Частину творчих рішень PRIME-Orchestra вже копіюється іншими колективами, це знак, що ми на вірному шляху — Юрій Рибалка

У 1970-1990-х роках у рок-музиці з’явилися потужні, впізнавані голоси, які досі залишаються частиною колективної музичної пам’яті. Чи йдеться про хіти таких гуртів, як Led Zeppelin, AC/DC, Metallica, Ozzy Osbourne, Scorpions, Queen, Aerosmith, Bon Jovi, Europe чи Guns N’ Roses — в уяві більшості із нас при згадці цих назв гуртів відразу ж виникають їх найвідоміші пісні.

Музиканти харківського Prime Orchestra не просто «грають кавери» — вони розробили унікальну концепцію інтерпретації. З одного боку, на сцені — інструменталісти, без яких не обходиться жоден рок-концерт: ударник, гітарист-соліст, синтезаторник. А з іншого — музиканти з класичними інструментами. І саме це робить харківський кросовер-формат особливим: ритми — рокові, але мелодії й вокал трактуються у симфонічному, академічному ключі. До цього додаються ефектне світлове шоу та DJ, який створює сучасне звучання.

Оркестр був заснований 2014 року в Харкові як перший приватний симфо-шоу-оркестр у місті. Усі музиканти — професіонали, більшість з них є випускниками Харківської консерваторії. Після евакуації 2022 року близько половини складу мешкає у Німеччині. Багато хто просто втратив дім — житло знищене або опинилося під російською окупацією. Тимчасовий прихисток оркестру надало місто Вольфенбюттель у Нижній Саксонії. Самі ж музиканти допомагають волонтерам, реабілітаційним центрам для поранених, військових медиків і центрам захисту тварин.

Про те, як оркестр намагається не лише приносити задоволення та незабутні емоції громадянам ЄС, а й підтримувати тих, хто потерпає від війни говоримо з режисером та співзасновником PRIME-Orchestra Юрієм Рибалкою.

Початок Інтервью "Байкерам дозволяли заїжджати прямо на територію клубу, після чого вони катали дівчат навколо танцполу": МС Риба – про клубну культуру 1990-2000х
 

— За ці три роки пріоритети для PRIME-Orchestra якось трансформувалися?
Ю.Р.: Насправді залишилися ті ж самі. На початку головним завданням було — врятувати людей, зберегти оркестр, надати його учасникам можливість отримати захист, жити в безпеці й творити за професією в Європі, підтримуючи рідних в Україні.

Наша культурна дипломатія з перших днів масштабного вторгнення РФ у 2022 році завжди була тісно пов’язана з допомогою українцям, які страждають від війни. Усвідомлення нашої місії й корисності дуже мотивує всіх учасників оркестру. Воно стимулює працювати самовіддано: репетиції, підготовка, прагнення до найвищої якості виступів. Адже від того, наскільки успішно пройде концерт і які емоції він викличе, залежить, скільки пожертв ми зможемо зібрати для України. Музиканти стійко і з гідністю долають виклики повсякдення — щоденні концерти, далекі переїзди, розуміючи, заради чого це все.

За цей час, проведений у Європі, склад колективу, напевно, змінився?
Ю.Р.: Це цілком природний процес: хтось залишає колектив, інші приходять — нові й талановитіші. Але основа оркестру, його серце, досі незмінна. Є люди, які разом з нами з часу заснування у 2014 році.

Після перших європейських концертів за підтримки UNESCO (окрема подяка нашим партнерам!), ми були трохи розгублені, шукали, як все організувати. Літом 2022 року, коли ми поселилися в гуртожитку в Вольфенбюттелі, з’явилася надія на стабільність — хоча перспектива на чужому ринку була, чесно кажучи, туманною. Не було ясно, що за правила, як працюють місцеві закони, як жити з незнайомою мовою.

Ми зосередилися на базових потребах: житло, харчування, репетиції, побут. Кілька людей жили в кімнаті, чергували, готували, репетиції були розплановані по черзі. Але була надія, що головна мета — давати концерти та допомагати Україні — реалізується. Повернення додому для багатьох було шляхом у нікуди: половина учасників втратила дім, а перспектив працевлаштування майже не було. Ми, як керівники, не могли показувати жодних сумнівів. Кожен день вчились, шукали можливості — виступи на фестивалях і благодійних акціях, музиканти підробляли як вуличні музиканти, співали в церковному хорі, викладали онлайн. Головне — усі допомагали один одному.

Твоє рідне місто спіткала така ж само історія?
Ю.Р.: Так, воно захоплено росіянами — у будинку, де я народився, тепер живуть окупанти, і я взагалі не знаю, чи він цілий... Не уявляю, як туди повернутися. Так само й решта музикантів з окупованих міст: Сєверодонецька, Лисичанська, Маріуполя, Луганська, Криму чи з зруйнованих домів у Харкові.

