Частину творчих рішень PRIME Orchestra вже копіюється іншими колективами, це знак, що ми на вірному шляху — Юрій Рибалка

У другій половині ХХ сторіччя у рок-музиці з’явилися потужні, впізнавані голоси та образи, які вже стали класикою жанру і досі залишаються частиною колективної музичної пам’яті. Коли йдеться про хіти таких гуртів, як Led Zeppelin, AC/DC, Metallica, Ozzy Osbourne, Scorpions, Queen, Aerosmith, Bon Jovi, Europe чи Guns N’ Roses, або Nirvana — в уяві більшості із нас при згадці цих назв відразу ж виникають їх найвідоміші пісні.

Музиканти харківського Prime Orchestra не просто «грають кавери» — вони розробили унікальну концепцію інтерпретації. З одного боку, на сцені — інструменталісти, без яких не обходиться жоден рок-концерт: ударник, гітарист-соліст, бас-гітаристка, синтезаторка, рок-вокалісти. А з іншого — музиканти з класичними інструментами – струнними та духовими. У поєднанні з власними цікавими ідеями аранжуваннь саме це робить харківський кросовер-оркестр особливим: ритми та драйв — рокові, а звучання більш мелодійне і насичене барвами завдяки симфонічному шарму, інколи в академічному ключі. До цього додаються ефектне світлове шоу, абстрактні відео на великих екранах, ефектні костюми учасників та спецефекти, що разом створюють сучасне симфонічне шоу.

Проект під назвою «Симфо-шоу - Світові Хіти» був заснований 2014 року в Харкові як перший приватний оркестр у місті Максимом Максименко, Юрієм Рибалкою та Олексієм Хорольським. Усі музиканти і вокалісти — професіонали, більшість з них є випускниками Харківської консерваторії. Після евакуації у 2022 року близько половини складу мешкає у Німеччині. Багато хто просто втратив дім — житло знищене або опинилося під російською окупацією. Тимчасовий прихисток оркестру надало місто Вольфенбюттель у Нижній Саксонії. Самі ж музиканти постійно допомагають волонтерам, реабілітаційним центрам для поранених, військовим медикам і центрам захисту тварин.

Про те, як оркестр намагається не лише приносити задоволення та незабутні емоції громадянам ЄС, а й підтримувати тих, хто потерпає від війни говоримо з режисером та співзасновником PRIME Orchestra Юрієм Рибалкою. До речі, саме він в оркестрі займається, зокрема, й благодійним напрямком.

Початок Інтервью "Байкерам дозволяли заїжджати прямо на територію клубу, після чого вони катали дівчат навколо танцполу": МС Риба – про клубну культуру 1990-2000х

— За ці три роки пріоритети для PRIME Orchestra якось трансформувалися?
Ю.Р.: Насправді залишилися ті ж самі. На початку головним завданням було — врятувати людей, зберегти оркестр, надати його учасникам можливість отримати захист, жити в безпеці й творити за професією в Європі, підтримуючи рідних в Україні.

Наша культурна дипломатія з перших днів масштабного вторгнення РФ у 2022 році завжди була тісно пов’язана з допомогою українцям, які страждають від війни. Усвідомлення нашої місії й корисності дуже мотивує всіх учасників оркестру. Воно стимулює працювати самовіддано: репетиції, підготовка, прагнення до найвищої якості виступів. Адже від того, наскільки успішно пройде концерт і які емоції він викличе, залежить, скільки пожертв ми зможемо зібрати для України. Музиканти стійко і з гідністю долають виклики повсякдення — репетиції, щоденні концерти, далекі переїзди, швидке харчування, ночівлі в готелях розуміючи, заради чого це все.

За цей час, проведений у Європі, склад колективу, напевно, змінився?
Ю.Р.: Так, але це цілком природний процес: хтось залишає колектив з різних причин, інші приходять — нові й талановитіші. Але основа оркестру, його серце, досі незмінна. Є люди, які разом з нами з часу заснування у 2014 році.

