Східна Європа без німців — депортації після Другої Світової війни: Угорщина та Румунія
Повернув німецьке прізвище — став ворогом угорського народу
У Угорщині конфлікт угорської влади з німецькою меншиною яскраво проявився ще до війни. Вже у 1920-х роках, відразу після утворення національної угорської держави, країна почала проводити політику жорсткої дискримінації німецької меншини. Закривалися німецькі школи, етнічних німців усували з органів влади. Людина з німецьким прізвищем не могла розраховувати на жодну кар’єру.
У 1930 році наказ міністра оборони зобов’язав усіх офіцерів, які мали німецькі імена чи прізвища, змінити їх на угорські — або подати у відставку.
Положення німців помітно покращилося після перетворення Угорщини на сателіта нацистської Німеччини, проте мало хто з німців, що проживали в країні, сумнівався, що з відходом німецьких військ їхнє становище різко погіршиться. Саме тому в квітні 1944 року німецькі війська зробили кілька безуспішних спроб евакуювати етнічних німців з Угорщини.
Переслідування розпочалися ще у березні 1945 року. 15 березня нова угорська влада ухвалила проєкт земельної реформи, згідно з яким можна було конфісковувати землю як у німецьких організацій, так і у німців — приватних осіб.
Однак навіть безземельні німці залишалися подразником для угорської влади. Тому до грудня 1945 року було підготовлено указ про депортацію «зрадників і ворогів народу». Під цю категорію підпадали не лише учасники німецьких військових формувань, а й ті, хто в період із 1940 по 1945 рік повернув собі німецьке прізвище або під час перепису 1940 року вказав рідною мовою німецьку.
Усе майно депортованих підлягало безумовній конфіскації. За різними оцінками, депортація торкнулася від 500 до 600 тисяч етнічних німців.
Дивіться також:
Від Судетів до Братислави — депортація східних німців після Другої Світової війни: Чехословаччина
Від Бреслау до Глейвиця — депортація східних німців після Другої Світової війни: Польща
Добрий кейс: "тиха депортація" в Румунії
Ймовірно, наймирніше депортація німців проходила в Румунії. На момент завершення війни тут проживало близько 750 тисяч німців, багато з яких були централізовано переселені до Румунії у 1940 році з територій, зайнятих радянськими військами (переселення німців до Румунії з радянської Молдови регулювалося договором між СРСР і Німеччиною від 5 вересня 1940 року).
Після капітуляції уряду Антонеску та приходу радянських військ новий румунський уряд утримався від політики утисків німецької меншини. Хоча в районах компактного проживання німців було запроваджено комендантську годину, а у мешканців конфіскували автомобілі, велосипеди, радіоприймачі та інші предмети, які вважалися небезпечними, у Румунії практично не зафіксовано спонтанних чи організованих випадків насильства проти німецького населення.
Поступова депортація німців із країни тривала до початку 1950-х років, причому в останні роки самі німці домагалися дозволу виїхати до Німеччини.
Нетеплий прийом
До 1950 року населення спочатку радянської та західних окупаційних зон, а згодом — НДР і ФРН, збільшилося за рахунок прибулих біженців на 12 мільйонів осіб. Вигнані з країн Східної Європи німці були розселені практично по всіх регіонах Німеччини; у деяких районах, наприклад у Мекленбурзі на північному сході країни, біженці становили до 45% місцевого населення. Мало де в Німеччині частка прийнятих біженців була меншою за 20% населення.
Водночас, незважаючи на значну частку біженців, тема вигнання німців із країн Східної Європи довгий час залишалася забороненою — як на сході, так і на заході Німеччини.
У західних окупаційних зонах — а згодом і у ФРН — вигнаним німцям аж до 1950 року заборонялося створювати будь-які спілки.
За словами історика Інго Хаара, який досліджує проблематику вигнаних німців, лише початок Корейської війни та загострення відносин із Радянським Союзом змусили західних політиків визнати страждання німецького народу і легалізувати згадування про вигнання німців із Польщі, Чехословаччини та інших країн.
У НДР ці події замовчувалися аж до кінця 1980-х років — як такі, що могли б серйозно ускладнити відносини з комуністичними ЧССР та ПНР.
Друкується за матеріалами ж-лу "Експерт", із скороченнями
