Заради знищення ворога у Гуті Пеняцькій об'єднались в єдине три українські гілки національного руху - історик
Зокрема, польська офіційна делегація віддала шану пам‘яті поляків, яких було знищено тут під час військової операції 28 лютого у 1944 році, пише Вголос.
На запрошення римо-католицької парафії в Бродах до України приїхали віце-міністр закордонних справ Ян Дзєдзічак, голова канцелярії президента РП Адам Квятковський та віце-голова Інституту національної пам'яті Кшиштоф Шваґжик.
Під час вшанування Адам Квятковський прочитав звернення Президента Польщі Анджея Дуди, у якому йшлося про те, що 1944-го понад тисячу місцевих поляків закатували «українці, які перебували на службі в гітлерівців, та українські націоналісти» тільки за те, що вони були поляками.
Напередодні засоби масової інформації у Польщі також сповістили, що делегація їде вшановувати вбивства польського населення в Гуті Пеняцькій саме «членами 14-ї дивізії СС «Галичина» та представниками УПА». Варто додати, що самі члени делегації заявили, що відвідини не мають політичного підґрунтя.
Разом з тим, до українського пам’ятника жертвам окупаційних режимів, що знаходиться за кілька сотень метрів від польського, прийшли націоналісти із ВГО «Сокіл». Із собою вони принесли червоно-чорні прапори на флагштоках та інформаційний плакат із переліком подій, за яких у першій половині XX століття українці йшли з життя через поляків:
- Захищаючи ЗУНР від Польщі у 1918-1919 рр;
- У польських концтаборах 1919-21 рр;
- Унаслідок Ризького договору 1921 р., який поділив Україну між Москвою і Варшавою;
- У ході пацифікації урядом Польщі 1930 р;
- Перебуваючи у польському концтаборі Береза Картузька;
- Під час ревіндикації (у 1938-39 рр. в українців забрали і спалили сотні церков);
- Від куль польських прикордонників на Верецькому перевалі у 1939 р;
- Унаслідок репресій і депортації польського сталінізму на Закерзонні у 1940-50-х рр;
- Під час спалення українських сіл, зокрема Павлокоми 1945 р., де було вбито 366 чоловіків, жінок та дітей - Захищаючи українську землю від польського націоналістичного та комуністичного підпілля (АК, NSZ, BСн, NOW, WIN);
- Під час Операції «Вісла» 1947 р. - етнічної чистки з ознаками геноциду.
Перед пам‘ятником українські націоналісти також розгорнули величезний червоно-чорний стяг і виступили з промовами.
Історик Михайло Галущак відмітив, що активісти прийшли на мирну акцію, тож навмисне не підходили близько до поляків, аби не провокувати інциденти.
Історик каже, що наразі Польща своїм законом про Інститут національної пам‘яті забороняє червоно-чорний прапор, і тим самим забороняє право українців на свою національно-визвольну боротьбу і на власну державу. Ми поважаємо Польщу, поважаємо право кожної нації мати своїх героїв і свою державу. Але ми не розуміємо, чому Польща забороняє це нам і починає диктувати українцям українську історію, резюмує він.
Активісти звернули увагу і на те, що минулого року зруйнований польський пам‘ятник українці відновили своїм коштом, натомість пам‘ятник замордованим окупантами українцям досі стоїть у занедбаному стані.
За порядком у Гуті Пеняцькій стежила щонайменше сотня правоохоронців. Зокрема сюди прибули співробітники Патрульної поліції, Нацполіції та вибухотехніки.
Між тим, дорогу до пам‘ятного місця завішали кількома десятками червоно-чорних стягів. Учора, 24 лютого, у Гуті Пеняцькій з ініціативи місцевої громади, відбулося вшанування пам'яті українців-жертв окупаційних режимів. Панахида за загиблими відбулось біля хреста, який встановлений у пам’ять про осіб, які загинули від рук польського підпілля - директора Ясенівської школи Івана Вавріва та його дружини Софії, священика Мартина Болюти, родини Сікаторських та ще десятки свідомих українців.
Як відомо, 2005 року на місці, де колись було село Гута Пеняцька, відбулось відкриття реконструйованого пам'ятника, на якому вказано, що в селі були закатовані понад тисяча поляків. Польська сторона публічно звинуватила у вбивстві мешканців села дивізію «Галичина» та учасників українського визвольного руху. До сьогодні жодних досліджень, розкопок в тій місцевості не проводилося, немає підтверджень про кількість загиблих ті їх національність. Усі відомі документи свідчать про численні порушення чинного законодавства з боку органів влади України, причетних до встановлення надмогильного пам'ятника мешканцям Гути Пеняцької.
У 2009 році поблизу було встановлено пам’ятник українським жертвам окупаційних режимів. Серед жорстоко замучених польськими бойовиками на початку сорокових років минулого століття в околицях села Гута Пеняцька - директор Ясенівської школи Іван Ваврів та його дружина Софія, священик Мартин Болюта, родина Сікаторських та ще десятки свідомих українців.
Також у 2010 році неподалік від польського монументу було встановлено інформаційний стенд, у якому двома мовами ‒ українською та англійською ‒ повідомлялося про те, що насправді сталося 1944 року в Гуті Пеняцькій.