Після перших європейських концертів за підтримки UNESCO (окрема подяка нашим партнерам!), ми були трохи розгублені, шукали, як все організувати. Літом 2022 року, коли ми поселилися в гуртожитку в Вольфенбюттелі, з’явилася надія на стабільність — хоча перспектива на чужому ринку була, чесно кажучи, туманною. Не було ясно, що за правила, як працюють місцеві закони, як жити з незнайомою мовою.

Ми зосередилися на базових потребах: житло, харчування, репетиції, побут. Кілька людей жили в кімнаті, чергували, готували, репетиції були розплановані по черзі. Але була надія, що головна мета — давати концерти та допомагати Україні — реалізується. Повернення додому для багатьох було шляхом у нікуди: половина учасників втратила дім, а перспектив працевлаштування майже не було. Ми, як керівники, не могли показувати жодних сумнівів. Кожен день вчились, шукали можливості, організовували виступи на фестивалях і благодійних акціях, хтось підробляв як вуличні музиканти, співали в церковному хорі, викладали онлайн. Головне — усі допомагали один одному.

Твою малу батьківщину спіткала така ж само історія?
Ю.Р.: Так, рідне селище захоплено росіянами — у будинку, де я народився, тепер живуть окупанти, і я взагалі не знаю, чи він цілий... Не уявляю, як туди повернутися. Так само й решта музикантів з окупованих міст: Сєверодонецька, Лисичанська, Маріуполя, Луганська, Криму чи з зруйнованих домів у Харкові.

Що вам імпонує у Німеччині за цей час? Чи є тут можливості гастролю, чи ринок уступає Польщі чи Прибалтиці?
Ю.Р.: Потрібно розуміти, що європейський концертний ринок дуже відрізняється від українського, зокрема щодо промо. Якщо в Україні акцент на онлайн рекламі, то в Німеччині вважається, що без афіш і газетного анонсу люди не прийдуть — в інтернет не вірять. Але, з приходом наших промоутерів у співпраці з місцевими, ситуація потроху змінюється.

Нюансів багато. І не треба ідеалізувати Європу або Німеччину. Є і справжні професіонали, а є і шахраї, які під виглядом підтримки у організації концертів виманюють гроші. Завдяки зусиллям концертного директора Макса Максименка, тур «Осінь–весна 2024/25» охопив 16 країн — від Норвегії та Швеції до Румунії й Туреччини. 170 міст. Гастролі тривали з вересня до травня. Зараз літня перерва для підготовки нових програм. 

Зберегти оркестр та всю команду — було головним досягненням. Чотири нові програми й вихід на регулярні гастролі Європою — це результат спільної праці, професійності, єдності, віри й взаємопідтримки. 170 концертів майже нон-стоп — це великий виклик. Але і можливість для розвитку: нові міста і нові ринки — це завжди приваблює.

Це для вас вже бізнес чи поки ще промоція?
Ю.Р.: Спочатку, до війни, тур Європою, і справді, задумувалося як бізнес-проект. Проте нині він виконує радше промо-функцію: багато концертів, але прибуток поки що мінімальний. Для нас головне — добре себе презентувати, подбати про команду, вкластися у створення нових композицій і водночас зібрати допомогу для України. Чим більше концертів — тим більше нас знають і тим більше допомоги зберемо.

Бути культурними амбасадорами за кордоном, презентувати український погляд на світову музику, розповідати європейцям про війну і головне — мобілізовувати гуманітарну підтримку  для тих, хто страждає в Україні — цю мету ми поставили ще з початку повномасштабної війни з Росією і досі її дотримуємося. 

Що вона, зокрема, включає?
Ю.Р.: За ці три роки вдалося допомогти багатьом. Хотілося б ще більше. Але і цим пишаємося, бо зрозуміли: музика може рятувати життя. Ми завжди співпрацюємо із добре знайомими перевіреними людьми. Наприклад, з ресторатором Олексієм Латкіним, який навесні 2022-го організовував харчові пункти у Харкові - після наших перших концертів в Фінляндії кошти пішли на закупку продуктів. Ціла фура повезла до Харкова крупи та овочі.

