Львівська Каліфорнія, або Як живе Сихів (ФОТО)
Сихів справедливо вважається найбільшим житловим масивом Львова, адже аби його обійти, знадобиться добрих півдня. Перші згадки про Сихів як передміське село датуються 1409 роком. До складу Львова увійшов під час німецької окупації у 1942 році, а потім повторно у 1952 році за радянської влади.
Село і люди
У 17 столітті землі Сихова активно скуповували тогочасні впливові люди, зазвичай члени магістрату, консули, бізнесмени, так звані райці, які у 1673 році вирішили розділити район між собою на 12 частин, де би кожен із них господарював і вів справи.
А вже через 100 років Сихів мав статус села, яке належало до української греко-католицької парафії. Тож можна з упевненістю сказати, що тут минуле мало значний вплив на сьогодення, адже у цьому районі дуже багато церков, пам’ятників Матері Божій та інших духовних місць.
Окрім цього, радянське минуле залишило стереотипний відбиток на цьому мальовничому місці: мова звісно ж, про будинки-“сірникові коробки”. Існує стереотип, що весь Сихів складається з похмурих сірих будівель, але це неправда: більша частина району кольорова.
За останні роки район активно розбудовується і поруч із кольоровими будівлями радянської епохи (синіми, червоними, жовтими, зеленими) з’являються сучасні модернові споруди на різний колір і смак. Греко-католицькі церкви, які виникають останніми роками також збудовані на сучасний манер.
Трамвай
Останнім часом інфраструктура Сихова зрушила із мертвої точки: було проведено трамвайну лінію №8, яка з’єднує район із центром Львова (площею Соборною). Здебільшого на маршруті курсують симпатичні “Електрони” у патріотичних кольорах — оновлені або ж цілком нові, низькопідлогові.
Разом із проведенням довгоочікуваного трамваю, вдалось відремонтувати кілька доріг. Зокрема, приємно вражає проспект Червоної Калини та прилеглі великі вулиці, яким можуть позаздрити центрові магістралі Львова.
Коли приїжджаєте на кінцеву зупинку трамвая “Вулиця Вернадського”, одразу видно, що Сихів — це крайня межа міста. Особливістю цього Рубікону є зелень: всі будинки у ній потопають, не зважаючи на кількість поверхів.
Окрім трамваїв, тролейбусів та міських автобусів, Сихів має також залізничне з’єднання і станцію з однойменною назвою, яку вже можна назвати історичною. Станція “Сихів” з’явилася 1865 року, коли було прокладено залізничну лінію Львів — Чернівці.
Слід згадати також спроби “воскресити” залізницю у цьому напрямку, коли у грудні 2009 року запустили Львівський міський рейковий автобус (поїзд №852), який сполучав Сихів і Підзамче. Втім, після шести місяців роботи перший такий автобус в Україні перестав курсувати через нерентабельність.
Споруди
Окрім багатоповерхових житлових будинків, Львівська Каліфорнія може похвалитись кількома пам’ятниками та громадськими просторами.
Так, у 1995 — 2000 роках, біля перетину проспекту Червоної Калини та вулиці Сихівської за проектом канадського архітектора Радослава Жука збудовано в модерному стилі Церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Поруч 26 червня 2001 року Папа Римський Іван-Павло II провів зустріч з молоддю, яка зібрала близько півмільйона людей. Згодом на цьому місці було відкрито пам'ятник понтифіку, а в 2007—2010 роках біля церкви створено Парк імені Івана-Павла II.
Важливою точкою для “офіційних” подій та зустрічей є Кінотеатр імені Довженка та невеличкий однойменний парк поруч. Радянська споруда та благоустрій кінця 20 століття успішно поєднується із сучасними рішеннями.
18 червня тут відбулося масове ЕкоСвято, де кожен сихівчанин міг знайти для себе цікаве заняття: послухати лекцію про сортування сміття, подивитись на різноманітні екопродукти чи просто поспілкуватись із сусідами або сфотографуватись із сучасною “візитівкою” Львова.
На території Сихівського масиву і на тій що до нього прилягає, розташовані низка церков та інших культових споруд різних релігійних деномінацій: 6 парафій Української Греко-Католицької Церкви, 2 парафії Римо-Католицької Церкви, парафія Української Православної Церкви Київського патріархату, парафія Української Православної Церкви (Московського патріархату), парафія Української Автокефальної Православної Церкви, Дім молитви Євангельських християн та ін.
Особливою пам’яткою є церква, збудована 1654 року — Церква Пресвятої Трійці УГКЦ - її спорудили без жодного цвяха, якраз у той момент, коли війська Богдана Хмельницького наближалися до міста. Сьогодні вона потопає у житлових багатоповерхівках та зелені. Вона є зразком української сакральної архітектури ХVII століття, а також славиться стінописом 1683 року, в орнамент якого вписані зображення трьох святих воїнів: Теодора Тиронського, Дмитрія та Юрія.
Свого часу, творці спільноти Сихів is sexy назвали район Каліфорнією — американським штатом, відомим своєю відкритістю, динамічністю, кольоровістю та сексуальною розкутістю. Якщо пильно вдивитись у цей район, стає зрозумілим, що це справді така собі Львівська Каліфорнія.
Дозвілля
Як можна помітити, гуляючи Сиховом, для підлітків і молоді основним місцем зібрань, аби поспілкуватись, є школи. У районі є декілька шкіл із просторим подвір’ям, і на кожному з них можна помітити групку або дві школярів чи студентів.
Старші люди та батьки з маленькими дітьми зазвичай полюбляють лавки у скверах та парках. Зокрема, приємно подивитись на Сквер Гідності: симпатичне місце, засаджене деревами через кілька років може перетворитись на невелику оазу.
Взагалі, деякі джерела свідчать, що у радянський період район розбудовували для робочого класу, а коли у 1980-х роках будинки почали заселяти, виявилось, що дерев замало. Тож мешканці району поступово своїми силами облаштовували благоустрій і, як бачимо, їм це вдалось дуже добре.
У планах розвитку району також відновлення річки та озера, на березі якого працював пункт прокату човнів, та облаштувати рекреаційну зону.
Втім, не одними розвагами багатий Сихів. Тут пам’ятають полеглих Героїв України усіх часів, зокрема і сучасних: вшановують їх у назвах Скверу Гідності, пам’ятних знаках та символічних братських могилах.
Запахи
Головне перехрестя Сихова (пр. Червоної Калини — Сихівська) пахне чорнобривцями. Взагалі, у кожного району Львова є свої особливі запахи, які можуть багато розповісти про життя місцевих мешканців, навіть більше ніж туристичні путівники та екскурсоводи.
Запах Сихова — це чорнобривці, висаджені поблизу парку Івана Павла ІІ. Одразу згадуються слова з відомої української пісні:
“Прилітають до нашого поля
Із далеких країв журавлі.
Розквітають і квіти, і доля
На моїй українській землі”.
Хочеться вірити, що Сихів стане зразком якісного житлового масиву, тут розквітнуть не лише квіти, але й інфраструктура, духовне та культурне життя, а туристи прагнутимуть подивитись на цікавинки району, на рівні з Високим Замком, Ратушею чи Оперним театром. І кожен знайде тут щось своє.
Раніше "Справжня Варта" показувала, як живе мікрорайон Левандівка.
Фото - "Справжня Варта".
