Радикальна опозиція на хвилях мистецтва можливого: Позивні львівської «Свободи»
//www.gazeta.lviv.ua
Одразу опісля призначення нового одіозного очільника Львівщини запанувала мовчанка і невизначеність. Заради справедливості слід відзначити, що й інші політичні сили зайняли достатньо страусину позицію. Незрозуміла, розпливчаста позиція депутатів від «Свободи» у Львівській обласній раді під час голосування за недовіру, яке, до речі, відбулося аж через тиждень після кадрового рішення, з усіма «за» – «утримався» і «не голосував», вкупі з відсутністю одного з чільників партії серед депкорпусу (йдеться про В. Пилипенка), продемонстрували кризу в лавах націоналістів.
Скандал з комуністичним минулим Ірини Фаріон, на якому не будемо детально зупинятись, добряче відняв рейтингу «Свободи». Те, що комуністичне минуле націоналістки виявилось правдою, а ще більше – те, з яким апломбом «орлиця» намагалась цю правду приховати, вкрай неприємно вразило громадськість Галичини, які дуже чутливо ставляться до гріхів молодості високих політиків.
Далі стало гірше. Показовою у ставленні «Свободи» до Сала стала регулярна участь голови обласної ради Петра Колодія у всіх протокольних заходах. Фотографій та відеоматеріалів, які зображують, як представник опозиційної політичної сили та чи не найодіозніший керівник Львівщини разом покладають квіти, когось нагороджують і т.д. є стільки, що вистачило б для формування кількох папок компромату на майбутні вибори. Чи можете собі уявити Тягнибока, чи, приміром, Кошулинського разом на покладанні квітів з якимось там Вілкулом? Як співають батяри: «Тіко ві Львові!».
Петро Колодій виступає перед пікетувальниками
//oblrada.lviv.ua
//radio24.ua
І якби не відбулись усім відомі події зриву підписання угоди про євроасоціацію, невідомо чим би закінчилось подальше розхитування ситуації навколо вищих партійних осіб «Свободи».
Однак, навіть таку вдалу нагоду для відновлення іміджу, як Євромайдан, львівські свободівці ухитрились проґавити.
Тепер пізно вже згадувати, хто був винен, проте у перші дні протестів, ні з того ні сього, ще й на офіційну дату скорботних заходів по Голодомору, на центральних телеканалах з’явились кадри з нічного походу вулицями Львова молодиків з нацистською символікою. Кадри ці були використані владою за призначенням – ототожнити протести з праворадикальними на неонацистськими рухами. Заяви «Свободи», яка спробувала відмежуватись від цієї акції, виявились непереконливими, особливо тоді, коли в одному з учасників ходи свідки впізнали помічника одного з нардепів цієї сили.
Одразу по цьому виник найбільший скандал львівського Євромайдану перших днів – спроба свободівця Юрія Михальчишина «очолити» протести у Львові.
Не варто сприймати це як особисту ініціативу запального революціонера. Спроби «Свободи» підім’яти під себе львівський Євромайдан почались набагато раніше. Учасники першого студентського пікету ЛОДА 25 листопада стали свідками того, як Василь Молдован – офіційний помічник Ірини Фаріон – спробував розгорнути зі своїми колегами партійний прапор, всупереч попереднім домовленостям з молоддю. Очевидно, далі він залишився у колі співорганізаторів та спікерів львівського Євромайдану лише через його функцію місточка між студентами та обласною радою і нардепами. Цей місточок спрацював тоді, коли новоствореному протестному містечку біля пам’ятника Шевченку стали необхідними сцена, намети, озвучка та кошти на забезпечення життєдіяльності.
Образи Михальчишина на студентів можна було б списати на нерви, проте все не так просто. Це був крик душі – адже така «тема» втікає! Те, що було потім, знають усі – «шмаркачі»-студенти під вигуки та свист з ганьбою буквально вигнали народного депутата зі сцени.
Свободівське, здавалось, за означенням місце, головний протестний майданчик Західної України, підім’яв інший гравець. На Євромайдані у Львові міцно вкоренився Андрій Садовий. Його промови запам’ятались набагато краще, аніж мляві спроби «Свободи» у міській раді перебрати ініціативу у скликанні позачергової сесії ЛМР та квола робота Колодія на посаді керівника регіонального штабу опору.
