Від поганських оргій до трьохденного посту: як святкують Старий Новий Рік
Звичай обрізання був сакральним, адже символізував єднання Бога з Авраамом та його нащадками: невиконання закону могло призвести до вигнання з народу, адже саме обрізання було ознакою єдності людини з народом та релігією.
Подія обрізання Ісуса описується в Євангелії від Луки (2, 21): «Як сповнились вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше ніж він почався в лоні».
«Слово «обрізання» вживається в Старому Завіті часто в символічному значенні, коли говориться про обрізання чи не обрізання серця, уст чи вух, себто бути послушним Господу Богові чи бунтувати проти Нього. Ісус Христос, який подібний до нас у всьому, крім гріха, не потребував ніякого очищення, будучи Сином Божим. Проте Він виконав цей припис, показавши неухильність Господньому закону та надавши йому нового значення новозавітного хрещення», — розповідає у своїй книзі „ Пізнай свій обряд” о. Юліан Катрій.
Обряд обрізання Ісуса символізує його самопожертву та святість, адже саме у цей день йому надали ім’я Ісус.
Також на цей день, церква впроваджує піст, що є наслідком традицій поганських святкувань на день Обрізання. Фактично, серед поган був звичай гучно святкувати перший день нового року, влаштовуючи оргії, карнавали та хороводи. За ці поганські гріхи християни тепер мають постити, аби відмолити предків. Лише століття опісля, коли поганські забави поволі відходять у забуття, Обрізання набуває радісного характеру. У цей день є звичай «водити Маланку». Серед гурту, що «водить Маланку» (переодягненого у дівчину хлопця) є й коза. Ці традиції не мають жодної спільності зі значенням, яке надає Церква святу, з духовним виміром події, яку відзначають християни.
Також 14 січня поминається Святий Василь Великий.
Він народився близько 330 року в Кесарії і походив зі знатного роду, що славився не лише багатством, а й ревною християнською вірою. Батько був адвокатом і викладачем риторики. У сім’ї було десятеро дітей, з яких п’ятеро і мати Емілія зачислені до святих.
Першу освіту Василь здобув під керівництвом батька. Після його смерті святий вирушає на навчання до Константинополя, а потім до Афін, де опановує риторику і філософію, астрономію і математику, фізику і медицину. Опісля він повертається в Кесарію, де викладає риторику. Близько 362 року він був висвячений у сан диякона єпископом Мелетієм, а через 2 роки — у сан пресвітера єпископом Кесарійським.
Святий написав багато праць, залишивши по собі велику духовну спадщину – це твори догматичні, моральні, аскетичні, полемічні, пояснення Святого Письма, 366 листів. Він уклав текст Божественної Літургії, приклався до формування вчення про Пресвяту Трійцю. Його визнають Великим Вчителем Церкви.
В Україні на цей день часто влаштовувалися гуляння. Ватаги молодиків ходили сіяти якраз на Василя, а також свято залишило слід у фольклорі українців – зокрема, у щедрівці «Добрий вечір тобі»
