Микола Кобзов: «Реакція Львова на «Цирк Кобзов» - це оцінка нашої діяльності»

- «Цирк Кобзов» зараз перебуває у турне по Україні, у яких містах ви вже були і як Вам порівняно з ними львівська публіка?-

- Цього року, крім Львова, ми вже відвідали Житомир, Вінницю, Хмельницький, Чернівці, Івано-Франківськ, Кам’янець-Подільський та Ужгород.

У кожному місті нас дуже гарно приймали. Єдина відмінність - в різних містах по-різному сприймали кожен номер. Десь шаленіли від акробатів та клоунів, десь – від повітряних гімнастів та дресирувальників. Але від тигрів божеволіли в кожному місті.

У Львові нас дуже гарно зустріли. Можна сказати так: Львів – оцінка нашої діяльності!

- «Цирк Кобзов» – порівняно молодий цирк, створений в кінці дев’яностих, складний час, розкажіть про історію його створення? У чому секрет Вашого успіху?

- Коли почав працювати організатором, зрозумів, що в цій якості зможу зробити для цирку значно більше, аніж артист. В якийсь момент відчув, що мені добре вдається. Проте майже п’ять років займався і тим, і іншим, аби переконатися в цьому остаточно.

Під моїм керівництвом було створено п’ятнадцять цирків-шапіто, в яких я міг втілювати нові сценічні та драматургічні рішення, займатися режисурою та постановками циркових програм, окремих номерів, а також вдосконалювати рівень комфорту та культуру обслуговування пересувних цирків. Новітні технічні розробки вперше було впроваджено саме у «Цирку Кобзов», який нині став брендом і постійно вдосконалюється.

Микола Кобзов

- Чи є (або був) у Вас приклад для наслідування, можливо, якісь Європейські цирки?

   - Авжеж були. Це відомі цирки: «Флік-Фляк» (Німеччина), «Кні» (Швейцарія) та канадський цирк «Дю Солей».  

- Окрім циркової діяльності Ви організовуєте багато подій, розкажіть про них.   

- За моїм сприянням було організовано та проведено чимало різних державних і міжнародних фестивалів: «Зоряна лагуна», «Золота лілія», «Сергієвські зорі», «Золоте перо», «Людина року», «SOSстрадание», «Магія цирку», «Не пробібікай свій талант» й багатьох інших.  

Втілюються різноманітні проекти, такі як: Рада ветеранів цирку, перший цирковий журнал «Гастроль», була видана книга «Історія Київського цирку» М. Рибакова,  перший альбом з чотирнадцяти циркових пісень «Цирк», відкрився перший в Україні  Музей циркового мистецтва, започатковано проведення щорічного Міжнародного Циркового Форуму, присвяченого розвитку циркового мистецтва в Україні, пройшли різні семінари з обміну досвідом в проведенні міжнародних циркових проектів. Також ми започаткували проведення щорічного Міжнародного фестивалю циркового мистецтва «Золотий трюк Кобзова», організовуємо зйомки документальних фільмів, численних теле- та радіопередач, сюжетів та інтерв`ю про життя і творчу діяльність артистів цирків-шапіто.

- - Що відрізняє Ваш цирк від інших мандрівних цирків України?

- - Перш за все – це комфорт, якість обслуговування та, звісно, професійний  рівень циркових програм. У колективі – 102 людини. Цього року запустили найдорожчий за роки роботи проект вартістю майже п’ять мільйонів доларів. Залучено 82 одиниці техніки  і 310 тонн різноманітного обладнання. Проект успішно гастролює  Україною, наступного року дістанеться столиці. Це, до речі, єдиний справжній «Цирк Кобзов». Адже, на жаль, багато хто теж намагається заробити на нашому імені. Свого часу мені навіть гроші пропонували, аби офіційно користуватися такою можливістю. Проте, в мене свій «контроль якості», й підтримувати певний рівень – вважаю своїм обов’язком. А до цього готові не всі.

  Також почав залучати артистів з-за кордону. У новій програмі – дресировані леви й тигри з Італії. Для України це великий прогрес! Аби запрошувати іноземних артистів, треба бути готовим не лише морально і фінансово, але й мати відповідний імідж. Раніше навіть «Цирк Кобзов» не мав такої можливості. Наступного року планую запросити також артистів з Англії та Монако.  

- Нескромне запитання: чи добре оплачується праця у «Цирку Кобзов»?  

- Це комерційна таємниця. Звичайно, оплата вища, ніж в державних цирках, проте до європейських нам ще далеко.  

- Скільки років вашому наймолодшому артисту? 

- Один рік (сміється). Це наше відоме диво-левеня Кайл. Він належить Папі Римському, у 2012 році ми подарували його понтифіку Бенедикту XVI. Він прийняв дарунок та наполіг, щоб левеня залишилось у цирку і мало належний догляд. Він ще не виступає на арені, але вважається повноправним членом трупи. Глядач зможе побачити його виступ лише через півроку.  

