Ведмідь в українській геральдиці. Частина 2: Холмщина, Перемишль та Суботів

Див. також: Ведмідь в українській геральдиці. Частина-1: детектив щодо створення герба Закарпаття

Взагалі-то для українців ведмідь ніколи не був тотемом. Його поява в родинних чи міських гербах – це однозначно наслідок впливу західних країн-сусідів. В першу чергу, – це спадщина германців, для яких ця тварина була справжнім символом шляхетності та лицарської міці ще з часів Західної Римської Імперії.

Втім в самій Україні приклади зображення ведмедя трапляються не надто часто – в першу чергу, це звісно ж вищезгаданий у Частині-1 герб Закарпаття.

Другим, менш відомим прикладом ведмежого герба є Холмська земля (на малюнку нижче - ліворуч), що тепер знаходиться у складі Польщі. Земля була виділена в окрему адміністративну одиницю за Данила Галицького, який, заснувавши у 1235 р. укріплене м. Холм, переніс туда столицю Галицько-Волинської держави. Xолмщина відогравала відтоді велику ролю в цій державі, головне завдяки тому, що була віддалена від терену татарських наскоків (хоч вони кілька разів захоплювали й Холм) і лежала на важливому торговому шляху між Києвом і Балтицьким морем (Володимир - Торунь).

Взагалі-то Данило Романович відзначився активною діяльністю у запровадженні геральдики на Галицьких землях, тому, можливо саме він впровадив для Холмської землі власний герб. Можливо це трапилось трохи пізніше, за литовсько-руського князя Юрія Наримунтовича – очільника Холмщини у ХІV столітті, коли та стала вже удільним князівством. Принаймні у 1410 році князівство було точно з гербом – адже під Грюнвальдом у холмського полку була власна хоругва (її реконструкція - на малюнку праворуч).

                                             

Вельми цікаво, які саме дерева мають бути на холмському гербі. Адже в сучасному вигляді це золоті дуби, крізь які пробирається срібний ведмідь. Можна знайти також герб з ялинами (на малюнку нижче - ліворуч), який також буде цілком канонічним, якщо в блазоні (описі) герба не вказано, що саме за дерева то мали б бути. Втім тоді залишається питання до їх кольору: срібні чи золоті. Єдиний опис, який нам вдалося знайти – у гербовнику Російської імперії, у складі якої в 1912 році (за потреби відділити українське населення Західної Волині від Польського королівства) була утворена Холмська губернія. Її герб був затверджений 15 жовтня 1914 року (на центральному малюнку нижче, інформація К.Богатова, реконструкція В.Ломанцова). У зеленому щиті герба з главою «між трьома золотими деревами йде срібний ведмідь з червленими очима та язиком, в золотий голові щита чорний Імператорський орел з трьома коронами». Тобто щодо пазурів — ніц не неписано.

До речі, цей блазон був позичений з проекту герба міста Хелм за правилами 1857 року (на малюнку - праворуч, за матеріалами геральдичного архіву В.Марковой, Санкт-Петербург та довідника А.В.Кудіна і А.Л.Цехановіча "Герби міст і областей Російської імперії 1900-1917"), до якого замість гербу Люблінської губернії у вільній частині щита лише додали голову з імператорським орлом. Поект герба був складений у 1869 році, втім так і не був затверджений офіційно. Проте, якщо у хоругві (цікаво, де саме його опис чи ескіз знайшов реконструктор?) дерева, дійсно, були срібними, а фон - червленим, саме така кольорова гамма і є канонічною.

Третім цікавим прикладом є Перемишль, колишній центр Перемиської землі Руського воєводства (1434-1772 рр.). Щоправда, ведмідь на гербі міста – вже польський (на фото ліворуч). За руських часів на гербі був золотий двоголовий орел (реконструкція Перемиської хоругви - на фото праворуч), який, крім того, сильно відрізнявся від візантійського варіанту та нагадував радше албанський. Орел також часто зображався коронованим королівською короною.

А от у села, де знайшов вічний спокій Богдан Хмельницький, зображення клишоногого взагалі унікальне. На гербі Суботова переляканий ведмідь, розоривши пасіку, утікає від селянина з сокирою. Під щитом — вислів самого Богдана: "Буде, що Бог дасть". Замість корони на гербі намалювали гетьманську шапку Хмельницького, яка, за словами голови Черкаського обласного геральдичного товариства ОлегаТолкушина, ідеально вписується у загальний образ. Історично відома алегорія: прийшов поляк Чаплинський і на замовлення свого дідича Олександра Конєцпольського зруйнував родинний маєток Хмельницьких. Згодом Богдан Хмельницький та його старший син Тиміш з невеличким загоном козаків подались на Січ і заволоділи фортецею. Невдовзі його було обрано за гетьмана, якому вдалося, очоливши Національно-визвольну війну українського народу проти Речі Посполитої, визволити з-під ляхів значну територію України.

Проте починалося все саме звідси — з хутора Суботів, привілей щодо права власності на який Богдан Хмельницький отримав у 1646 році з рук польського короля Владіслава IV. Той, на відміну від польської шляхти, завжди прихильно до нього ставився, пам'ятаючи, як реєстровий козак Хмельницький врятував його від смерті ще королевичем під час одного з боїв під Москвою. Від свого заснування у 1616 році Суботів належав до Корсунського, з 40-х років XVII ст. — до Чигиринського староства у складі Речі Посполитої. Власники Чигиринщини Конєцпольські — коронний гетьман Станіслав і його син, коронний хорунжий Олександр — за допомогою чигиринського підстарости Даніеля Чаплінського, який мав особисті рахунки з Хмельницьким, вирішили позбавити його маєтку в Суботові, що в ті часи було звичною справою.

Чаплинський вчинив ґвалтовний «заїзд» на Суботів, зруйнувавши економію й пограбував майно Хмельницького, а слуги Чаплинського одночасно на Чигиринському ринку важко побили малого сина Хмельницького. В кінці того ж року А. Конєцпольський наказав ув'язнити й стратити Богдана Михайловича, якого врятувала лише допомога й порука його друзів. Врешті решт, гетьман права на родинний маєток собі повернув, зробивши його значним осередком культури: у Хмельницького була велика бібліотека. Чималий інтерес становили тут будівлі і архітектура — у Суботові, як і в Чигирині, був будинок гетьмана, а поряд — будинки козацької старшини.