Народний депутат Степан Кубів невдало дебютував у вуличних боях з міліцією – оцінка деяких однопартійців

І ось поважний банкір, ніколи не помічений у жодних радикальних чи тим більш «екстремістських» акціях, мабуть, вирішив, що у його іміджі бракує чогось такого рішучого, войовничого, безкомпромісного. Чогось такого, що б додало йому додаткових балів як претендентові на очолювання штабу (а пізніше, у випадку перемоги – це стартове місце для успішного просування до найвищих державних посад). Отож, оскільки у рідному Львові продемонструвати свою войовничість особливих нагод немає, вирішив він відзначитися у відстоюванні прав київської громади заново обрати собі міську раду. А тому 19 серпня наважився взяти участь у протистоянні між опозицією та міліцією біля стін Київради.

Бідолаха Кубів не врахував, що його партійний шеф Арсеній Яценюк (також мирний банкір за фахом) на вулиці без вгодованої чисельної охорони не ризикує з’являтися, навіть на звичайних заходах, не те що там, де передбачається «непорозуміння» з правоохоронцями. А міліція доволі пасивно реагує на депутатські мандати та значки, які ще справляють враження у провінції, але не в столиці. Отож, скуштувавши міліцейських кийків, Степан Кубів був госпіталізований, так і не здобувши лаврів переможця міліції та захисника прав киян. Обмежившись хіба що сумнівним терновим вінцем чергової жертви міліцейського насилля.

Львівська «Батьківщина» одразу ж виступила із гнівною заявою, вимагаючи провести негайне розслідування побиття свого однопартійця, а також відставки керівництва МВС та Генеральної прокуратури через побиття. І навіть закликала не просто всіх українців, а й світову спільноту «дати оцінку цим подіям».

Сам Степан Кубів на своїй сторінці у Facebook поспішив чи то особисто, чи, скоріш, за посередництвом котрогось із помічників, які імітують присутність та активність свого шефа у соціальних мережах, звернутися до своїх симпатиків: «Друзі! Дякую Вам за підтримку! Ви, головне, не хвилюйтесь, я живий! Здоровий ‒ не скажу, госпіталізований, проходжу обстеження. Будемо боротись і надалі! Слава Україні!».

Симпатики, мабуть, просльозилися, і гнівно стисли кулаки у праведному гніві за долю потерпілого захисника власних інтересів. Натомість, окремі злі язики зі  львівської «Батьківщини» стверджують, що найважча травма, отримана Кубівим – моральна. Адже «бойовий дебют» виявився таким неуспішним… І додають – який «фронтовик» - такі й перемоги…