Символіка ТОП-12 університетів російської імперії: минула та сучасна

Нижче ми наводимо світлини дванадцяти імператорських університетів разом з гербами їх міст (щоб було зрозуміло, чи користується нею університет у своїй символиці), а також доступні герби, емблеми та логотипи навчальних закладів. Останні дають можливість вивести певну закономірність сучасної айдентики більшості з них (звісно ж, є і приємні виключення). Університети наведені у списку згідно з фактичним роком їх заснування.  

1. Московський державний університет імені М. В. Ломоносова (1755) 

Як бачимо, печатка і герб університету історично містили в собі зображення імператорского орла з гербом міста Москви на грудях:  

Цікаво, що Велика печатка університету (як побачимо пізніше, вони були типові для усіх Імператорських університетів) також містить герби його перших факультетів (на іл. нижче ліворуч) . У сучасній емблематиці МДУ (як самого університету, так і окремих його факультетів) фокус зроблено на побудовану німцями після Другої світової війни будівлю на Воробйових горах.  

Окрім додавання факультетом журналітики до сталінської готики МДУ пам'ятника його засновника Михайла Ломоносова, а факультетом іноземних мов — земної кулі на тло (1988), як бачимо, політ фантазіії сучасних університетських дизайнерів щодо емблем факультетів на цьому закінчується.     

2. Тартуський (раніше Дерптський, 1802-1893 або Юрієвський, 1893-1918) університет (1802).  

У Тартуському університеті, як бачимо з лого, щоб відокремити своє імперське минуле, ведуть свою історію не від Павла І, який підписав указ (1799) про заснівання університету у Дерпті ще напередодні його вбивства (1801), а від шведського короля Густава II Адольфа, що заснував у 1632 году на территории Ливонии навчальний заклад під іменем Academia Gustaviana.  

Втім, незважаючи на сучасний вигляд лого університету, його концепція побудована на тому самому, що і в московитів: векторізованому фасаді головного корпусу.  

3. Вільнюський університет (давніше Віленський університет, лит. Vilniaus universitetas, 1803).

Здавалось би, лого Вільнюського (давніше Віленського) університету, що походить від такого ж самого герба, не має нічого спільного з гербом міста — постаті Святого Христофора (патрона Вільнюса), що несе на плечі Немовлятко Ісуса з державою в руці. Але це не зовсім так: чправа у тому, що після входження міста до складу російської імперії було вирішено замінити його герб на "Погоню" (на іл. вище — знизу праворуч). Це мало більше пов'язати Вільно з метрополією, а також відповідало тогочасному геральдичному правилу, за яким губернія й губернське місто зазвичай мали тотожну символіку. Офіційне затвердження цього герба відбулося згідно з указом імператора Миколи І від 1845 року. 

 
Окрім вершника (герб "Погоня"), в основі герюа університету ми бачим перевернуту книгу, та руку, що простягається до неї — класичні єзуїтьські символи. Що і не дивно: адже заснований університет був (за два з четверю століття до того, як стати Імператорським) Великим князем Литовським і Королем Польщі Стефаном Баторієм у 1579 році саме як Віленська єзуїтська академія (колегія). Це був третій найстаріший університет (після Краківської академії та Альбертини) у Речі Посполитій. 

4. Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (1804)

Заснований 17 листопада 1804 року з ініціативи видатного просвітника Василя Каразіна за кошти місцевої громади, університет буву урочисто відкритий 29 (17) січня 1805 року. Після Львівського національного університету ім. Івана Франка — це другий за віком найстаріший університет України. Як бачимо, Велика печатка Харківського університету відрізнялася від Московского лише символами факультетів:

У радянські часи логотип Каразінського університету, згідно описаній вище традиції, у якості лого використовував вектарізовану проєкцію будівлі у притаманному для Харкова стилі конструктивізму, до якої університет переїхав після Другої світової війни. Унікальною радянську цю будівлю робить притаманний для Харкова і новаторський для свого часу стиль конструктивізму, у якому були побудовані у 1930-х не лише головний і північний корпуси університету, але й трохи раніше — 13-поверховий Будинок Державної промисловості (1926–1928 рр.), що став одним із перших хмарочосів у східній Європі і першою будівлею, що була зроблена залізобетонним монолітом. 

