Львівське сміття, will be back?
Недавня новина про те, що під Києвом знову були виявлені "загублені" відходи зі Львова, нагадала мені про події піврічної давності і стала основою для цієї публікації, - пише політичний експерт Михайло Кириленко у своєму блозі на фейсбуці у статті під назвою "Львівське сміття, will be back?".
Епопея під назвою «Львівське сміття» почалася більше півроку тому. Хоча, не сумніваюся в тому, що ця проблема була актуальна набагато раніше, але, як і буває в подібних ситуаціях, відбулася подія, яка не тільки відкрила очі громадськості, але і зробило неможливим подальше замовчування цієї проблеми. Я говорю про пожежу на Грибовицькому сміттєзвалищі, коли в результаті сходу «сміттєвої лавини» загинули три рятувальника ГСЧС і співробітник комунальної служби. Після цього інциденту Грибовицьке сміттєзвалище, яке було одним з найбільших на території Львівської області, перестало приймати відходи, а значить, сміття зі Львова вивозити стало просто нікуди. Варто зазначити, що до НП сміття в ці місця вивозилося протягом 25 років по 600-700 тонн на день. Розумно припустити, що рано чи пізно кількість відходів повинна було перевищити допустимі норми і привести до «сміттєвого колапсу». Що, власно кажучи, і сталося.
Реакції жителів Львова та області не довелося довго чекати. Перша хвиля невдоволення почалася відразу після того, як прийшло розуміння, що місцева влада своєю халатністю поставила населення міста на межу екологічної катастрофи. При чому причини для занепокоєння були. В інтернеті регулярно з'являлися фотографії та пости львів'ян, які підтверджували, що скупчення не вивезеного сміття стають повсюдним явищем. Саме тоді вперше зазвучали слова про те, що справжня перлина, туристична столиця України може в недалекому майбутньому перетворитися в «сміттєву столицю» України.
Наступні хвилі невдоволення були пов'язані з повною відсутністю інформації про дії влади щодо проблеми, а також повідомленнями про ймовірне будівництво сміттєпереробного заводу поблизу населених пунктів. Природно, без урахування думки жителів цієї місцевості.
Такий стан справ сильно похитнув позиції мера Львова та його команди. Це й не дивно, адже мав місце ряд критичних помилок, які просто не могли пройти безслідно. Хіба влада міста не розуміла, що «сміттєвий колапс» неминучий? Хіба вони не вивозили сміття на звалища, які роками перебувають в аварійному стані? Хіба вони не прийняли рішення про те, що нормальне і своєчасне будівництво сміттєпереробного заводу не є пріоритетним завданням? Після того, як сталася НП, хіба не вони наклали гриф секретності на всі свої дії, щоб уникнути відповідальності?
Насправді таких питань можна задати ще багато, але в цьому немає сенсу. Досить відповісти на 2-3 з них, щоб було однозначно зрозуміло - злочинна халатність чиновників призвела не тільки до ймовірності екокатастрофи місцевого масштабу, але й до людських жертв.
Після того, як стало зрозуміло, що сміття дівати нікуди і область не в змозі впоратися з НП, дії влади міста умовно розділилися на два типи - відкриті і приховані. У «відкритому» варіанті було досягнуто ряд домовленостей, згідно з якими відходи зі Львова ділилися на лімітовані частини, які розвозились по різних областях України, включаючи Київську. У «прихованому» варіанті робилося те ж саме, тільки неофіційно, в обхід контролю громадськості і без будь-яких обмежень. Відразу зазначу, що саме сукупність першого і другого варіантів викликала масове невдоволення українців, що, в свою чергу, призвело до того, що проблема одного міста перетворилася на проблему національного масштабу.
Повсюдно почала з'являтися інформація про те, що львівське сміття виявляється в абсолютно різних областях України: Волинська, Хмельницька, Київська, Рівненська, Миколаївська, Тернопільська та інші області стали мимовільним притулком для чужих відходів. Масштаб «трагедії» можна простежити по заголовкам новин.
Дійшло до того, що жителі ряду областей, побоюючись за своє здоров'я, навмисне блокували під'їзди до своїх міст для того, щоб перекрити дорогу фурам зі сміттям. У деяких випадках такі акції досить швидко увінчалися успіхом. Наприклад, в Миколаєві після вимушеного проведення позачергової сесії міськради прийом сміття був повністю припинений.
Зовсім недавно львівське сміття «спливло» у Фастівському районі Київської області. Причому прямо під час його відвантаження, яке здійснювалося серед білого дня. Тільки завдяки активності місцевих жителів водій вантажівки був затриманий. Таких ситуацій по всій Україні десятки, якщо не сотні.
Для мене досі залишається загадкою, як люди, які своїми діями (а ще більше бездіяльністю) привели до проблеми національного масштабу, продовжують залишатися на своїх посадах. Немає ніяких сумнівів у тому, що якби подібна ситуація сталася в Європі, то чиновники, які допустили помилок в своїй роботі, негайно би склали свої повноваження і понесли відповідальність перед законом. У нас же досі не припиняється практика, коли винних шукають всюди, крім управлінських кабінетів.
Навіть більше - партія «Самопоміч», яку очолює мер Львова Садовий, перебуваючи в парламенті, примудряється розповідати, що і кому потрібно робити, не приховуючи своїх політичних амбіцій і планів зайняти більш міцні позиції у владі. Хоча це їх особиста справа. Наскільки можна (і чи можна) довіряти тим, хто «винесення сміття» перетворив на проблему національного масштабу - нехай кожен вирішує сам.
PS: не таємниця, що українці мають виняткове почуття гумору, тому деякі наші співгромадяни просто не змогли обійти проблему «львівського сміття» стороною і створили такий колаж:
