Лаврівський монастир, один з найдавніших в Україні, перебуває на грані руйнації
Потребують відновлення і чернечі келії.
Нині ж прочани та парафіяни активно долучилися до збору коштів на реставрацію іконостасу. Насамперед розпочали роботи з відновлення запрестольного вівтаря. Лише на це потрібно щонайменше 8 тисяч доларів. Реставрації потребує також другий та третій яруси іконостасу. Настоятель монастиря о.Атанасій каже, що навіть та частина, котра нібито збережена, під час роботи з нею починає розсипатися.
Зрозуміло, що силами монастиря та жертводавців тут не обійтися: потрібна серйозна державна підтримка. Адже мова йде про унікальну сакральну, історичну та культурну пам’ятку.
Лаврівський монастир святого Онуфрія належить до небагатьох, що діють на території України від княжих часів - це Києво-Печерська лавра, Зимненський і Жидиченський монастирі на Волині.
Лаврівський монастир святого Онуфрія упродовж багатьох століть був центром екуменізму. Тут є великий некрополь, у якому спочивають православні митрополити, уніатські (греко-католицькі) єпископи, молдовські господарі. Є історично підтверджені дані, що тут також похований єрусалимський митрополит Макарій Лігаріда
Історики припускають, що ще до офіційного хрещення Русі, у VIII-IX століттях, на місці нинішнього монастиря) були печери, в яких жили монахи-пустельники.
З прикарпатського села Лаврів, що у Старосамбірському районі Львівської області, до обласного центру - сто кілометрів. Колись цей шлях часто долав князь Лев, на честь якого названо Львів. Він бував у Лаврівському монастирі святого Онуфрія, бо чернеча обитель належала до володінь княжої сім'ї - про це свідчить грамота Лева від 8 жовтня 1292 року. За переказами та згадками з монастирської хроніки, саме тут князь знайшов вічний спочинок, хоча поховання досі не знайдено. Як відомо, в останні роки життя він постригся у ченці, отримавши чернече ім'я улюбленого святого - Онуфрій.
Своєю назвою село завдячує кумові князя Лева - литовському князеві Войшелку, який, постригшись у монахи, прийняв чернече ім'я Лавр.
За даними монастирської хроніки, 1767 року всі дерев'яні споруди Лаврівського монастиря згоріли. Але вціліла мурована каплиця, у стінах якої знайшли домовини князів - Лева та Войшелка. Тогочасний ігумен монастиря Волянський запросив настоятелів сусідніх монастирів і наказав відкрити могилу. У ній було дві домовини, вкриті товстою срібною бляхою і прикрашені вишуканою різьбою. На одній із них був напис - "Лев". Щоби хтось не привласнив знайденого багатства, срібло таємно переплавили та продали, а на отримані кошти відбудували монастир.
З історії цієї чернечої обителі на увагу заслуговує і те, що в архіві Лаврівського монастиря зберігалися численні пергаменти XII-XIII століть, грамоти князя Лева, польських королів, рукописи XV-XVI століть, писані золотом, стародруки, рідкісні видання, грамоти гетьманів, книги Петра Могили. У ХІХ столітті Лаврівська бібліотека була однією з найбільших у Західній Україні.
Лаврівський монастир святого Онуфрія є найдавнішим монастирем цього святого в Україні. Існує історично обґрунтована версія, що частину мощів святого Онуфрія - єдину на всю Східну Європу - зберігали саме у Лаврівському монастирі. У різних давніх писемних джерелах постійно згадують "Лаврівський монастир з мощами святого Онуфрія". Цю реліквію знищили або викрали під час татарських погромів. Унаслідок останнього набігу (1549 року) монастир горів. Однак історики впевнені: грабіжників насамперед цікавила коштовна посудина, в якій зберігалися мощі святого. Тому прах, найімовірніше, просто висипали на землю. Отже, мощі святого Онуфрія справді можуть бути й досі у Лаврівській землі.
У 2011 році мощі святого Онуфрія знову потрапили до Лаврова. Вони зберігаються у монастирській капличці: ними щовівторка благословляють хворих та потребуючих.
Ще одна визначна пам'ятка Лаврова - церква святого Онуфрія. Вона пережила кілька етапів розбудов і реставрацій, однак і нині є унікальним зразком давньоукраїнської архітектури та єдиним збереженим галицьким монастирським храмом ХІІІ століття.
Найбільшого розквіту Лаврівський монастир досяг на початку минулого століття. Тут діяв василіянський ліцей, у якому навчалися діти з усієї Бойківщини - і, як свідчать дані, неписьменних у цьому краї тоді практично не було.
Після Другої Ссвітової війни монастир занепав. Відродження розпочалося 20 років тому – в 1993-ому.
Попри багаторічні та щедрі обіцянки місцевих державних мужів, які прийшли до влади під різними політичними прапорами, монастир терпляче продовжує чекати реставрації. Для цього потрібні не лише серйозні кошти та державна підтримка, а й науковий підхід, адже маємо справу з унікальною історичною та культурною пам’яткою.
Наразі ж цією проблемою серйозно перейнявся лише народний депутат України, заступник голови парламентського Комітету з питань фінансів та банківської діяльності, співзасновник Мистецького фонду імені Короля Данила Степан Кубів. Він пообіцяв вивчити ситуацію та залучити до справи експертів та інших небайдужих людей.
У монастирі ж щиро сподіваються, що до чернечої обителі на відпуст – 27 вересня – завітає голова Львівської облдержадміністрації Віктор Шемчук та долучиться на державному рівні до відродження одного з найдавніших українських монастирів – Лаврівського святого Онуфрія. .