«У період Другої світової війни село Гута Пеняцька було одним з найбільших центрів базування польських бойовиків та більшовицьких диверсійних з'єднань на Галичині, які спільно тероризували навколишні українські села. 28 лютого 1944 року німецька окупаційна влада провела військову операцію з ліквідації польсько-більшовицького загону. Село зазнало руйнування. На початку 80-х років радянсько-польська пропаганда поширила неправдиву версію про знищення села дивізією СС «Галичина» та вояками ОУН-УПА. Ця версія активно поширюється і сьогодні у Республіці Польща з метою дискредитації українського національно-визвольного руху та приховування злочинів окупаційної політики Польщі на західноукраїнських землях. Питання кількості мирних жертв ‒ поляків та українців, які проживали у Гуті Пеняцькій, є невивченим. На місці встановленого пам'ятника немає захоронень ‒ пам'ятник встановлено в 2005 році незаконно», - значилося на стенді.
Нагадаємо, що історик Остап Козак зазначив, поляки встановили свій пам’ятник в Гуті Пеняцькій незаконно.
У лютому 2017 р. цей пам’ятник було підірвано, а згодом відновлено коштами української громади.
Одиночний пікет під час жалобних урочистостей в Гуті Пеняцькій у 2017 р., проти руйнування українських могил у Польщі, влаштував львівський історик, «свободівець» Михайло Галущак, після чого був заарештований поліцією.
Володимир В'ятрович зазначив, що у Польщі вандали за три роки осквернили 15 українських місць пам'яті.
Нагадаємо, що українські, зокрема, львівські історики вважають проблему Гути-Пеняцької абсолютно висосаною з пальця. Так, Роман Пономаренко, впевнений, що польські "праві", які цей конфлікт розпалюють, заробляють на ньому політичні дивіденди для того, щоб отримати якісь преференції на майбутніх виборах. Але історик розгублений тим, що й в самій Україні досі немає одностайної думки, що там сталось та гуляє безліч нісенітниць з цього приводу. Окрім опублікованого польського розслідування з цього приводу, були статті українських істориків, низка прес-конференцій, навіть тут, у Львові. Тобто на питанні Гути-Пеняцької зараз багато спекулюють не лише польські політики, але й українські. Тож спробуємо розібратися, що ж там сталося насправді, бо цей момент в українській історії Другої Світової війни – один з найбільш важливих.
"Що таке Гута-Пеняцька? Це – результат того, що під німецьким проводом заради знищення одного українського ворога об'єднались в єдине три українські гілки національного руху, - нагадує Пономаренко. - Себто, добровольці, що йшли на німецьку службу, бандерівці та мельниківці. Фактично це – об'єднання всіх зусиль проти спільного ворога, хай і під німецьким проводом". "Так, ворог в цьому випадку був знищений показово і дуже жорстоко. Але ж, війни ведуться не в білих рукавичках. І з другого боку, такі показові моменти характерні для історії практично будь-якої європейської нації, в тому числі, і для самих поляків. Операція була настільки ефектною, що після того Армія Крайова віддала наказ – припинити співпрацю з радянськими партизанами, не чинити жодного опору німцям і сидіти тихо, бо побачили що було. Тобто, для української справи знищення цього польського партизансько-терористичного осередку, який тероризував українців, дійсно, було успіхом", - вважає історик.
Роман Пономаркенко підкреслює, що на цій підставі робити з українців варварів і боятися, що це якось зіпсує сучасний імідж України, не треба. Війна вже давно скінчилась, зараз новий, глобальний світ, технології і цивілізація. Яким чином сучасний імідж України можуть зіпсувати події більше ніж 70-річної давнини? Пишатись та пропагувати це, звісно, не треба, але згадувати, щоб і ми, і вороги пам’ятали, якими можуть бути українці, коли дійде до цього мова – необхідно. Треба показувати, що ми – сильна нація, яка може за себе постояти. І якщо хтось буде виступати проти України, тим більше на нашій землі, то розплата буде жорстокою.
"Війна вже давно скінчилась, зараз новий, глобальний світ, технології і цивілізація. Яким чином сучасний імідж України можуть зіпсувати події більше ніж 70-річної давнини? Пишатись та пропагувати це, звісно не треба, але згадувати, щоб і ми, і вороги пам’ятали, якими можуть бути українці, коли дійде до цього мова – необхідно. Треба показувати, що ми – сильна нація, яка може за себе постояти. І якщо хтось буде виступати проти України, тим більше на нашій землі, то розплата буде жорстокою", - вважає дослідник українського націоналістичного руху.
Нагадаємо, у Львові протестували проти антиукраїнської політики Польської Республіки. Активісти Національного корпусу Львівщини разом з ВО "Свобода" заявили, що при умові, що ці постанови таки приймуть, за користування червоно-чорним стягом, під яким боролися та поклали голоси тисячі бійців за незалежність України, у Польщі позбавлятимуть волі строком на 3 роки. Така політика проводиться, правду кажучи, промосковськими політиками Республіки Польща та направлена на знищення добросовісних відносин між Україною та Польщею.
