Мовою одягу – про суспільні зміни. Зоя Звиняцьківська презентує Модну програму форуму “СлободаКульт” на Закарпатті
Форум, присвячений взаємному пізнанню регіонів, відбудеться 15-29 травня в Ужгороді і Мукачевому і складатиметься з шести програм: Візуально-перфомативної, Музично-Театральної, Кінематографічної, Літературно-дискусійної, Дитячої й Модної. Кураторкою останньої з названих, Модної, стала одна з провідних українських історикинь моди, фешн-критикиня й стилістка Зоя Звиняцьківська.
З проектами “Dofa.fund” Зоя співпрацює з 2014 року: ще з перших двох форумів “ДонКульт” (2014-15, Львів-Київ) та “ГаліціяКульт” (2016, Харків).
“Ми хочемо виявити внутрішнє спільне – через зовнішні разючі відмінності, – говорить Зоя. – Слобожанщина і Закарпаття, два фронтири на Заході і Сході країни, обидва прикордонні, обидва мультикультурні, насправді багато в чому подібні одне до одного, хоча на перший погляд гранично різні”.
Модна програма складатиметься з трьох ключових частин.
Перша – виставка “Родинний альбом” на Набережній Незалежності в Ужгороді, з відкриття якої і розпочнеться форум. Виставка складається з пар фотографій: закарпатські та слобожанські родини, сфотографовані в одні й ті самі десятиліття, за останні сто років. Фото зібрали юні відвідувачі Харківської і Закарпатської обласних бібліотек для дітей та юнацтва. Cпівкураторка виставки - кураторка Дитячої програми форуму “СлободаКульт” Ірина Магдиш.
Кураторка іншої, Літературно-дискусійної програми “СлободиКульт” Тетяна Пилипчук розповідає, що дещо схожий проект, “Харківський трельяж: люди, культура, одяг”, реалізували в 2016 році харківські музеї: “Ми збирали фотографії й історії родин, в яких були представники різних етносів, культур, країн та регіонів, — говорить Тетяна. — Для нас це була спроба не просто показати історію Слобожанщини через приватні родинні історії, а закцентувати на мультикультурності регіону”.
В Ужгороді також є ентузіасти локальної історії. Журналістка Тетяна Літераті днями презентувала вже другу свою книжку “Втрачений Ужгород. Мандрівка старим містом”, присвячену ужгородським особнякам та їхнім господарям. Природно, що в неї назбиралася неабияка колекція родинних світлин мешканців цих старовинних будинків.
Робота з архівами (фото- і щоденниковими), розповідає Зоя, взагалі одна з найцікавіших.
"Ти шукаєш [на харківських фотографіях] шкіряну куртку і маузер – ти їх не знаходиш, а знаходиш капелюх, краватку, білі манжети – це уніформа інтелігенції того часу, цехова мода, – говорить дослідниця. – Свідоцтва суперечливі: харківські студенти Рабфаку в своїх щоденниках навпаки пишуть, що людей, які вдягалися дуже добре, могли звільнити. Люди, що належали до "непманських" кіл, ходили босоніж і 5 років підперезувалися мотузкою, бо хотіли отримати диплом. І вже коли його отримували, аж тільки тоді приїжджали на шикарному авто. З одного боку, дуже серйозно придивлялися до того, щоб робітничий клас виглядав як робітничий клас, – і це свідоцтва, щоденники. А з іншого боку я бачу світлини – і це також правда".
Друга частина – лекційно-дискусійна. Для закарпатців і слобожанських гостей Зоя Звиняцківська прочитає лекції «Купуй українське: найкращі кейси сучасних вітчизняних дизайнерів», «Український гламур як стиль в політиці, в поп-культурі, в стріт-стайлі. Історія, яскраві постаті, інструменти вивчення» та «Зірка Голівуда з України. Володарка Оскара за кращі костюми харків’янка Варвара Каринська». Також фешн-критикиня проведе дві «Модні розмови для підлітків», в Ужгороді й Мукачевому, а ще запросить гостей форуму до розмови «Вдягатися для людей або для себе? Диктат вулиці та внутрішня свобода» – під час родинного свята “Сковородафест”. В останній також братимуть участь засновниця харківської PR-аґенції “Bagels & Letters” Іванна Скиба-Якубова, кураторка харківського ЛітМузею Тетяна Пилипчук, дослідниця слобожанського фольклору й побуту Галина Лук’янець, гурт “Муравський Шлях”, засновниця ужгородського мистецького центру “Кубло” Тетяна Смріга та менеджерка культурних проектів Галина Танай (Ужгород-Київ).
Нарешті, третя частина, – це спільний показ колекцій студентів кафедри дизайну тканин та одягу Харківської державної академії дизайну і мистецтв та кафедри легкої промисловості Мукачівського державного університету «Україна. Схід/Захід».
“І в Харкові, в Академії дизайну, і в Мукачевому, в МДУ, є факультети дизайну одягу, – нагадує Зоя Звиняцьківська. – Студентські контакти, співпраця вишів – це дуже важливо, це обов’язкова частина нормального академічного процесу, але у нас в країні він не багато де налагоджений. Скажімо, закарпатці зізнаються, що частіше співпрацюють зі своїми колегами-дизайнерами зі Словаччини, ніж навіть із киянами, а харків’ян так і взагалі, “ще в очі не бачили”. Ми спробуємо налагодити ці контакти”.
Модна програма є логічним розвитком загальної концепції форуму: дати українським регіонам більше дізнатися один про одного, затягнути країну мереживом приватних стосунків. “Ми пропонуємо відвідувачам не просто “помилуватися мистецтвом”, ми їх мистецькими засобами провокуємо до розмови, обговорення – спільного, відмінного, цінного, небезпечного, минулого і майбутнього”, – говорить співкоординаторка “СлободиКульт”, співзасновниця “Dofa.fund” Ольга Сагайдак.