За часів попереднього ректора Віля Бакірова (займав посаду майже чверть століття, 1998-2021) студентами соціологічного факультету (де він до того був деканом) було створено т.з. "герб" університету (насправді, емблему у вигляді герба, адже за геральдичною традицією, у полі щита не може бути літер) — у вигляді лазурового французського щита лазурового коліру із золотою літерою "У" (з «Української абетки» Георгія Нарбута), що "символізує університет". Щит обрамляють лаврова та дубова гілки, на яких знизу  на срібній стрічці розміщено девіз: “Cognoscere. Docere. Erudire” («Пізнавати. Навчати. Просвіщати»). Гілка дуба символізує гідність і силу, лаврова гілка — мудрість, велич, славу. Герб увінчує напис «1804» (рік заснування університету)

5. Казанський (Приволзський) федеральний університет (1804)

Завдяки тому, що цей виш мав честь закічити вождь світового пролетаріяту, к 1979 року він називався вже «Казанський ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Знамені державний університет імені В. І. Ульянова-Леніна». Втім, це не завадило його очільникам створити цілком автентичну символіку (тотожну гербу столиці Татарстана). 

До речі, вони не були в цьому на 100% унікальні: геральдичну істоту, схожу на василиска або славетного грифона Тартарії, можна знайти і в символиці інших казанських вишів. Дуже вдалий приклад, коли ідея і традиції разом із професійним підходом переважують над "нехай залишається як є" або "студенти за залік щось нам намалюють". 

6. Санкт-Петербу́рзький держа́вний університе́т (1819).

У будівлі Дванадцяти колегій (на світлині нижче), що складається з дванадцяти однакових триповерхових секцій та виконана у стилі петровського барокко, у різні часи розміщувалися вищі органи державного управління (колегії), а згодом — Головний педагогічний інститут, на базі якого і був заснований Санкт-Петербурзький університет. Вже за два роки за указом Олександра І він отримав статус Імператорського.

Санкт-Петербурзький університет взяв собі у якості емблеми (а надалі — і герба) печатку університетської бібліотеки — з Мінервою. Справа у тому, що римська богиня мудрості, стратегії  та справедливості, яку зазвичай зображують зі священною совою, вважалася покровителькою одночасно торгівлі, ремесла, медицини, музики, поезії та мистецтв, торгівлі та стратегії.

Саме тому Мінерву можна було побачити на типових печатках багатьох бібліотек імператорських університетів (Харківський і Київський — не виключення, як і створений майже на століття пізніше Український Вільний Університет у Відні). Різниця була лише у гербі університетського міста-патрона на щиті. Утім реалізувати згодом історичний артефакт у власний герб спромоглися лише у Північний Пальмирі. Себто в Університеті — вже за новітніх часів, — тоді як від логотипу РАН, яка правдоподіьно має давніші традиції, досі віє радянщиною (той самий векторізований фасад головного корпусу). До речі, саме рік заснування Академії Наук в університеті тепер вважають початком власної історії, продовживши її майже на століття.

Треба знову ж, надати належне керівництву вишу, його бароковий герб пізніше було трансформовано у спрощене монохромне лого, яке, попри свої архіїчні символи, виглядає дуже стильно і сучасно  (хоча повтор в лого двічі "притягнутого за вуха" року заснування і виглядає досить кумедно) 

7. Гельсинський університет (1827).

Як і у випадку зі згаданими вище Дерптським та Віленськими університетами, історія навчального закладу у Гельсингфорсі (нині — Гельсінки) починається набагато раніше, ніж він отримав статус імператорського [Александрівсьокго] університету. Заснований Шведською короною у 1640 році в Турку як Королівська академія, він став третім шведським університетом після Уппсальського (1477) та Дерптського (1632).  

Маючи історію перебування у Турку протягом двох століть, в університету не було приводу використовувавти у символиці геральдику сучасної столиці Фінляндії. Тому досить стандарта емблема з короною та рогами ізобілія довгий час його задовільняла. Поки дизайнери не запропонували йому модернову сучасну айдентику. Це загальноєвропейський тренд: можно, сучасно, без жодних натяків на 400-річну історію вищого навчального закладу. 

8. Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка (давніше Імператорський університет Св. Володимира, 1833)
Незважаючи на те, що ідея заснування університету в Києві виникла в панівних російських колах ще на початку XIX ст., справа рушила з місця лише після Польського повстання 1830—1831 рр. Указом імператора новоствореному навчальному закладу передавалося майно закритих Віленського університету та заснованого єзуїтами на Волині Кременецького колегіуму (1720). Університет Св. Володимира став другим після Харківського університетом на території підросійської України. 

Намагання ректорату КНУ (користуючись нагодою, передаємо відповідальним особам максимальні відчуття ганьби: як щодо смаку, так і щодо підходів: правдоподібно, що як і у Харкіові, більшість поданих нижче емблем виконано не професіоналами, а студентами відповідних факультетів) створити щось сучасне та креативне, не забуваючи про "святая святих" — червоний корпус, виглядає досить жалюгідно.   

