточуючим його незадоволення своїм життям і містом в цілому. Мешканців Харкова не дуже обурювала задимлена вулиця, а навпаки знайшлося чимало охочих постояти, посміятися і сфотографувати безпритульного біля палаючого смітника.
Неподалік станції метро “Маршала Жукова”, коли рухатися в напрямку Палацу Спорту, можна часто побачити жінку літнього віку, яка ночує прямо під деревами разом із безпритульними собаками. Вона говорить, що вдень жарко, а вночі холодно лежати просто на землі, тому вона дуже рада, що тварини розуміють її і лягають поряд. Міцно обійнявши одну з безпритульних собак жінка відпочиває до теплого ранку. Потім іде на базар жебракувати.
Якщо рухатися далі вперед, то хвилин за 15 можна прийти на вулицю Танкопія, до будинку № 32. Там теж мешкають безпритульні. Вони ретельно вишукують на смітнику все те, що можна було б спожити як їжу. Також прохають допомоги у мешканців будинку. Ночують зазвичай у під’їзді, або неподалік нього на вулиці.
Перелік можна продовжити, але статистика все ж таки не є першочерговим питанням. Найбільша проблема безпритульних людей полягає в тому, що вони у своїй більшості не бажають працювати і не прагнуть до нормального життя. Адже в селах України знаходиться багато покинутих будинків, і якщо звернутися до сільської ради, то у більшості випадків безпритульній людині дозволяють зайняти приміщення і проживати там. Земля таки як не як родить, і повністю голодною людина не буде. Але такі пропозиції жебраки миттєво відхиляють. Безпритульні люди мотивують свою відмову тим, що в них слабкий стан здоров’я, а інші так і кажуть, що працювати вони ніколи й ніде не будуть, бо жебракування є набагато вигіднішою справою.
Але в Харкові є такі безпритульні, які прямим текстом прохають перехожих, аби ті їх убили. Дехто з них більшу частину свого життя провів за гратами і не вірить в те, що можна жити інакше, чекаючи свого повторного ув’язнення та роблячи відповідні вчинки.
Якщо ж зібрати всіх безпритульних людей в спеціальні будинки, то це принесе користь мешканцям міста Харкова, але в той же час проблема в такий спосіб повністю вирішена не буде. Адже треба боротися в першу чергу з причинами, через які люди стають безпритульними. Це алкоголіз, наркоманія, психіатричні хвороби тощо. Люди, яких так чи інше торкнулися вищезгадані проблеми потребують постійної допомоги та чіткого обліку.
Якщо ж не боротися з безпритульністю належним чином, то ця проблема сама нікуди не зникне. Звісно, що частина вуличних людей помирає взимку через обмороження і влітку, через спеку й артеріальний тиск, але на їх місце приходять інші.
На жаль, поки що не спостерігається постійної і дієвої боротьби з безпритульністю. Останнім часом, кажуть і пишуть набагато більше про безпритульних тварин, ніж людей. Але якщо Харків розраховує на велику кількість туристів, то цими питаннями треба займатися вже зараз, бо за короткий проміжок часу такі проблеми не вирішуються.