— Що вам імпонує у Німеччині за цей час? Чи є тут можливості гастролю, чи ринок уступає Польщі чи Прибалтиці?
— Потрібно розуміти, що європейський концертний ринок дуже відрізняється від українського, зокрема щодо промо. Якщо в Україні акцент на онлайн, то в Німеччині вважається, що без афіш і газетного анонсу люди не прийдуть — в інтернет не вірять. Але, з приходом наших промоутерів, ситуація змінюється.

Вражень багато. Не треба ідеалізувати Європу або Німеччину. Є і справжні професіонали, є шахраї, які під виглядом організації концертів виманюють гроші. Завдяки зусиллям концертного директора Макса Максименка, тур «Осінь–весна 2024/25» охопив 16 країн — від Норвегії та Швеції до Румунії й Туреччини. Гастролі тривають із вересня до травня з літньою перервою. 

Зберегти оркестр і технічну команду — для нас є безцінним досягненням. Але створити 4 програми й вийти на регулярні гастролі Європою — це результат спільної професійності, єдності, віри й взаємопідтримки. 180 концертів нон-стоп — це великий виклик. Але і можливість для розвитку: нові міста і нові ринки — це завжди приваблює.

— Це для вас вже бізнес чи поки ще промоція?
— Спочатку тур Європою, і справді, задумувалося як бізнес-проєкт. Проте нині він виконує радше промо-функцію: багато концертів, але прибуток — мінімальний. Для нас головне — подбати про команду, вкластися у створення нових композицій і водночас зібрати допомогу для України. Чим більше концертів — тим більше нас знають і тим більше допомоги зберемо.

Бути культурними амбасадорами за кордоном, презентувати український погляд на світову музику, розповідати європейцям про війну і головне — мобілізовувати гуманітарну підтримку  для тих, хто страждає в Україні. Цю мету ми поставили ще з початку повномасштабної війни з Росією — і досі її дотримуємося», — каже Рибалка.

— Що вона, зокрема, включає?
За останні три роки вдалося допомогти багатьом. І ми цим пишаємося, бо щиро віримо: музика може рятувати життя. Ми завжди співпрацювали із перевіреними людьми: наприклад, з Олексієм Латкіним, який навесні 2022-го організовував харчові пункти у Харкові — після нашого концерту в Гельсінкі 5000 € пішли на крупи й овочі до Харкова.

Потім підтримали харківських волонтерів із Street Culture: плюс 50 генераторів, ходунки, турнікети, ремонт гуманітарного бусу. З часом почали передавати евакуаційний транспорт — швидкі, пікапи й мікроавтобуси для перевезення поранених. Одну швидку передали тваринам, які залишилися без господарів — для важких випадків. Щотижня здійснюють місії у сірій зоні Куп’янщини, до 5‑7 км від фронту, куди не виїжджає державна швидка. Везуть ліки, надають медичну допомогу, евакуюють людей до Харкова. Допомогли обладнати ці автомобілі: осцилограф, ЕКГ, апарат штучного дихання. Завершили збір на повнопривідну мобільну клініку для діагностики безпосередньо у небезпечних районах Харківщини. Переважно це літні люди, які не можуть пересуватися самостійно і відмовляються евакуюватися.

За ці два роки допомогли купити й відремонтувати багато транспорту: пікапи для евакуації військових, автобуси з гідроліфтами для київської лікарні. Волонтери з CodeIT4life збудували мобільний госпіталь на базі контейнера, обладнаний операційною.

Ми також стали амбасадорами львівського реабілітаційного центру Unbroken, передавали обладнання й зараз збираємо гроші на дефібрилятори. І це далеко не все.

— Чим сьогодні Prime Orchestra відрізняється від інших європейських колективів?
— Напевно, амбіціями й бажанням розвиватися. Через три роки порівнянь можу сказати: наш продукт конкурентоспроможний, цікавий та якісний. Ми бачимо, що багато шоу тут не відповідають тому, що заявлено, а глядач все одно дивиться. Але ми можемо краще.

Ми помітили, що частина наших творчих рішень уже копіюється: режисерські фішки, аранжування. Побачили, як на концерті в Польщі хтось сидів і фіксував записував звукозаписною апаратурою весь концерт. Це знак, що ми на вірному шляху.

— Є, до чого прагнути?
— О, так. Ми почали в 2014 році в Україні з ідеї не просто давати концерти, але  створювати справжні музичні шоу: із сценарієм, світлом, відео, режисурою. Це не просто симфонічна обробка — у нас кросовер. Наприклад, звучить Metallica разом із Händel, або Gloria Gaynor з Vivaldi, або тема з Гаррі Поттера в стилі Imagine Dragons. Це цікаво не лише гурманам, а й широкій аудиторії, яка "читатиме" таке звучання і завжди радітиме цьому поєднанню.