Потім підтримали давніх колег і друзів, харківських волонтерів із Street Culture: плюс 50 генераторів, ходунки, турнікети, ремонт гуманітарного бусу. З часом почали передавати евакуаційний транспорт — швидкі, пікапи й мікроавтобуси для перевезення поранених. Одну швидку передали для порятунку тварин, які залишилися без господарів. Швидкі від глядачів Prime Orchestra постійно здійснюють місії у «сірій зоні» Куп’янщини, це 5‑7 км від лінії фронту, куди не виїжджає державна швидка, бо дуже небеспечно. Везуть ліки, хліб, надають медичну допомогу, евакуюють людей до Харкова. Допомогли також обладнати ці швидкі: осцилограф, ЕКГ, апарат штучного дихання та інше. Взимку купили і відправили нашим партнерам, волонтерам з X-traverse повнопривідну мобільну клініку для виїздів медперсоналу та діагностики жителів безпосередньо у небезпечних районах Харківщини. Переважно це літні люди, які не можуть пересуватися самостійно і відмовляються евакуюватися.

Взагалі за ці два роки завдяки концертам в ЄС ми допомогли купити й відремонтувати декілька типів транспорту: швидкі, пікапи для евакуації військових, автобуси з гідроліфтами для перевозки поранених на колясках, мікроавтобуси для доставки гуманітарної допомоги. Завдяки допомозі глядачів було профінансовано побудову волонтерами з CodeIT4life мобільного шпиталю на базі морського контейнера, обладнаний операційною.

Ми також стали амбасадорами львівського реабілітаційного центру Unbroken, постійно допомагаємо з закупівлею медичного обладнання і тренажерів для поранених, в цьому турі зібрали на придбання якісних дефібриляторів.

А нещодавно ми купили 10 спеціальних ноутбуків для львівського дитячого табора Urban Camp, завдяки яким діти з прифронтових районів, діти наших героїв, або чиї батьки загинули - змогли долучитися до вивчення програм, які допоможуть стати майбутнім дизайнером, програмістом чи працювати з музикою. І це далеко не все.

Чим сьогодні Prime Orchestra відрізняється від інших європейських колективів?
Ю.Р.: Напевно, амбіціями й бажанням розвиватися. Через три роки порівнянь можу сказати: наш творчий продукт конкурентоспроможний, якісний та цікавий європейцям. Ми бачимо також, що багато місцевих концертних виступів тут хоч і не дуже високої якості, але глядач все одно дивиться. Але ми можемо краще!

Ще ми помітили, що частина наших творчих рішень уже копіюється: режисерські фішки, ідеї аранжування, навіть цілі програми. Наприклад побачили як на концерті в Польщі хтось тихенько сидів і весь концерт писав на професійний диктофон. Та я вважаю це непогано. Коли нас намагаються копіювати - це знак, що ми на вірному шляху.

Є, до чого прагнути?
Ю.Р.: О, так. Це не просто симфонічна обробка — у нас кросовер-оркестр. Наприклад, звучить Metallica разом із Händel, або Gloria Gaynor з Vivaldi, або тема з Гаррі Поттера в стилі Imagine Dragons. Це цікаво не лише гурманам, а й широкій аудиторії, яка "читатиме" таке звучання і завжди радітиме цьому поєднанню. Назва Sympho Show, яку я придумав ще у 2014 році, зараз стала назвою цілого жанру. Ми почали в 2014 році в Україні з ідеї робити цікаві аранжування світових хітів у оркестровій обробці і створювати справжні сучасні масштабні музичні шоу: із дотепним сценарієм, світлом, екранами, костюмами — і йдемо в цьому напрямку далі, намагаючись кожного разу робити програми ще яскравіше і краще.