„Небо в клітинку”, або один день у колонії для неповнолітніх

Проте, металеві грати і замки, це один із небагатьох атрибутів Самбірської колонії, з якими прийнято асоціювати тюрму. Власне територія швидше нагадує школу закритого типу. Подібність псує лише колючий дріт над високими мурами.

Умови утримання

Приміщення їдальні має щось спільне із їдальнею у літніх таборах. За столом розміщуються по 6 осіб. Для окремих вихованців передбачене дієтичне харчування, яке приписав лікар. На даний момент в колонії 5 ув’язнених, які дотримуються дієти. Одразу біля їдальні є магазин, де можна придбати потрібні речі, здебільшого солодощі. Для здійснення покупки слід написати заяву, і з  картки, будуть зняті кошти. Гроші вихованці заробляють на виробництві, або ж їм надсилають батьки. В магазині не продають сигарети. Курити на території колонії заборонено, в тому числі і гостям.

У кімнатах вихованці живуть по 4 людей. Вони дуже маленькі: вміщається тільки 4 ліжка і 2 тумбочки. Речі ув’язнених вміщені  у підсобках. Кімнати мало чим відрізняються одна від одної: спартанська обстановка, однаково стерильна чистота, ідентично застелені ліжка з бирками.

Вихованці Самбірської колонії мають своїх улюбленців. Це папуга Кеша і акваріумні рибки. Хлопці самостійно їх годують.

Духовність у неволі

На території колонії заплановане зведення невеликого греко-католицького храму. Зараз на цьому місці освячено камінь Юліаном Вороновським і встановлено хрест. Дмитро Орестович Несторівський, заступник начальника із соціально-виховної та психологічної роботи розповідає, що храм буде названий на честь священномученика Омеляна Ковча. Він буде невеликим, проте його вистачить для духовних потреб вихованців колонії.

На даний момент у колонії діє капличка. Там щонеділі відбуваються богослужіння.  Службу відправляють священики Української греко-католицької церкви та Української православної церкви, як Київського, так і Московського патріархату. Великі релігійні свята, такі як, наприклад, Великдень, у колонії святкують з дотриманням традицій. Для вихованців зі Сходу України дуже часто обряди, пов’язані із релігійними святами є чимось новим. Вони, наприклад, вперше бачать вертеп у колонії. Окрім християнських священнослужителів, до вихованців приїжджають пастирі  16 релігійних громад, з якими підписані угоди.

У  папуги  є піклування і подвійна неволя

Граніт науки в колонії

Вихованці Самбірської колонії навчаються або в школі або у професійно-технічному училищі. Випускники школи можуть здавати ЗНО і вступати до вищих навчальних закладів. Проте, є один нюанс: єдиний навчальний заклад, який погодився взяти  на навчання вихованців колонії – це Міжрегіональна Академія управління персоналом (Криворізький інститут ім. Калнишевського). Шестеро вихованців вступили на платну заочну форму навчання. Тепер все залежить від того, чи оплатять їм батьки навчання.

Класи, в яких вчителі проводять уроки, мало чим відрізняються від звичайних класів. Якщо точніше, то взагалі нічим не відрізняються. На партах залишилися наліпки після ЗНО, як маячки, які показують дорогу в інше життя…

Працевлаштування вихованців

Вихованці за час перебування в неволі навчаються у професійно-технічному училищі, діяльність якого спрямована на оволодіння засудженими робітничих спеціальностей. Тому, ув’язнені можуть працевлаштовуватися на робітничі спеціальності, коли вийдуть на волю. Львівський обласний центр зайнятості подарував колонії навчальний термінал. Пристрій містить інформацію про те, на яких підприємствах є вакансії для робітничих спеціальностей.

„Батьківська світлиця”

В колонії діє етнографічний музей „Батьківська світлиця”. Експонатами є речі народного побуту, які принесли працівники колонії. Багато ув’язнених вперше у тюрмі бачить подібні речі. Часто це підлітки із малозабезпечених сімей або зі Сходу України, де народні традиції не є пріоритетними. Тому знайомство з народними і релігійними традиціями відбувається в неволі вперше.

Батьківська світлиця

Дозвілля

Окрема сторінка з буднів ув’язнених – це фестиваль „Червона калина” і спортивні змагання за Кубок заслуженого вчителя України М. В. Рашкевича. Нагороди за досягнення у цих заходах можна побачити на стенді із кубками. Дмитро Орестович розповідає, що «Калина» і Кубок ім. М. В. Рашкевича, заснований 18.07.2004 і є найвищою нагородою для вихованців. Спонсорують кубок  вчитель та інші меценати.

„Червона калина” – це Всеукраїнський заочний фестиваль самодіяльної художньої творчості неповнолітніх засуджених. Його метою є їх патріотичне виховання  в дусі національних традицій, пропагування серед молоді  поваги до історії України, української  мови та літератури,  організація корисного дозвілля засуджених та розвиток  їх творчих  здібностей.

До фестивалю вихованці ретельно готуються. Цьогорічна тематика вистави дещо кримінальна із повчальними та розважальними елементами. Як розповідає Надія Павлівна, вчитель мови і літератури, вистава основана на реальних подіях. Історія, яка лягла в сюжет мала місце у житті одного із вихованців.

Крім того в колонії діють різні гуртки: народознавства, вишивання, хоровий, вокальний, вокально-інструментальний, драматичний, фольклорно-етнічний, хореографічний, фізичний, поетичний, краєзнавчий, математичний та оркестр.

Зараз у колонії перебуває значно менше ув’язнених, ніж до прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу. Добре це чи погано, наразі невідомо. Нововведення лише впроваджене в дію, але ще не дало добрих чи поганих результатів. Залишається лише сподіватися, неповнолітні порушники закону використають свободу для благих намірів, а не кримінальних.