Чому українських учнів повертають назад до "брюкенкласів".

Коротка передісторія. Німецька система освіти у 2022-му роцы отримала величезну кількість дітей з України. Тому в деяких регіонах, принаймні, в Баварії, були створені т.н. "брюкенкласи". Я працюю саме в такому класі, де зібрані підлітки 5-7 класів. Діти з цих класів, поступово, в залежності від швидкості опанування німецької, переводилися до регулярних німецьких класів. 

Відповідно, діти, які не "потягнули" в гімназіях німецькі чи інтеграційні класи, також перенаправлялися до класів - місточків. І зараз ці класи знову наповнюються дітьми. Дітей, які вже провчилися півроку чи рік в регулярних класах, знову повертають до "брюкенкласу". Пояснення німецьких вчителів, звісно, однакове: "не володіє німецькою на достатньому рівні".

В середній школі в німецьких класах діти опановують наступні предмети:

• математика (за програмою це приблизно на рік відстає від української);
• англійська;
• німецька (зауважу, що "німецька як іноземна" викладається тільки в адаптаційних класах, в регулярних - це звичайна німецька-німецька, майже без граматики)
• праця
• кулінарія
• мистецтво
• спорт
• географія - політика - історія (це один предмет)
• наука та природничі науки (це також один предмет)
• етика або релігія

Отже, які найважливіші учбові навички мають бути у школяра, щоб опанувати навчання в німецькому класі середньої школи? Якщо ці навички сформовані в українській школі, відповідно, діти залишаються та успішно навчаються в регулярних класах.

1. Навичка роботи з інформацією, з текстом.

Прочитати, виписати незнайомі слова, перекласти текст, навіть повністю використавши перекладач - річ, на жаль, для багатьох учнів незрозуміла. Колись у педагогічних роботах Рона Хаббарда зустрічала таку інформацію: 

• кожне незрозуміле слово на 70% зменшує розуміння наступного тексту.

Ця інформація багатьом різанула очі прізвищем (хоча для мене важливий % та вказати першоджерело, де я цю цифру взяла), тому додатково процитую більш якісне джерело: Гегеля з "Наукою логіки", де він писав про те, що:

• "розуміння тексту залежить від здатності розуміти окремі слова" та що "незрозумілі слова ускладнюють розуміння контексту".

Отже, першим чином, якщо ми хочемо підтримати дитину у навчанні, дивимося, як вона працює з текстом. Не може прочитати, перекласти і зрозуміти текст з будь якого предмету - діла не буде. Що вже казати далі про роботу із запитаннями та завданнями після тексту.

2. Навичка тримати увагу та концентруватися.

У підручниках з вікової психології ми зустрінемо приємну новину, що дитина 10-15 років може концентруватися до 30-40 хвилин. Саме тому і розроблена довжина уроку 45 хвилин. В нашій школі діти вчаться 1 год.30 хвилин без перерви.

Сучасні дослідження вказують, що людина може концентрувати увагу максимум 12 секунд. Як вчитель-практик додам, що концентрація уваги, особливо на 1 та 2 уроках (а це найчастіше якраз німецька мова) — нульова. Учні, які ввечері погралися в гаджети до 10 години вечора, потім поспали, а о 4-й ранку знову прокинулися, щоб пограти "втихую", сидять після цього на уроках в стилі "живі зомбі". Це мій великий біль, постійні прохання та пояснення батькам, але маємо те, що маємо. Не у всіх, але у 80-90%.

Результат - матеріал уроку, якщо його не повторити 25 разів, просто "не почують" чи "забудуть".

Правило німецьких педагогів : "кожен має власний темп засвоєння, хай приходить ще на рік повторювати матеріал", виглядає демократично. Німецькі вчителі вважають, що раз така мотивація, то це ок. "Власний темп", власна відповідальність, власний вибір. На відміну від ситуації в українській школі, де всі навколо танцюють з бубнами і тягнуть за вуха в наступний клас.

3. Навичка відтворювати побачену письмову інформацію письмово (простіше кажучи, — переписувати і в подальшому структурувати інформацію).