Небажання авторів поданних нижче "творів" не використовувати у символиці університету герб міста можна зрозуміти: адже "Шева" має досить багату історію. Тому спроби обіграти в емблемі історичного факультета (як і студентського парламенту, іл. нижче по центру) портрет того ж Кобзаря, принаймні, виглядає слушно (незважаючи на комічні портики грецьких храмів та щити із кліпартів). Інша її версія, як бачимо, є вінегретом з музи історії Кліо, розкритої книги для великанів та все того ж червоного корпусу. Від логотипа самого КНУ, який прикрашає його сторінку у Вікіпедії, відверто хочеться плакати.  

9. Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова (давніше Імператорський Новоросійський університет, 1865). 

Ще у 1856 році опікун Одеського навчального округу Микола Пирогов запропонував створити університет. Однак міністр внутрішніх справ Петро Валуєв виступив з альтернативною ідеєю: відкрити університет у Миколаєві, а Рішельєвський ліцей перетворити на технічний або сільськогосподарський заклад. Проте Пирогову вдалося відстояти свою позицію і улітку 1861 року, під час візиту імператора Олександра ІІ до Одеси, тому було подано прохання про відкриття університету. Цар пристав на цю пропозицію, і 10 червня 1862 року було офіційно дозволено його створення на базі Рішельєвського ліцею. Реалізація цього рішення зайняла ще три роки.

На жаль, стара світлина не дозволяє роздивитися оригінальну емблему університету над його головним входом. Саме він, як вже не дивно, і став головним елементом його подальшої символіки, разом із роком створення. Дивує, що у керівництві вишу ця радянська ідентика усіх влаштовує й дотепер. 

10. Варшавський університет (1869)

Після розформування першого Варшавського університету (1817) у зв’язку з Польським повстанням 1830–1831 років (а також передачею його майна Київському університету, див. вище), маркізу Велепольському вдалося створити умови для нової спроби лише через 30 років. Об’єднавши так звані підготовчі курси (Kursa przygotowawcze) з раніше відкритою Медичною академією, у 1862 р. у Варшаві урочисто відкрили Головну школу (Warszawa Szkoła Główna), яка складалася з чотирьох відділень (майбутніх факультетів): історико-філологічного, фізико-математичного, юридичного та медичного. Згодом (1869) саме цей заклад було перетворено на Імператорський Варшавський університет.

В історіїї з Варшавським (як і з іншими вже згаданими вище колоніяльними імператорськими університетами) все зрозуміло: отримавши незалежність від метрополії з припиненням її існування, навчальний заклад змінив і орла в емблемі, вирішивши, що однієї голови йому абсолютно вистачить. Треба сказати, що шостипроміневі зірки над короною та обабіч крил і лап птаха виглядають не менш велично, ніж пальмова та лаврова гілки.  

11. Томський державний університет (1888, спочатку як Сибірський Імператорський університет, з 1878)

Намір уряду відкрити в Сибіру університет знайшов широку підтримку серед великих російських промисловців (зокрема, П. Г. Демидов, 182 тис. рублів; А. М. Сибіряков, 169 тис.; З. М. Цибульський, 158 тис.), на гроші яких врешті решт його і було побудовано. 

Традиційно, за радянських часів емблемою університета став його фасад з датою заснування на девізній стрічці. Втім не так давно айдентику вишу було переосмислено. Зберігаючи кольорову гамму, дизайнери запропонували лого у вигляді латинської літери "U" (очевидно, надихнувшись прикладом харкывських колег?), яка означає "Уныверситет" (тобто University). Як і у випадку з "гербом" Каразінського університету, команді розробників не спало на думку, що цю саму концепцію можна запропонувати будь-якому з університеті (з латинською U — навіть будь-якому в світі). Втім, виглядає досить модерново і, безумовно, краще, ніж було. 
 

12. Саратовський державний університет (давніше Імператорський Миколаївський університет, 1909)

Дванадцятий і останній з класичних університетів Російської імперії, який мав право називатися Імператорським, був заснований у 1907 р. указом Миколи ІІ. Вибір Саратова місцем заснування університету значною мірою був зумовлений впливом прем’єр-міністра П. А. Столипіна, колишнього саратовського губернатора.

Немає чого додати до попереднього коментаря щодо символіки Одеського державного університету: пісне пост-радянське "Г". Невже за більш, ніж столітню історію навчального закладу не відбулося нічого суттєвого, щоб стало основою нового стиля СДУ? Втім шостипромінева зірка або декоративн сніжинка на старій світлині з фасадом університету виглядає досить оригінально. 

Висновки щодо сучасного корпоративного стилю колишніх імператорських університетів зробіть самі: на наш погляд, візуального матеріалу для цього мало би вистачити.