Хартія неприєднання України

1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПІДСТАВИ

1.1. Геополітичні особливості
Україна має на своїй території таку особливу ознаку, як географічний центр континенту Європа. Центр, будь-який, включає у свій сенс розуміння рівноваги, балансу сил, але від-чуває на собі найбільший вплив та тиск оточення. Принаймні,останню тисячу років, це було доведено історією. Ми маємо це на увазі.
 

1.2. Політично-економічні стосунки.
На початок третього тисячоріччя Україна підійшла як незалежна, повноцінна Держава з певним міжнародним впливом, економічним та інтелектуальним потенціалом, визначеною свободою до вибору імовірного подальшого напряму розвитку. Це гарантовано Конститу-цією та забарвлення політичного життя. Пануюча у суспільстві України ідеологія зберігає канон православ’я та належності до слов’янського цивілізаційного простору, дотримуючись переважно їх систем цінностей. Ми про це пам’ятаємо.
 

1.3. Місце та призначення у цивілізаційному просторі.
За збігом історичних обставин Україна змушена виконувати функції, котрі раніше були притаманні державам так званої «буферної зони» - Варшавської угоди, але більш визначені до сучасної геополітичної ситуації на континенті. Для цього ми повинні наголосити:
 

2. ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ НЕПРИЄДНАННЯ
 

2.1. Відмова від прямої участі України у будь-яких військово-політичних блоках, союзах з іншими державами. Участь тільки у ролі спостерігачів.
 

2.2. Денонсування усіх міжнародних угод, домовленостей, стосовно членства України у військово-політичних блоках, союзах, спільних військових проектах та намірах до цього.
 

2.3. Відмова від виготовлення, зберігання, розташування на своїй території зброї та засобів масового знищення, негативного впливу на оточуюче середови-ще.
 

2.4. Заборона у використанні земель, вод, повітряного, інформаційного та космічного просторів для розташування, пересування, використання будь-якими військовими угрупованнями, об’єктами, пристроями іноземних держав, також вищезгаданими - подвійного призначення.
 

2.5. Реформа збройних сил України відповідно доктрині неприєднання, ненападу, збереження своїй цілісності та недоторканості. Для цього зберігаються системи, що надають можливості до превентивного виявлення та знищення об’єктів, зазначених попереднім пунктом.
 

2.6. Прийняття на себе ролі міжнародного арбітру, миротворця на континенті у разі виникнення міждержавних розбіжностей,що неминуче витікає з ідеології неприєднання та балансу.
 

2.7. Зовнішньополітичні чинники України не перешкоджають її участі у Організації Об’єднаних Націй, русі не приєднаних держав.
 

2.8. Впровадження державного устрою України на засадах козацької демократії, як найбільш притаманного до споконвічних суспільних відносин жителів України та тієї, що відзначає особливий напрямок розвитку держави.
 

2.9. Ренаціоналізація галузей вітчизняної економіки, що стосуються загального життєзабезпечення українського суспільства – фінансової, енергетичної, освіти, медичної, комунікаційної, транспортної, видобувної, та інших, за не-обхідністю.
 

2.10. Зменшення кількості осіб, залучених до систем керування та державного ко-нтролю відповідно достатньої необхідності. Підвищення вимог до них та особистої їх відповідальності. Спрощення податкових процедур, зменшення податкового тягаря та виключення подвійного впливу на суспільне життя з боку адміністративних державних установ.
 

2.11. Виключення вільного обігу іноземних валют та цінних паперів на території України. Припинення державних казначейських зобов’язань за цими паперами.
 

2.12. Створення умов для гарантованих внесків та інвестицій резидентів іноземних емісійних центрів у банківську вітчизняну структуру, забезпечених екві-валентом дорогоцінних металів.
 

2.13. Використання українських земель, водних ресурсів, копалин, та усього, що є надбання громадської власності, виключно суб’єктами української Держави, виходячи з їх невід’ємного права на володіння територіями та їх складовими.
 

2.14. Недопущення використання державної влади, самоврядування та їх чинників на користь будь яких партійних, релігійних та інших громадських об’єднань, незважаючи на їх кількісність, впливовість. Заборона державним посадовцям на причетність до членства у таких угрупуваннях та використання у своїй діяльності символіки, гасел ідеологічних догм їх.
 

2.15. Жорстка міграційна політика за умов пріоритетів корінного населення України на соціальне забезпечення та привілеї, захист громадян України та їхнього майна за межами Держави. Розвиток самосвідомості громадян, як спро-можних до спільної дії та причетних до Великої України-Руси – колиски слов’янської цивілізації у Євразії.
 

2.16. Перерозподіл виробничих сил українського суспільства на користь утворення центрів прибутку та перевищення експорту над імпортом.
 