І саме в цей момент доля посилає «Свободі» ще один шанс. У п’ятницю, 22 листопада, ввечері відділ охорони культурної спадщини Львівської ОДА, очевидно, за вказівкою ненависного Сала, подав позов на обмеження масових акцій у Львові. В суді з усіх відповідачів, «правильно» опинилися чомусь лише депутати міської ради від «Свободи» разом із співорганізатором львівського Майдану. Горе юристи цей суд (злочинний аякже ж), звісно, програли. І ось непримиренна до влади «Свобода» знову отримала свій шанс відіграти своє – у вівторок, 26 листопада, сесія обласної ради мала б не просто затаврувати Сала, а й висловити йому чергову недовіру. Байдуже, що сам губернатор відхрестився від недолугого судового процесу з розгону Майдану, назвавши його помилкою. Натомість Колодій філігранно проводить сесію, Сала навіть не згадують у своїх виступах. Знову проґавили? Йдемо далі…
Вже у середу, 27 листопада, з’явилася інформація, озвучена спочатку одним сайтом, котра стала проливати світло на події. Точніше, на сферу інтересів націоналістів при новому голові ОДА. Виявляється, у ситуації з забороною львівського Майдану, винен перший заступник губернатора, котрий і дав вказівки йти до суду забороняти студентський мітинг. На наступний день свободівці, вже не ховаючись, почали від свого імені заявляти, що уособлення зла не якийсь там Сало, а монстр інтриг Богдан Матолич. Ось виявляється, хто підставив «білого і пухнастого» губернатора!
Отже, злого Матолича, як ініціатора спроби ліквідації Майдану у Львові за задумами свободівських ляльководів, має бути звільнено добрим і чуйним до студентських вимог Салом. Ще кілька штрихів щодо історії протестів у Львові та участі у них «Свободи», які залишились за кадром. Чомусь прибічники цієї партії повністю медійно та організаційно провалили перший день протестів 24 листопада. Мобілізації на Київ оголошено не було. Не було від «Свободи» повідомлень про затримання їх автобусів, які їхали «гнати банду з України». Порожні були і сторінки чільних свободівців у Фейсбуці. Присутні на Європейській площі в Києві 24 листопада помітили, що саме львівською «Свободою» там і не пахло.
Після того, як студенти «милостиво» дозволили політикам долучитись до протестів, був сформований так званий Координаційний штаб Євромайдану. Голова штабу, свободівець Колодій на перших засіданнях почувався ніяково. Жодної ініціативи, вимушені промови під «папірець». Зате на першому ж засіданні він дуже акуратно відхилив спроби окремих громадських діячів підняти повторно питання відставки Сала.
Зрештою, найбільш красномовною ілюстрацією неприродно теплих стосунків між Салом і львівською «Свободою» є той факт, що навіть опісля оголошеного лідерами опозиції загального страйку і блокування приміщень адміністрацій, приміщення Львівської ОДА ніхто не чіпав. Читаємо про мітинги та «ганьба чиновникам» у Тернополі, Луцьку, а на Львівщині все спокійно і прекрасно. Кому той Сало потрібен? Про всяк випадок нагадаємо, що одного з його попередників у куди більш спокійний політичний час обласна рада бралася виселяти з приміщень.
Що ж сталося з найбільш непримиренними бійцями проти посіпак режиму у Львові? Наївно було б думати, що це злий губернатор лише своєю силою зумів умовити місцевих представників націоналістичної сили, що закликає до спротиву режиму на всіх рівнях. Чим же зумовлений такий собі пакт про ненапад? Швидше за все, мали місце комплексні торги. Якось залишилося непоміченим оте отримання ліцензії на радіомовлення агентством «Прес-тайм». Про те, що це медіа належить «Свободі», неважко здогадатися з урахуванням не тільки чуток, а й стилю публікацій на сайті, що входить в структуру агентства. Нісенітниця якась там частота, замало скажете? Зате, знаючі люди готові оцінити таку політично неймовірну поступку Нацради з телерадіомовлення у достатньо круглу суму. До того ж попереду прийняття обласного бюджету, освоєння якого без голови ОДА неможливе. Так що, судячи з усього, за всіма переліченими (і не тільки) питаннями, дивіденди ще чекають на господаря.
