Виставка «Гроно» продемонструвала нові ікони

Сакральне мистецтво – мистецтво символічне, часто лишається поза увагою не лише пересічного глядача, але й знавців. Ікона здавна вважалася особливим символом, оберегом, до неї ставилися з великим трепетом. Особливої підготовки потребував і власне процес виготовлення ікони, бо для того, щоб створити сакральне полотно мало було технічних навиків та знань, необхідно було окрім ідеї та фантазії втілити на полотні щиру віру та доброту.

Нині, здається, що часи, коли з таким хвилюванням ставилися до малювання ікон, давно минули. Однак,  виставка «Гроно» демонструє протилежне: Уляна Нищук-Борисяк не лише втілила у своїх роботах велику християнську ідею,  але й по-новому її проінтерпретувала.

Так, виноградна лоза від давніх часів вважалася символом християнства, саме цей геніальний у своїй простоті образ і використовує художниця. Святі покровителі і апостоли, хранителі церков і міст, Богородиця з Дитиною, Микола Чудотворець – усі ці образи поєднані у головній ідеї – великому гроні. Молода художниця малює образи овальної форми і творить із них іконописний колаж у формі винограду.

«Через цю незвичну форму ми, немовби, через шпарину в дверях, заглядаємо на спільноту святих – бачимо фрагмент Покрови зі святими, поруч стаємо свідками зустрічі величної Богородиці і далекого Юрія, що долає змія, ось вже ніби повстає перед нами постать архангела Михаїла чи великомучениці Варвари, й раптом знову все ховається, фокусуючи наш погляд на квітчастому орнаменті шат, а ще за хвилю вже лик сивобородого Миколая сам споглядає на нас майже впритул… – відзначає Марія Цимбаліста. – Та все ж найважливіше, що ми маємо побачити у цьому гроні, це  – Христос розп’ятий, пагін, з якого народжується кожна людина  –  і та свята й та, що колись може стати святою».

Ікони художниці відображають сакральні вірування, насичені християнськими символами і народною культурою. Яскраві, емоційні, живі образи та прийоми змушують по-новому поглянути на давні мотиви українського сакрального мистецтва.