Перевтілення грифона Еріка Померанського у дракона Хрістофера Баварського на гербах Ольденбургів

Від Еріка Померанського (на топ-світлині праворуч), з 1396 р. також короля Данії (як Ерік VII) та Швеції (як Ерік ХIII) збереглися декілька  печаток, на яких зображено герб Вальдемарів з синіми левами. Таким чином, він утвердився саме як герб території, а не родинний герб, оскільки Ерік аж ніяк не був родичем Дому Естрідсонів (Estridsson).

На його гербовій печатці, яку король використовував із 1398 по 1435 рік, об’єднано п’ять геральдичних символів, а саме: герби його королівств і герб Померанії, успадкований їм від батька. Герб виглядає так:

На щиті, четвертованому срібним хрестом:

• У 1-му золотому полі три крокуючі сині леви із золотими коронами та червоним озброєнням разом тримають Даненброг (Данія);
• У 2-му синьому полі три золоті корони, розташовані у формі: дві під одною (Швеція);
• У 3-му полі по смугах хвилястих біло-блакитних ліній крокує золотий лев (Фолькунґи);
• У 4-му срібному полі обернений червоний грифон (!) із золотим озброєнням (Померанія).
• У червоному щитку по центру: золотий лев із срібною сокирою у лапах (Норвегія).

А ось печатка його дружини Філіппи Англійської (1394-†1430), дочки англійського короля Генріха IV і сестри Генріха V, з написом: «Philippa, милістю Божою королева Данії, Швеції та Норвегії, Вендської та Готської земель і герцогиня Померанії» (на світлині зліва — її зображення на вітражі з монастирю Vadstena, 1890 р.)

Щит герба поділений:

• перша половина (герб чоловіка) четвертована срібним хрестом: у 1-му полі: три крокуючі леопарда; у 2-му: три корони; у 3-му: стоячий лев, який тримає алебарду; у 4-му: стоячий грифон;
• друга половина (герб батька): розтята та перетята, 1-е та 4-е синє поле прикрашені ліліями, у 2-му та 3-му — три крокуючі леопарди.

Цей момент, з грифоном у останньому полі данського герба, є принциповим. Бабільше: є ще одне свідоцтво щодо геральдичної тварини Дому Грифичів у Еріка VII. 

А саме: фото корабельного прапору (внизу ліворуч), що зберігався від 1427 р. у церкві Св. Марії в Любеку, але на жаль, був знищений під час Другої світової війни (29 березня 1942 року). У четвертому полі бачимо чорного грифона на червоному тлі. Копія цього прапора, зроблена у XIX столітті, зберігається нині в замку Фредеріксборг (Данія).

Обабіч від релігійного сюжету із зображенням Діви Марії з дитям та Святого Якова на четвертованому срібним хрестом прапорі ми бачимо все ті ж самі поля Данії (з трьома левами), Швеції (з трьома коронами), Фолькунґів (з левом, крокуючим по біло-синім хвилям) та Померанії (з грифоном). 

Врешті решт, той самий сюжет повторюється на данському гербі в ілюстрованій «Хроніці Констанцського собору» (до 1421 р.) Ульріха фон Ріхенталя (1360-†1437). Замість «леву Фолькунґів» (королівської династії, яка правила у Швеції у 1250-1364 рр.) ми бачимо в третьому полі данського герба вже символ Норвегії, натомість в останньому, синьому полі — срібного грифона з червоними крилами.

У центрі герба поверх срібного хреста із червоною облямівкою розташовано розтятий та перетятий щиток з полями Пфальцу та Віттельсбахів. Це вказує на його власника —наступника Еріка Померанського, Хрістофера III Баварського (1416-†1448) — короля Данії з 1440 року (а також Швеції з 1440 р. і Норвегії з 1442 р. — як Хрістофер I). Таким чином, йдеться про одне із дороблених у 1460-1480 рр. видань Хроніки Ріхенталя (що виходили після його смерті), яке нині зберігається у Баварській Національній бібліотеці. Між тим Хрістофер ІІІ (мать якого походила із династії саме Грифичів) правив у 1440-48 рр.

Ми підійшли до ключового питання: хто саме, яким чином і коли змінив грифона в останьому полі герба данських королів на іншу геральдичну тварину?

Справа у тому, що починаючи з Хрістофера III Баварського (на топ-світлині ліворуч) і його наступника, засновника ольденбургської династії Кристіана I (1426-†1481), що правив Данією у 1448-81 рр. (Норвегією у 1450-81 рр. та Швецією у 1457-64 рр.), протягом наступних 500 років (до 1972) на гербах даньських та інших (зокрема, грецьких) королів грифона змінив золотий дракон. Дивіться самі.

Перед нами дві печатки Хрістофера III Баварського. Напис на обох тотожній: Хрістофер, милістю Божою король Данії, Вендів та Готів, пфальцграф Рейну та герцог Баварії».

