НЕсвобода слова. В Україні зростає силовий тиск на ЗМІ та цензура
За останні 11 років найважчий рік для преси був саме 2013-й – в цей період зафіксовано 496 порушень свободи слова в Україні. Моніторинг щодо свободи слова (він називається «Барометр свободи слова») щомісячно з 2002 року проводить Інститут масової інформації. Найменше утисків, за даними інституту, українські ЗМІ зазнали саме в період з 2005 по 2009 роки (від 44 до 79 випадків порушень на рік відповідно). У 2012-му році порушень було 283 – це майже вдвічі менше, ніж у 2013-му.
Порушення, виявлені минулого року - це перешкоджання діяльності журналістів, побої, цензура, обшуки в редакціях, арешти та атаки на сайти. Це далеко не повний перелік.
Найбільшу кількість порушень було зафіксовано в категорії «перешкоджання виконанню професійних обов’язків журналістів» — 129 фактів (у 2012 – 96). Найбільшу кількість перешкоджань було зафіксовано у лютому - 14 випадків, та по 15 - у березні, червні та жовтні.
На другому місці – фізичні напади (101 випадок, тоді як у 2012 – 65). Найбільше потерпали журналісти, які висвітлювали акції протесту, незаконні забудови та масові заходи – 70 випадків із 101 припадають саме на такі ситуації. 11 офісів ЗМІ зазнали тих чи інших нападів (від пострілів у вікна до перерізаних кабелів).
На третьому місці у списку порушень свободи слова – цензура (63 випадки). Якщо у 2012-му році звільнялись окремі журналісти на знак протесту проти цензури та джинси, то у 2013му – вже редакційні колективи. За даними інституту, щонайменше п’ять журналістських колективів змушені були покинути свої ЗМІ через цензуру і тиск на редакційну політику (ТВі, "Кореспондент", "Форбс", телеканал «Інтер» тощо).
Новий вид тиску для на українські ЗМІ - численні ДДоС-атаки та кібер-злочини (злам поштових скриньок і комп’ютерів журналістів, розголошення їх приватної або службової інформації та листування) — 49 випадків. Раніше цей вид порушень навіть не виділяли в окрему категорію, оскільки такі випадки були поодинокими.
Впродовж року 35 журналістів постраждали від погроз та стеження. Інститут зафіксував 33 випадки політичного тиску на ЗМІ та журналістів, 30 – юридичного (судові позови) та 13 випадків економічного тиску.
Вісім журналістів зазнали процедури обшуку, сімох було затримано правоохоронцями під час виконання ними законних професійних обов’язків.
Усі ці цифри свідчать про те, що в 2013-му році в Україні значно погіршились основи демократії та дотримання прав людини, стверджує виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк.
«Чинна влада не має намірів забезпечити право громадян на інформацію, і чимдалі, тим більше прагне показувати події виключно зі своєї точки зору. Результатом такої політики стане падіння рейтингів ЗМІ, які будуть штампувати викривлену чи неповну інформацію, і, в той же час, зміцнення позицій ЗМІ і зростання довіри до журналістів і брендів, які будуть готові боротись із цензурою та тиском», — зазначила Романюк.
Вплив на політику видань та свободу слова тепер закріплено законами, прийнятими Верховною Радою 16 січня. Це – введення термінів «наклеп» та «екстремізм» та відповідно кримінальної відповідальності за них.
Згідно з новими законами, наклеп – це умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи. За це передбачається кримінальна відповідальність передбачена у формі штрафу до 30450 гривень або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Наклеп у ЗМІ або в мережі Інтернет, а також особою, раніше судимою за наклеп, тягне відповідальність у вигляді штрафу від 30 450 до 182 700 гривень, або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Якщо наклеп поєднано із обвинуваченням у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, відповідальність встановлена у формі виправних робіт на строк від одного до двох років або обмеженням волі на строк до двох років.
Екстремізм – це будь-яке виготовлення, збут чи розповсюдження «екстремістських матеріалів», в тому числі через мережу Інтернет та соціальні мережі. Також сюди входять публічні висловлювання екстремістського характеру та фінансування такої діяльності.
Екстремістськими матеріалами вважаються будь-які документи, що «закликають, обґрунтовують чи виправдовують необхідність здійснення діяльності, зокрема, щодо планування, організації, підбурювання, підготовки або вчинення дій з метою незаконного втручання в діяльність або перешкоджання законній діяльності органів державної влади».
Нову статтю про «екстремістську діяльність» викладено таким чином, що до екстремістів неважко зарахувати геть усіх, хто у ЗМІ, Інтернеті, в тому числі в соцмережах, поширює інформацію про насильницьке захоплення влади, втручання у діяльність або перешкоджання діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень, виборчих комісій, громадських об'єднань, їх посадових чи службових осіб. Екстремістами вважатимуться й ті, хто відповідні заклики поширює на масових зібраннях та здійснює фінансування, в тому числі шляхом надання інформаційної підтримки, поліграфічних послуг, телефонного, факсимільного чи іншого зв'язку, пояснили «Телекритиці» профільні юристи.
Також нові закони передбачають стеження через телефон та Інтернет, кримінальну відповідальність за образу суддів та можливість блокування Інтернет-сайтів без рішення суду.
Фото: Радіо Свобода, Телекритика