- З тваринами напевно траплялися якісь курйози? Пригадайте якийсь найкумедніший чи, можливо, найстрашніший випадок з Вашого циркового досвіду?  

- Їх дуже багато. За мою кар’єру всі курйози і не перерахуєш. Можу розповісти про останнє.

Левиця подавилась, Емануель Фаріна (італійський дресирувальник левів та тигрів) забіг до клітки, коли вона вже знепритомніла. Відкрив їй рот, засунув руку та витягнув кусень курки, який застряг в горлянці. Через п’ять хвилин левиця отямилась. Безліч дресирувальників на це б не пішло, тому що це дуже небезпечно. Якби левиця опритомніла, Фаріна міг залишитись без руки. Тепер він наш герой! (посміхається).  

Робота Емануеля Фаріни

- За радянських часів – у період, коли циркове мистецтво набуло свого розквіту, цирк розглядався як розвага для дітей. Яка ваша позиція?  

- Наша мета – піти від цих стереотипів та зробити цирк не тільки розвагою для дітей. Людина, яка відвідала наш цирк, повинна залишитися задоволена. Наше нове шоу розраховане на кожного гостя. Авжеж, улюблені звірі, звичайно цікаві діткам, акробати, гімнасти – це більше для дорослих, а от клоуни, фокусники та тигри – не залишать нікого байдужим. Кожен номер поставлений режисером таким чином, щоб було цікаво всім. Цирк – це свято та казка, в яку має вірити навіть дорослий.  

До речі, в  нашому цирку існує програма тільки для дорослих. «Madness»  – це справжній театр, з’єднаний з небезпечними цирковими трюками. Це екстремальний цирк, аналогів якого не існує. Дуже захоплююча, енергійна, незвичайна та креативна вистава.  

- Що може відкрити (показати ) цирк дорослій людині?  

- Перш за все – це надлюдські можливості, які не мають меж. Те, що виробляють на арені наші артисти здається неможливим. Зазвичай ми, дорослі, зайняті своїми проблемами та роботою, і у нас зовсім не вистачає часу на те, щоб зупинитися та трохи відпочити. Такі проекти, як наш, допомагають людям здобути сили на завтрашній день, і зрозуміти, що тільки тяжка праця робить нас досконалими.  

- Всякий цирк, а мандрівний особливо – це своєрідне замкнене середовище з власною культурою спілкування і організацією життя. Чи є якісь особливі циркові традиції, забобони?  

- Традиції, звісно, існують і їх дуже багато, що і не перерахуєш. Останнім часом, скоріш за все, це вже не сімейний бізнес. Сьогодні на це мистецтво більше нанизується менеджмент. Наприклад, завдяки менеджменту цирк «Дю Солей» став таким, яким він є зараз.  

- У Львові є міський цирк. Чи не виникало ідеї співпрацювати з ним (виступити у Львівському цирку з власною програмою)?  

- Ми б із задоволенням там відпрацювали свою програму. Але є кілька «але». У нас велика кількість виставок та тварин і ми просто там не помістимося.  

- У кожного успішного проекту є свої недоброзичливці. Як ставитесь до негативу, пов’язаного з Вашим цирком?  

- Добре відношусь. Кожна людина має право на свою думку, але якщо думка об’єктивна. Про нас говорять – це вже результат! Ми уважно прислухаємось до кожного відгуку і в тому випадку, якщо він має місце намагаємось виправити недоліки. Що нас не ламає – робить нас сильнішим! (посміхається).  

- 24 серпня біля шапіто у Львові мала відбутися акція протесту проти використання тварин у цирку. Однак в останній момент акцію заборонили. Що Вам відомо про цей випадок?  

- Одного разу вона відбулась. Нам не має, що приховувати. Ми запрошували активістів прийти і подивитись, в яких умовах проживають наші тварини. Вони відмовились, не захотіли.

Про другий раз мені відомо не багато. Вони просто не прийшли, хоча ми їх чекали. Мабуть вони просто не отримали належної підтримки.  

- Що вас надихає?  

- Багато чого. Усмішки на обличчях глядачів, дитячий галас від захвату. Якщо люди до нас ідуть (а вони ідуть), якщо отримують задоволення, якщо приїзд нашого цирку створює у місті свято - це найбільша нагорода. Бачити дітей та їх батьків у гарному настрої, мати змогу допомагати діткам, які цього потребують, створювати неймовірну атмосферу та вселяти надію на краще – це вже щастя! 

Це заслуга кожного, хто працює у «Цирку Кобзов». Наша команда робить гарну справу.  

- Здається, усі вершини подолані. Що далі чекає «Цирк Кобзов»?  

- Як тільки виведу цирк на статки в мільярд, можна буде розслабитися.  

Для цього мені потрібно десять років. Планую йти до своєї мети завдяки створенню гарних програм і комфортних цирків. А також, звичайно, розширятиму локації: Росія, Казахстан, Білорусь. Хоча- в нашій державі щось прогнозувати й сподіватися на стабільність дуже складно.