Чи людина завжди здатна відчути ту мить, коли над нею знущаються?

Жанна Титаренко  |  Понеділок, 11 жовтня 2010, 13:25
А знущатися можуть не лише фізично чи матеріально, а й психологічно. Адже значна частина українців досьогодні змушує себе говорити чужою мовою, спотворюючи власну, російським або польським суржиком.
Чи людина завжди здатна відчути ту мить, коли над нею знущаються?

За однією з біблійних легенд, Мойсей більше 40 років водив єгипетський народ пустелями, аби люди відчули себе вільними, позбулися рабського способу мислення і привчилися слухати не лише фараонів, а й інших пророків.

Невже наш народ теж треба водити 40 років пустелями? Хіба ж не існує іншого шляху прийти до розуміння цінностей української мови і державності? Адже не всі люди усвідомлюють те, що мова є не лише засобом комунікацій, а й способом мислення, духовним надбанням і найбільшою з усіх цінностей, які дають самобутність народу.

Поняття мови не можна залишати на потім і вирішувати його виключно після отримання якихось матеріальних статків. Жива українська мова нам потрібна сьогодні. Адже фонетичний рівень вимови слів виникає відповідно до законів самої природи. На збіг голосних і приголосних літер у словах, наголоси, тембр, швидкість та низку інших показників впливає рельєф, побут, культура і навіть сама будова голосових зв'язок при народженні.

Арабам вдалося нав’язати одну мову на величезних територіях Африки та Азії. Але врешті-решт, на кожній із цих ділянок земної поверхні мова змінювалася і утворилося понад сто діалектів, які мало чим схожі між собою. Аби на всіх територіях люди не почали проголошувати якісь свої місцеві мови і бунтувати проти вивчення чужої для них, було введено літературну арабську мову, яка повністю відрізняється від значної частини діалектів. Так було збережено, хоч і в меншій мірі, та все ж таки мовне ярмо над значною частиною населення Африки.

Тепер ті кому треба вивчають літературну арабську мову, але більша частина населення має повне право говорити і писати на своєму діалекті. Тож місцеві мови Африки та Азії, хоч і зазнали значного впливу арабської мови, тепер мають можливості відроджуватися, а люди - говорити так, як їм зручно за природними потребами.

То чим же гірші українці за пустельні народи Північної Африки? Так, нашу мову зросійщували не лише на письмі, а й у самій вимові. Але все одно, тембр, наголоси, букво сполуки зд, дж та низка інших ознак в межах теренів України впливають на російську мову так, що вона змінюється. Адже коли мешканець Полтави чи Харкова поїде до Москви, його одразу там пізнають за неправильною вимовою російських слів.

Явище зміни мови на інших територіях, серед іншого побуту і культури є природнім. Тоді навіщо ж нам іти проти законів самої Землі? Навіщо тоді нам знищувати дану Богом українську мову і змушувати себе говорити чужою російською?
Звісно, що говорити спотвореною російською чи українською мовою хоч інколи, та все ж таки набридає. Людина відчуває, що їй якось недобре і прагне почути досконалу мову, або навіть опанувати її.

Звідси бачимо, що за таких умов, людина відчуває психологічний дискомфорт. Ті, хто розмовляють суржиком інколи соромляться своєї мови та частково усвідомлюють свою безграмотність.

Йдучи за всіма і слухаючи, що каже більшість, українці починають ґвалтувати свій мозок і психіку навіть тоді, коли цього можна було б уникнути. Адже звернення українською мовою у транспорті, на базарі, врешті-решт у сім’ї не викличе жодних труднощів на місці постійної роботи чи навчанні. Починати треба саме з цього. Нехай спочатку це буде мішанина слів, але потім Ви відчуєте, що Вам просто приємно, коли Ви говорите.

Дійсно, багато людей неспотворену українську мову сприймає дуже позитивно. Нехай хтось там і обізве такого співрозмовника бандерівцем чи навіть нацистом, але те, що українська мова є гарною і милозвучною ця особа теж визнає. Тоді подумаємо над тим, чому такої симпатії не може викликати італійська мова, яка є наймелозвучнішою в світі чи арабська, яка поширилася на рівнинних пустелях і горах?.. Мабуть тому, що українська рідніша.

От з цього варто було б починати упорядковувати свої думки і не знущатися самим над собою так, як цього навчили совєтські окупанти на сході, а польські на заході. Усвідомивши таке насилля над своєю психікою, культурою і природою, напевне кожен українець почав би вчитися говорити українською мовою всюди, у тому числі й на робочому місці. І сором тут ні до чого, бо наш народ повинен відродити мову, викинувши з неї всі російські та польські кальки, які породжують різні суржикові спотворення.
 

comments powered by HyperComments