Дочекалися! Чотири дерев’яні церкви Львівщини – у списку Світової спадщини ЮНЕСКО

Ярина Кучерява | Субота, 6 липня 2013, 15:50

Нарешті сталося – чотири сакральні пам'ятки Львівщини внесли до списку спадщини ЮНЕСКО: церкву Святої Трійці у м. Жовква, церкву Святого Духа у с. Потелич Жовківського району, собор Пресвятої Богородиці у с. Матків Турківського району, церкву Святого Юра у м. Дрогобич. Таке рішення ухвалили експерти ЮНЕСКО на черговій сесії організації в червні поточного року.

Загалом до списку ЮНЕСКО внесли цього разу 16 нових пам’яток, які мають безпосередній стосунок до України: вісім з них розташовані в східній Польщі, ще вісім – на території нашої країни.

В Івано-Франківській області це дві церкви: Святого Духа в райцентрі Рогатин та храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Нижній Вербіж Коломийського району, в Закарпатській – теж дві церкви: Вознесіння Господнього в смт Ясіня Рахівського району та Архангела Михаїла в с. Ужок Великоберезнянського району.

Шлях вступу цих дерев’яних церков до Списку був непростим. Разом з польською стороною над проектом з 2009 року активно працювали українські інституції, зокрема Державний історико-архітектурний заповідник у Жовкві та Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури України. Згадані дерев’яні церкви і на теренах сучасної Польщі, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції та свого часу використовувалися (або й ще подекуди використовуються) нашими релігійними громадами.

Фрески в церкві Святого Юра в Дрогобичі (станом на 2011 р.). Реставруються переважно коштом місцевої громади.

pamjatky.org.ua

Повна назва нового ЮНЕСКівського об'єкту – «Дерев'яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні» («Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine»). Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, яких вони досягли свого часу. "Розташовані біля східного кордону Східної Європи, транснаціональний об'єкт налічує 16 tserkvas (транскрипція оригінальна), побудованих з горизонтальних дерев'яних колод між XVI і XIX століттями громадами православної та греко-католицької конфесій. Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, котрі вони досягли у свій час. Tserkvas – це спадок окремішньої будівельної традиції, котра корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади", – йдеться в офіційному повідомленні на сайті ЮНЕСКО.

Але попри все, для когось це не українська спадщина, а така собі карпатська. Перший крок - підмінити поняття, а пізніше можна присвоїти. В Польщі ніде не знайдеш інформації, що це українські церкви, що це українська архітектура, українські ікони, українська скульптура. Все оцінюється за територіальним принципом. Доки мистецтвознавці сперечаються, котра з церков є лемківська, гуцульська чи бойківська, їх повільно, але впевнено маркують «польська». І байдуже, що експерти ООН залишили за святинями їх оригінальну назву – tserkva, акцентуючи їх походження.