Українська та єврейська медіаспільноти як місток для порозуміня між двома народами: досвід 1950-х
Неабияка роль у цьому процесі належить Спілці Українських журналістів (СУЖ) у Німеччині на чолі з інж. Д. Андрієвським.
Як свідчать документи архіву Українського Вільного Університету у Мюнхені, у травні 1958 р. Головна управа СУЖ звернулася до жидівських журналістів у справі «взаємовідносин між їхніми народами».
Приводом для того послужили «деякі жалюгідні події і неоправдані виступи жидівської преси» проти певних українських провідних осіб. Звернення мало за цілі поставити в належний спосіб проблему взаємовідносин двох народів, а відтак - сприяти її розв'язанню.
«Лист СУЖ був спрямований до редакцій головних органів гебрейської преси в різних країнах світу, а також надісланий деяким видатним особам, як от наприклад, Прем’єрові уряду Ізраїля, - розповідає український дослідник та журналіст Ростислав Касьяненко. - Він став предметом розгляду і застанови відповідальних жидівських чинників та викликав певну реакцію чи-то у формі листів до Головної Управи СУЖ чи то у формі статей, друкованих в гебрейських часописах».
Автори листів і статей відзначали неабияку вагу, а разом з тим і труднощі висуненої українськими журналістами проблем.
«Вони підкреслюють щирість та добре наставлення авторів звернення і багато заявляють свою готовність спростити наладнанню жидівсько-українських відносин, - повідомляв у грудні того ж 1958 р. керівник Головної Управи СУЖ у Німеччині п. Дмитро Андрієвський. - Деякі однак зазначають, що ця справа відступає перед справою жидівсько-арабських відносин, і що на неї ще не прийшов час. Ще інші, не заперечуючи потреби жидівсько-українського зближення, замість сприяти йому, висувають нові і то неоправдані закиди в бік українців».
Як би не було, Головна Управа Спілки Українських журналістів була глибоко переконана, що її виступ став «на часі і на місці» і дав свої наслідки. Звернення СУЖ до колег засвідчило добру волю українських журналістів щодо унормування відносин між жидівським та українським народами. За словами Д. Андрієвського, воно «спонукало жидівські кола застановитися над цим болючим питанням і підійти до нього більш об’єктивно». Нарешті воно сприяло наближенню позицій двох сторін.
«Головна Управа СУЖ, долучаючи свої зусилля до зусиль піонерів жидівсько-українського зближення, була свідома всіх труднощів цієї справи. Вона знала, що та справа обтяжена численними психологічними комплексами і політичними комплікаціями (складнощами – Ред.), що вона вимагає поважних студій (ретельного вивчення – Ред.) та взаємного інформування двох заінтересованих сторін. Тим не менше, об’єктивні обставини заповідають певні зміни на краще у жидівсько-українських відносинах. На перешкоді до того, однак, стоять взаємні упередження суб’єктивного характеру», - повідомляється у грудневому (1958 р.) Комунікаті СУЖ.
«Головна Управа СУЖ, спираючись на свій досвід зі зверненням, уважає своїм обов’язком заохотити українських журналістів змагати далі за поліпшення жидівсько-українських відносин, - наголошує Дмитро Андрієвський. - Ми можемо бути певні, що того роду зусилля наші знайдуть зрозуміння і викличуть зустрічні змагання з боку людей доброї волі і глибшої думки серед жидівських кіл. Тим шляхом нам вдасться прискорити встановлення добросусідських взаємовідносин між двома народами в Україні і в цілім світі».
Варто підкреслити, що діяльність українських журналістів Німеччини на цій ниві була підтримана колегами не тільки в континентальній Європі, але й в Британії, Америці та Австралії, про що свідчать документи тих часів.
За словами дослідника Ростислава Касьяненка, під час опису фонду Ж(у)-1 Архіву Українського Вільного Університету в рамках проєкту NUMO у 2022 році було встановлено, що консультації українських медійників з гебрейськими колегами розпочалися ще у 1954 році. Послідовна діяльність СУЖ у цьому напрямку відкрила учасникам визвольних змагань згодом доступ до світових ЗМІ і дозволила суттєво змінити негативні наративи щодо них, які активно поширювалися єврейськими експертами та медійниками після Другої Світової війни.
* * *
Проєкт «Українська еміграція в Мюнхені: 75 років потому» було реалізовано в рамках стипендіальної програми «NUMO» Німецької бібліотечної асоціації (dbv) на кошти Федерального урядового уповноваженого з культури та засобів масової інформації (BKM).
