Глухі до народу: про Яворівську ДГХП “Сірка” та львівське сміття
З лютого 2016 року для мешканців Львова став доступним сервіс подання електронних петицій “Єдина система місцевих петицій”, до якого можна було зайти і через сайт міської ради. Кожен громадянин, зареєстрований у системі, міг подати свою петицію і якщо вона набере 1000 голосів упродовж трьох місяців (зараз це число скоротили до 500), влада зобов’язана розглянути і прокоментувати цей документ.
Ще до розгортання гучного скандалу навколо львівського сміття, 28 листопада 2016 року, активістка Наталія Кузьма (яка відома також як ініціатор створення заказника на Львівщині “Торфовище Білогорща”) зареєструвала петицію під назвою “Вимагаємо прийняти пропозицію голови ЛОДА щодо спільного вирішення питання розміщення сміттєпереробного комплексу на новій ділянці (Яворівська ДГХП “Сірка”).
На жаль, за 90 днів із 500 необхідних голосів назбиралось лише 44, тож на обов’язковий розгляд у Львівську міськраду петиція не потрапила. Але виникає питання, чому у кризовий для Львова час, депутати не прислухались до голосу громади і не скористались уже розробленим планом виходу із патової ситуації?
Ось конкретні факти — витяг із опису петиції, представленої Наталією Кузьмою, і яка була у відкритому доступі для всіх упродовж трьох місяців:
“Ми - мешканці міста Львова - вимагаємо від міської влади (міський голова, профільний заступник, депутати міської ради) негайно звернутись до голови ЛОДА з пропозицією співпраці в питанні вивозу та переробки сміття. На сьогодні голова ЛОДА запропонував конкретну ділянку, що знаходиться далеко від населених пунктів (Яворівська ДГХП «Сірка»), на якій може бути розміщений сміттєпереробний комплекс. Розуміючи сміттєвий колапс, у якому опинилось місто, та неможливість розмістити сміттєпереробний комплекс у межах міста - просимо невідкладно провести спільну зустріч з керівництвом ОДА та розпочати реалізацію цього проекту на цій ділянці”, - йшлося у петиції.
“Йшлося”, тому що 27 січня голосування було закрите, а сама петиція пішла в історію. Символічним стало також те, що саме в цей день Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман приїхав до Львова вирішувати “сміттєве” питання і заявив про створення на цій самій ділянці того ж таки сміттєпереробного комплексу.
Здавалось би, що тут такого, питання все ж вирішилось. Вирішилось, але на загальнодержавному рівні, у час децентралізації, коли відповідальність за місця лежить на місцевій владі, а не на Прем’єрі, і коли вже був ряд пропозицій не лише від Наталії Кузьми, а й від інших громадян.
" Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман доручив обласній державній адміністрації виділити Львову ділянку для будівництва нового сміттєпереробного комплексу. Мова йде про закинуті землі гірничо-хімічного підприємства «Яворівська сірка». Я вже скерував офіційне звернення на голову обласної адміністрації з проханням про виконання даного доручення", - каже тепер мер Львова Андрій Садовий.
Чому варто було робити з проблеми, рішення для якої пропонували самі громадяни, всеукраїнське посміховисько? Сьогодні це Яворівська “Сірка”, завтра, можливо, Персенківка, а через тиждень — і ми з вами.
