Ківалов та його посіпаки мали очолити Одесу в разі окупації
Одіозний колишній народний депутат від Одеси та незмінний “президент” Одеської юридичної академії Сергій Ківалов зараз перебуває за межами України. Наразі він мешкає в одному з досить недешевих отелів в Дубаї в Об'єднаних Арабських Еміратах, куди декілька днів назад прилетів з Лондона.
До Лондона Ківалов потрапив буквально напередодні початку війни одним з останніх авіарейсів з Одеси — разом з всією родиною.
Але з Лондона Ківалов прибув не просто так, а втікаючи від британських правоохоронних органів і одночасно виконуючи свій план по переїзду до росії.
Справа у тому, що Ківалов є одним з найближчих до путіна одеських політиків. Він ще у 2013 році отримав від самого президента РФ Володимира Путіна “медаль Пушкіна” - разом з іншими провідниками “русского мира” в Україні Олегом Царьовим, Вадимом Колісниченко, Дмитром Шенцовим та Юрієм Болдирєвим. І саме Ківалов розглядався росіянами як майбутній голова окупаційної адміністрації в Одесі після проведення їх “спецоперації”.
Для цього Ківалов повинен був спочатку виїхати завчасно до Лондону, а потім через одну з країн Азії з розвиненим авіаційним сполученнями — перелетіти до Росії і прибути в Одесу вже у якості “нової” влади. На Ківалова продовжували розраховувати навіть після його поразки на парламентських виборах 2019 року — адже він зберіг свій вплив на судову систему, а також на цілий ряд теперішніх одеських місцевих чиновників та депутатів. Також поширювалася інформація про велику популярність Ківалова серед населення, передусім — пенсіонерів.
Але коли Росія не змогла встановити контроль над Одесою у перші дні війни, коли на шляху їх наступу став героїчний Миколаїв, то плани окупантів змінилися. Сам Ківалов на невизначений час “заліг на дно” у Лондоні, а деякі його ключові фігури на місцях у перші дні березня змогли виїхати з України — щоб запобігти можливому арешту за державну зраду.
Лише після 10 квітня Ківалов, вже перебуваючи під увагою українських та британських спецслужб, втік з Лондону до Дубаю. Одночасно він не полишав надії, що чергова спроба росіян заволодіти Одесою дасть йому шанс очолити місто. Але разом із загибеллю крейсера “Москва” плани Росії захопити Одесу остаточно залишилися у минулому.
Як голова окупаційної адміністрації Ківалов планував розставити своїх прибічників та перебуваючих ще з 2014 року колишніх одеситів — зрадників, на ключові пости у Одесі.
Так, заступником голови окупаційної адміністрації та головним фінансистом планувалося призначити нинішнього очільника Одеської юридичної академії Віктора Загороднього, який наразі перебуває за межами України. Він виїхав в перші дні березня — тому що виїзд йому був можливий за віком. Він планував повернутися до Одеси через Туреччину та Грузію. Зараз на будівлі юридичної академії навіть не висить державний прапор України.
Взаємодію окупаційної адміністрації з російськими військовими планувалося вести через колишнього депутата Одеської міської ради Ігоря Дімітрієва від партії “Родина” екс-нардепа Маркова. Сам Дімітрієв зайшов на територію України з київського напрямку и приймав безспосередню участь у бойвих діях разом з одним з польових командирів донбаських сепаратистів колишнім депутатом Одеської облради Вадимом Савенко. Дімітрієв у своєму телеграм-каналі неодноразово наголошував про свої плани повернення до Одеси вже у якості одного з очільників окупантів.
Інформаційну політику окупантів планувалось доручити Юлії Нікандровій, яка багато років була медіа-менеджером самого Ківалова і організовувала всю його публічну діяльність, а також координувала редакційну політику телеканалів у власності Ківалова — таких, наприклад, як “Репортер” чи “Академія”, де працював скандальний пропагандист Юрій Сєліванов. Згодом Нікандрова очолила пропагандистський канал “Академія”. А зараз вона займає високу посаду у мерії Одеси — керує міською службою у справах дітей. Від'їзд Нікандрової на початку березня до Польщі був оформлений як “командировка” задля евакуації дітей з міських дитячих установ, але жодного документу з цього приводу опубліковано не було. Нікандрова планувала повернутися до Одеси через Фінляндію та Росію за допомоги свого чоловіка — бізнесмена Артема Поланського, який переїхав до України з Росії декілька років тому та зберіг російський паспорт та російське громадянство.
Систему житлово-комунального господарства та економіки у окупаційній адміністрації Ківалов планував розподілити між двома особами.
Це нинішня депутатка міськради, яка ще на початку 2020 р. публічно перейшла до лав партії “Довіряй Ділам” Світлана Осауленко. Вона також залишається на професорській посаді у Юридичній академії та має великий досвід корумпованого викачування грошей з бюджетів та з бізнесу. Ій мали доручити керівництво за відновлення роботи малого та середнього бізнесу у окупованому місті з метою забезпечення особистого бюджету Ківалова від “данини”.
А всю комунальну сферу планували “віддати” колишньому депутату міськради від партії самого Ківалова Вадиму Підгородинському. Він повинен був забезпечити мінімальні умови життедіяьності: роботу систем водопроводу, електропостачання, вивозу сміття, розчистки завалів від зруйнованих будинків тощо. Він залишається в Україні.
Окрім цього планувалось залучити до керівництва містом та Одеською областю — за умов встановлення контролю окупантів над прилеглою до Одеси територією місцевих політиків з партії ОПЗЖ, зокрема нардепа Миколу Скорика, нинішнього заступника голови обласної ради Вадима Шкарівського, депутатів Одеської міськради Богдана Гіганова, Віктора Баранського та Віталія Саутьонкова. Вони мали легітимізувати шляхом проведення фейкових сесій міської та обласної ради перехід керівництва до окупаційної адміністрації Сергія Ківалова та призначити “губернатором” всієї захопленої території на базі Одеської та Миколаївської областей Миколу Скорика.