На першій печатці (ліворуч), що вінчає документ від 9 квітня 1440 року* (себто це самий початок королівського правління) ми бачимо лише традиційні баварські інсігнії: діамантову "шахівницю" Віттельсбахів та Пфальцького лева; шит тримають також два леви — вочевидь, король прибув до данського двору вже разом з цією печаткою, що була виготовлена ще в Баварії. 

Друга ж печатка (праворуч), використовувалися у важливих документах протягом всього правління у 1440–1447 рр., зокрема на документах з Роскільде (1441), Оденсе (1443), та інш. міст. Бачимо на ній той самий данський щит, четвертований срібним хрестом, на ньому:

• у 1-му полі три леопардових леви (символ Данії).
• у 2-му полі стоячий коронований лев (символ Норвегії або Швеції).
• у 3-му полі ромбоподібний візерунок (діамантова "шахівниця" Вітальсбахів).
• у 4-му полі ліндворм (змієподібний дракон, вочевидь — символ земель Вендів та Готів). Сюрприз!

У германо-скандинавській міфології ліндворм (від давньоскандинавського "lyngormr" та середньоверхньонімецького "lintwurm") позначає істоту, що є змієподібною формою дракона, без крил (або з невеликими крилами, як у нашому випадку), із загостреним хвостом та лютою головою. Він відомий нам по скандинавським сагам, на кшталт легенди про героя Сігурда (із "Старшої Едди"), який убив змієподібного дракона Фафніра. У християнських текстах іноді трактувався як алегорія диявола, який здобувається подоланням (саме цю символіку перенесли на герби й легенди).

У германських та англійських баладах ліндворм описується як зловісний дракон або чудовисько, що тероризує села (напевно саме тому, його і було обрано для позначання християнізованих територій готів та вендів?). Його зображенням прикрашали двері готичних соборів та сторінки манускриптів. Ліндворм вказував на зв’язок власника з корінням скандинавської або німецької культури та виступав символом захисту й непереможності.

* Джерело: Haandfæstn. 4a (Rep. 7069), РА. в Мюнхені, Danske Kongelige Sigiller - Genstandskundskab. Герб і опис також наведені у D.R.H., том 11, стор. 474.

Наприкінці розглянемо ще одну ("Велику") печатку Хрістофера Баварського, яка подає короля в обладунках і короні, сидячим у готичному порталі, тримаючи у правиці королівське яблуко, у лівиці — скіпетр. Щити на двох бокових стулках порталу: правий — із трьома леопардовими левами (символ Данії), який тримає жінка; на розтятому та  перетятому лівому, який тримає Ангел: 

• у 1-му полі: хрест;
• у 2-му — Пфальцький лев;
• у 3-му — у формі ромбоподібного візерунка діамантова шахівниця Віттельсбахів;
• у 4-му полі — ліндворм (себто дракон).

Серед особливостей печатки варто також зазначити зображення ліндворма угорі на написі, який утворює початкову літеру тексту (“S” у слові Sigillum). Тобто саме на цій тварині зроблено акцент, адже її зробили позащитовою фігурою, дорівнявши щитотримачам, і підняли вище за короля. Напис на печатці: "Хрістофер, з Божою милістю король Данії, Швеції, Норвегії, Склавонів і Готів, пфальцграф Рейну та герцог Баварії". Печатка також використовувалася в багатьох документах протягом 1441-47 рр., зокрема в Роскільде, Сорьо та інших містах.

Чому ж саме дракон?

У християнській традиції дракон асоціюється з хаосом, злом і... язичництвом. Так, у Біблії дракон згадується у Книзі "Одкровення" (лат. Apocalypsis) як уособлення диявола і гріха. Таким чином, перемога над драконом може символізувати духовну перемогу католицтва над язичницькими культами. Знищення язичницьких світинь у балтійських слов’ян, таких як капище Святовита в Арконі на острові Рюген, могло бути метафорично представлене як «вбивство дракона».

Балтійські слов'яни (включно з вендами/вандалами та руянами) були однією з головних цілей християнських хрестових походів XII століття. Ворожість католицької знаті щодо слов'янських племен виражалася через мову символізму. Дракон також міг символізувати опір або загрозу з боку цих народів, яку потрібно було приборкати, і перемогу над ними лицарство (зокрема й данські правителі) розглядало як героїзм і славетний подвиг. Хрестоносці бачили свою місію в придушенні слов’янських вірувань, подібно до боротьби Святого Юра зі змієм-драконом.

Можна припустити, таким чином, що включення до герба Данії поля з драконом (замість грифона, що у свою чергу символізував територію Померанії) у середині XV століття мало за мету підкреслити контроль над північно-слов’янськими землями, водночас відображаючи силу Данії на Балтиці і богоугодну місію данської корони.