Українська влада починає запозичувати досвід контролю за сімейним життям громадян у "братньої" Росії
На перший погляд, такий законопроект є тим, який буде захищати права дітей. Але не варто забувати про те, що в Україні понад 14 тисяч дітей проживає на вулицях. То чому ж спочатку не зібрати тих дітей до дитбудинків, а потім уже займатися іншими?.. Звісно, що відповідь буде однозначна – нема коштів.
Що відбувається в українських дитячих будинках, то це взагалі окрема і довга розмова. Гарного там мало.
Щоб було зрозумілим, чому багато людей проти ювенальної юстиції, можна розглянути, яким чином така система працює в Росії.
У Росії батьки стоять під жорстким державним контролем. Якщо мати або батько займаються політичною чи громадською діяльністю, яка суперечить поточній версії великодержавної ідеології, то в такої сім’ї, навіть без суду, можуть забрати дитину до дитбудинку.
Українська держава повинна захищати права дітей, це однозначно. Якщо батьки дійсно чинять жорстоке насилля, то дитину потрібно забрати до дитбудинку. Але для таких поодиноких випадків вистачило б і міліції. Якщо ж держава починає створювати цілу структуру, то це виглядає дуже підозріло. Є реальна загроза того, що, якщо батьки дітей чимось не будуть влаштовувати владу, то вони матимуть проблеми з дітьми, тобто будуть весь час боятися, аби їх не відібрали до дитбудинку.
З іншого боку, держава в першу чергу повинна боротися з бідністю. Якщо в Україні підніметься загальний рівень життя, то в більшості сімей діти житимуть нормально і органи ювенальної юстиції залишаться без роботи. Якщо ж наша держава планує розширювати органи ювенальної юстиції, значить найближчим часом проблеми з бідністю вирішуватися не будуть.
Довідка. На самому початку існування судів для неповнолітніх автономна ювенальна юстиція була створена в США, Канаді, Англії, Бельгії, Франції, Греції, Нідерландах, Росії, Польщі, Угорщині, Єгипті, Японії, Австралії, Новій Зеландії, кантонах Французької Швейцарії. Перший суд у справах неповнолітніх був запроваджений 2 липня 1899 р. в Чикаго (штат Ілінойс). Росія стала однією з перших країн, де на початку XX ст. були створені "дитячі суди", перший суд для неповнолітніх був відкритий у Санкт-Петербурзі 22 січня 1910 р.
До Жовтневого перевороту "дитячі суди" вже функціонували в Петербурзі, Москві, Харкові, Києві, Одесі, Лібаві, Томську, Ризі, Саратові. Згідно з декретом Раднаркому Росії від 17 січня 1918 р. автономна ювенальна юстиція була замінена іншою системою, яка, на думку її творців, вважалася гуманнішою, придатнішою щодо застосування до дітей та підлітків.
Сьогодні під ювенальною юстицією зазвичай розуміють спеціальну систему правосуддя для неповнолітніх, орієнтовану, насамперед, на профілактику правопорушень і реабілітаційну роботу з дітьми та підлітками, які порушили закон, на захист законних інтересів неповнолітніх у цивільному і кримінальному судочинствах.
Однак, попри, здавалося б, пристойну декларацію про наміри, ювенальну юстицію сьогодні в суспільстві сприймають неоднозначно.
