«Драма. UA»: Єдиний критерій – це якість театру
- Вітаю вас з успішним стартом. Цьогорічна програма насичена новими іменами і країнами.
- Оксана: Мені дуже приємно представляти цьогорічний фестиваль і створювати фестивальну програму цього року. Усі учасники, які приїхали на фестиваль – безперечно яскраві люди, яскраві колективи. Я думаю, що близько 30 країн представлені. Ми дуже інтенсивно розширюємо географію учасників, починаючи з Лондона і закінчуючи іншою прекрасною театральною державою – Росією. До нас приїдуть представники з усіх практично країн Центральної, Західної та Східної Європи.
- На яку аудиторію спрямований фестиваль?
- Оксана: Ми прагнули охопити різні аудиторії цьогоріч. Наприклад, в неділю, 24 листопада у нас відбудеться дитячий фестиваль, який називається «Мала драма» і він складається з двох частин. Одна частина цього фестивалю – це дитяча театральна студія, яку ми запустили за допомогою львівського актора театру Курбаса Олега Нищака. Діти зі Львова у студії займалися два місяці перед фестивалем і результат їхньої роботи ви зможете побачити в неділю, 24 листопада. Також ми вввели драматургічну резиденцію для дітей, вела її відома драматург з Києва Оксана Савченко. Вони теж будуть виступати в неділю у Палаці мистецтв.
Ще однією дуже цікавою програмою, нетиповою для українського театрального середовища, це була наша соціальна програма, яка відкриває театр для людей, які дуже рідко відвідують його. Це програма, у якій люди можуть ознайомитися з театром зсередини, поспілкуватися з акторами, брати участь у акторських тренінгах.
- Це вже четвертий фестиваль. Чим він відрізнятиметься від попередніх?
- Оксана: Він є нетиповим по формату. Ми розпочали його робити ще весною, відкривши серію театральних, драматургічних, режисерських резиденцій. Режисери з інших міст, країн приїжджали до Львова, робили сценічні читання разом зі львівськими акторами. Тому багато подій, які відбудуться на фестивалі у форматі сценічних читань – це будуть прем’єри, які готувалися перед фестивалем.
- Цього року всі хочуть відвідати фестиваль. Кажуть, що усі квитки вже розкупили. Чи можна їх ще придбати?
- Вікторія: У нас справді великий ажіотаж. Ми дуже хвилювалися, бо не було ще такого досвіду продавати квитки на сім вистав. Почали ми продавати квитки 2-3 тижні тому і, наразі, продані квитки на 3 вистави. Вони камерні, тим не менше, квитки на них розійшлися майже за тиждень. При чому, одна з них – це «Ніч в Афганістані», перший показ якої відбувся вчора. У нас доволі гнучка система цін, тому що ми урахували різні категорії у Львові: є студенти, є люди, яким не шкода "викинути" 80 грн на виставу, яку вони, може, більше ніколи не побачать. Тому – від 20-80-ти – отакий діапазон цін. У нас на сайті дуже чітко по кожній виставі усе розписано, щоб люди знали, що скільки коштує, у нас є номер телефону, за яким можна робити попереднє бронювання.
- А які вистави належать до категорії «треба побачити»?
- Вікторія: «Must see» – вистава «Про добро» у Театрі юного глядача. Це, може, буде дуже гучно сказано, але театр цей перетвориться на півтори доби в те, чого ви раніше не бачили в цьому театрі. Ми не маємо можливість міняти людей, простір, але ми знайшли одну можливість один раз за час існування цього театру змінити його так, що, можливо, ви його не впізнаєте, якщо побачите на картинці, на фото. Враховуючи аудиторію, то можна відзначити виставу «Казус Послера», яка відбудеться в неділю і, яка, сто відсотків впевнена, буде цікавою молодим митцям, молодим мистецтвознавцям і студентам, тому, що це така іронічна-саркастична моновистава про те, що ж таке це «сучасне мистецтво». У нас є вистава «5boys.sk», яка буде в суботу у Театрі юного глядача, яка буде цікава студентам коледжів, мамам, татам, тому що це вистава, яку грають дорослі прекрасні актриси зі Словаччини, але грають вони там підлітків 13-14 років. Це буде мегавесело, цікаво і, водночас, дуже серйозно. Сьогодні ж відбудеться відкриття фестивалю прекрасною виставою «Корабель не прийде» від київського Театру на Печерську.