70% учнів, з моєї практики, не можуть ідентично на 100% переписати інформацію з дошки або з підручника в зошит. Просту табличку. Для німців - це базова навичка № 1 - відтворити все ідентично, підкреслити, зробити рамочку. 

Ментальні карти - це також те, з чим діти майже ніколи не знайомі, але вони їх, на щастя, швидко опановують.

4. Навичка ставити запитання вчителеві, коли щось не зрозуміло.

Це велика проблема! Величезна! Українські учні вважають, що перепитати щось у вчителя - показати, щи ти тупий(((

Німецькі вчителі вважають, якщо учень не ставить запитань, то він не замотивований на навчання і ігнорує учбовий процес. На спільних вчительских кавах, коли це з'ясувалося, німецькі колеги щиро дякували. Для них це було абсолютно незрозуміло, чому діти нічого не запитують, а потім нічого не роблять, бо не розуміють.

5. Навичка поважати вчителя та реагувати на його зауваження.

Відсутність цієї навички також причина того, що учнів "повертають". Про "вихованість", регулярні мати і ігнор зі сторони учнів я писати не буду. Вони думають, що німці їх не розуміють. А потім вся школа на перервах гуде : "цукор, блат" (здогадайтеся самі, про що це). Ну, і вчителі це розуміють теж. Але без нотацій.

Передоз "цукор-блат" - ауф відерзейн назад. Вчися мати ріспект.

6. Навичка регулярно вчити нові слова та працювати над своїм лексичним запасом.

Класика вивчення слів: виписати в словник, перекласти слова та вирази, зробити лексичні картки, писати словникові диктанти, грати в Kahoot. В рамках уроку можна виділяти час на це, але без додаткової роботи вдома з батьками, без повторення, слова самі себе не вивчать. 

До цієї навички додам:

• створювати лексичний словник до певної теми, наприклад, з математики.

В німецьких класах ніхто не буде багато часу приділяти вивченню термінів німецькою, а українським учням, які ці терміни можуть ще не знати українською (наприклад, дріб, кут, скорочення і т.п.) весь предмет буде білим шумом. 

Звичайно, є тематичні словники! Але ці слова треба знайти і вивчити самостійно.

7. Навичка самостійно працювати і опановувати нове.

Останню за кількістю, але не за значенням, навичку поясню просто. Є учні, які, поки сиділи у розподільчому таборі, закачували дуо лінгво і приходили до школи через 3 тижні вже як мінімум з початковим рівнем німецької. Знаходили купу матеріалів на Ютюбі і опановували німецьку так, що через півроку йшли до гімназії.

А є учні, які "сидять на попі рівно" півтора року, нічого не вчать і не збираються, і навіть домашнє завдання не можуть доробити до кінця. Результат зрозумілий. От тільки не знаю, куди вже їх будуть відправляти німецькі вчителі, коли закриються класи - місточки. Це відбудеться вже у серпні 2024 року.

Єдине, що мене завжди заспокоює - ніхто не сидить у школі з бородою. Усі її завершують і рухаються далі по життю. В будь якій країні. Навіть в Німеччині, де при всіх історіях з "власним темпом навчання" та сегрегацією учнів за навчальними рівнями ще з молодшої школи, система працює. Має і мінуси, і плюси.

На жаль, не змогла написати допис без емоцій. Що ж, є куди рости. Встигла полюбити цю роботу, не дивлячись на її непередбачуваність та складність, але все колись завершується. Сподіваюся, що зробила дещо корисне для дітей, і, можливо, ще зроблю. Життя продовжується.

Учням зичу навчальних відкриттів і мотивації, а дорослим - батьківського дзену. Дякую тим, хто дочитав, пишаюся вами!

Оригінал допису ТУТ

Авторка є вчителькою в німецькій школі для українських дітей, збирає інструменти адаптації дітей в іншомовному середовищі, та інструменти інклюзивного навчання (РАС, СДВГ, дислексія). Засновниця Київської школи сторітелінгу "Do Stories", тренерка з теми написання історій по запрошенню для різних проектів, викладає сторітелінг у школі тренерів Альони Сисоєвої. Facebook-сторінка