2.17. Надання можливостей кожному члену українського суспільства відчувати себе комфортно та захищено у будь якому місці на земній кулі, а тим більш – у себе вдома. Відчуття в українцях і за межами України своєї етнічності, гідності, спільноти.
 

2.18. Вживання інших заходів, які органічно виходять з принципів та ідей неприєд-нання України, та спрямовані на користь українського славетного народу, його добробуту, його гідного майбутнього, для чого ми прагнемо впровадити:
 

3. ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ.
 

3.1. Внесення певних змін та доповнень до Конституції України та нормативних державних актів.
 

3.2. Зміни та реструктуризації систем державного управління, витрат на їх утримання. Скорочення військового контингенту України та застарілих зразків зброї.
 

3.3. Укладення та розповсюдження універсалів, меморандумів про впроваджен-ня ідеї неприєднання через міністерство закордонних справ на представни-цтва зацікавлених держав.
 

3.4. Розірвання міжнародних договорів та зобов’язань, що стосуються проблем членства України у військово-політичних спільних програмах, постачанні активних, наступальних систем зброї.
 

3.5. Ліквідація на території України військових баз, об’єктів інших держав, їхніх контингентів
 

3.6. Посилення міграційного контролю людських,матеріальних, інформаційних потоків до України,
 

3.7. Використання чинників української національної козацької демократії, системи її регулювання суспільних відносин у державному управлінні.
 

3.8. Гармонізація економічних відносин, структур громадського розподілу, поборів, раціонального використання, енергетичного балансу, соціального за-безпечення.
 

3.9. Затвердження державної програми пожвавлення виробничих сил суспільст-ва, націляння працездатного населення на зростання вітчизняного виробни-цтва, опанування найновітніших технологій.
 

3.10. Інші дії, які виходять із необхідності забезпечення статусу неприєднання, при тому – входження до блоку неприєднаних держав, усе це ми зробимо. Від усього цього ми очікуємо:
 

4. НАСТУП ОЧІКУВАНИХ НАСЛІДКІВ .
 

4.1. Міжнародні відносини та зв’язки :
 

4.1.1. Розвиток мають на засадах економічних пріоритетів,
 

4.1.2. Переслідують метою перевищення експорту над імпортом,
 

4.1.3. Зменшують витрати на утримання збройних сил України,
 

4.1.4. Створюють добрі умови до припливу грошей у національні банки,
 

4.1.5. Примушують до перегляду раніше укладених договорів та зобов’язань,
 

4.1.6. Змінюють статус України у Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних асоціаціях,
 

4.1.7. Роблять неможливим будь-яке втручання іноземних інтересів в українське суспільство під виглядом вигаданих звинувачень та «п’ятих колон».
 

4.2. Соціально-економічні відносини:
 

4.2.1. Будуються на засадах необхідної достатності,
 

4.2.2. Звернені до історичних традицій народів України,
 

4.2.3. Прагнуть до найменшого техногенного впливу на екосистему,
 

4.2.4. Забезпечені гарантованою системою безкоштовного навчання, медичного та пенсійного забезпечення,
 

4.2.5. Захищені у правовому полі,яке має пріоритети суб’єктів українського законодавства,
 

4.2.6. Дисципліновані відповідальністю емісійних центрів,
 

4.2.7. Засновані на заохоченні центрів прибутку та скорочення витратних систем,
 

4.2.8. Роблять привабливим український економічний простір для взаємодії з сусідніми економічними інфраструктурами.
 

4.3. Область культури та ідеології:
 

4.3.1. Створює передумови для розвитку концептуального територіалізму як соціальної ідеї, що поєднує членів українського суспільства,
 

4.3.2. Допомагає розвитку самосвідомості громадян України як виконавців великої цивілізаційної місії у Європі,
 

4.3.3. Знижує внутрішні міжконфесійні напруження та розбіжності, є стимулом звернення до дійсного потенціалу та волі українця,
 

4.3.4. Дозволяє знешкодити негативні наслідки чужинських ідеологій на суспільну мораль жителів великої України,
 

4.3.5. Відроджує в українцях вільних, кмітливих, доброзичливих, усміхнених, обачних, дійсних хазяїв свого життєвого, недоторканного для негараздів простору.
 

Усе, що ми робимо, намагаємось зробити, до чого прагнемо та сподіваємось, спрямовано на збереження нашого майбутнього, якого ми заслуговуємо усім своїм минулим та сьогоденням і спільну волю до чого ми висловлюємо – кожен особисто, усі разом, через своїх обранців у законодавчій та виконавчій владі держави. Це воля наших предків, наших нащадків, наших надбань, нашої землі, на яку ми маємо виключні довічні права, перед якою маємо довічний святий обов’язок, а через неї – один перед одним!


Д. Хасанов
сотник Слободського коша
Українського Козацтва,
С.Ястребов
полковник Слободського коша
Українського Козацтва,
м. Харків