- Які основні вимоги іноземних театрів?
- Оксана: Перша технічна вимога така, що вони не потребують театру. Жоден з театрів не хоче грати в театральних приміщеннях, тому що львівські театральні приміщення – це стандартні сцени-коробки, у яких граються ще вистави у Європі, і не тільки у Європі, але все менше. Простору для того, щоб показувати сучасні вистави – немає.
- Чи все вдається зробити з технічної сторони?
- Оксана: Дуже прості технічні вимоги. Наприклад, камерна вистава «Про добро» потребує 45 кіловат. Перший український академічний театр для дітей та юнацтва має 20. Відповідно у нас буде працювати такий генератор, як у найбільших овпенеїрах країни, щоб показати цю камерну виставу. Це так, з дрібниць. Маємо також проблеми з апаратурою. Нас виручає столиця…частково…за великі гроші. Виручають нас і колеги-театрали, наприклад, на виставу «Ніч в Афганістані» не знаю, яким чином умудрилися в той літак умістити стільки декорацій і технічного забезпечення. Польський театр їде великими вантажівками, ми сподіваємося, що нам посприяють з управління культури і на кордоні пропустять ці вантажівки.
- Чому така ситуація у Львові?
- Тому що між нами десь приблизно 60 років різниці по технічному забезпеченню театру.
- А які труднощі виникають у процесі втілення проектів, які презентуватимуться на фестивалі «Драма.UA»?
- З сучасної драми ми маємо багато постановок в Україні. Та найважче нам організувати постановку читань з львівськими акторами. Нам надзвичайно приємно, що дуже багато улюблених львівських акторів будуть брати участь у цих читаннях. Можна буде там зустріти, як студентів, так і знаних, заслужених артистів України. Їх дуже не часто можна побачити разом – це унікальна річ. Ми запрошуємо подивитися на 3 читання: пєси «Веселкова трибуна», де є 13 акторів, з них 10 акторів – чоловіки. Вистава присвячена Євро-2012 і секті «Догнала» у Львові. Запрошуємо також побачити читання вистави культового британського режисера і драматурга Марка Равенгілла «Басейн (без води)». Вона теж присвячена сучасному мистецтву, відбуватиметься у форматі моночитання, яке втілюватиме блискучий київський актор.
Мікс заслужених акторів і студентів ви побачите на читаннях британської п’єси Поллі Стетхем «Це лице», яка писалась спеціально до фестивалю. Вона дуже пронизлива, дуже соціальна. Остання п’єса цієї британської драматургині отримала безліч нагород у Британії і, я думаю, вона дуже пасуватиме такому собі депресивному Львівському контексту з низкою соціальних проблем.
- За яким критерієм ви обирали вистави на фестиваль?
- Оксана: Ми підбирали матеріали дуже по-різному тематично, однак єдиний наш критерій, про який я постійно повторюю – це якість. Усі театри, які беруть участь у фестивалі – це дуже хороші театри. Усі актори, які будуть брати участь у виставах чи читаннях – це дуже хороші актори. Нам надзвичайно важливо показати, що сучасний театр – це не просто якісь незрозумілі експерименти на сцені, не пошуки себе, якими мають займатися на прийомах у психіатра, а не перед людьми. Це хороша, яскрава річ, яка буде цікава і для дитини шести років і для шістдесятилітнього пенсіонера. І тому починалося усе з технічних проблем, але я думаю, що оце наше бажання: показати хороший, сучасних театр, переважає над багатьма організаційними проблемами.
