Те що стосовно НАТО в Україні немає одностайної думки, очевидний факт. Даний матеріал (який, власне, є потенційним законопроектом) висвітлює одну з позицій, яка побутує сьогодні в українському суспільстві. Наскільки це продуктивний напрям, коли у нас під боком є "дружній" північний сусід, засвідчить та розсудить лише час.

Майже 20 років минає з початку появи на мапі світу незалежної України, а керівництво цієї самої держави ще не визнало ветеранів саме тої військової формації, яка єдина довгі роки боролася за ту ж таки незалежність. Чи нема чим дивуватися? Ця дивовижня держава - Україна, а покривджені військовики - вояки й офіцери Української Повстанської Армії. Мабуть немає другої країни в світі, яка б після здобуття незалежности так негідно поступила зі своїми громадянами, які жертвували своїм життям, щоб їхній народ більше не служив чужим імперіям.

Понад п’ять років тому, 4 лютого 2005 року, група прихильників митрополита Мефодія (Кудрякова) захопила в центрі Києва приміщення Патріархії Української Автокефальної Православної Церкви. Здавалося б, цілком звичайна для життя країни подія: успішна рейдерська атака (хай навіть із релігійним присмаком) – щоби згадувати про якийсь її "ювілей". Якби не кілька важливих нюансів...

Нещодавно в столичному залі Палацу Спорту відбулися міжнародні змагання з художньої гімнастики “ Кубок Дерюгіної – Нафтогаз ”. Здавалося б звичайні змагання, які проходять щорічно як підготовка до більш вагомих турнірів з цього виду спорту. Але цього разу були незвичайні змагання, незвичайні, бо в них не брала участі абсолютна чемпіонка світу з художньої гімнастики Ганна Безсонова.