Ukrainische und jewische Mediengemeinschaften als Brücke der Verständigung zwischen den beiden Völkern: die Erfahrungen der 1950er Jahre
Trotz der Spannungen in den ukrainisch-jewischen Beziehungen nach dem Zweiten Weltkrieg, die insbesondere auf die Teilnahme ukrainischer Divisionen an den Kämpfen auf deutscher Seite in den ersten Kriegsjahren zurückzuführen waren, bemühten sich die Veteranen des Befreiungskampfes sehr um eine Verbesserung der Beziehungen und um Verständigung.
Der Verband Ukrainischer Journalisten (VUJ) in Deutschland unter der Leitung des Ingenieurs Dmytro Andrievsky spielt in diesem Prozess eine wichtige Rolle.
Nach Dokumenten aus dem Archiv der Ukrainischen Freien Universität in München wandte sich die Generaldirektion des VUJ im Mai 1958 an jewische Journalisten zum Thema "Beziehungen zwischen ihren Völkern".
Der Grund dafür waren "einige miserable Ereignisse und ungerechtfertigte Äußerungen der jewischen Presse" gegen bestimmte ukrainische führende Personen. Der Appell sollte das Problem der Beziehungen zwischen den beiden Völkern ins rechte Licht rücken und so zu seiner Lösung beitragen.
"Der Brief des Verbandes wurde an die Redaktionen der wichtigsten hebräischen Presseorgane in verschiedenen Ländern der Welt und auch an einige prominente Persönlichkeiten wie den israelischen Premierminister gesandt", sagt der ukrainische Forscher und Journalist Rostyslav Kasyanenko. - Er wurde zum Gegenstand von Überlegungen und Beschlüssen der verantwortlichen jewischen Stellen und löste eine gewisse Reaktion aus, entweder in Form von Briefen an die Generalverwaltung des VUJ oder in Form von Artikeln, die in hebräischen Zeitschriften veröffentlicht wurden.
Die Verfasser der Briefe und Artikel wiesen auf die große Bedeutung und gleichzeitig auf die Schwierigkeiten der von den ukrainischen Journalisten angesprochenen Probleme hin.
"Sie betonen die Aufrichtigkeit und den guten Unterricht der Verfasser des Appells und viele erklären sich bereit, die Aufnahme jewisch-ukrainischer Beziehungen zu erleichtern", berichtete der Leiter des Hauptbüros des VUJ in Deutschland, Dmytro Andrievsky, im Dezember 1958. - Einige weisen jedoch darauf hin, dass diese Frage hinter der Frage der jewisch-arabischen Beziehungen zurücksteht und dass die Zeit dafür noch nicht gekommen ist. Wieder andere leugnen zwar nicht die Notwendigkeit einer jewisch-ukrainischen Annäherung, doch anstatt sie zu fördern, erheben sie neue und ungerechtfertigte Anschuldigungen gegen die Ukrainer."
Dennoch war die Generaldirektion des Verbandes der ukrainischen Journalisten zutiefst davon überzeugt, dass ihre Erklärung "zeitgemäß und angemessen" war und Konsequenzen hatte. Der Appell des VUJ an die Kollegen zeige den guten Willen der ukrainischen Journalisten, die Beziehungen zwischen dem jewischen und dem ukrainischen Volk zu normalisieren. Laut D. Andrievsky "veranlasste er jewische Kreise, über dieses schmerzhafte Thema nachzudenken und es objektiver anzugehen. Schließlich trug sie dazu bei, die Positionen beider Seiten einander anzunähern.
"Die Generaldirektion des VUJ, die sich den Bemühungen der Pioniere der jewisch-ukrainischen Annäherung anschloss, war sich aller Schwierigkeiten dieses Falles bewusst. Sie wusste, dass der Fall mit zahlreichen psychologischen Komplexen und politischen Komplikationen (Schwierigkeiten - Anm. d. Red.) belastet war, dass er respektvolle Studien (sorgfältige Untersuchungen - Anm. d. Red.) und gegenseitige Informationen zwischen den beiden betroffenen Parteien erforderte. Dennoch schreiben die objektiven Umstände gewisse Veränderungen zum Besseren in den jewisch-ukrainischen Beziehungen vor. Gegenseitige Vorurteile subjektiver Natur stehen dem jedoch im Wege", hieß es im Dezember 1958 im Kommuniqué des VUJ.
"Aufgrund der Erfahrungen mit dem Appell sieht es die Generaldirektion des VUJ als ihre Pflicht an, ukrainische Journalisten zu ermutigen, sich weiterhin um die Verbesserung der jewisch-ukrainischen Beziehungen zu bemühen", sagt Dmytro Andrievsky. - Wir können sicher sein, dass unsere Bemühungen dieser Art verstanden werden und eine Ermutigung seitens der Menschen guten Willens und tieferen Denkens in jewischen Kreisen hervorrufen werden. Auf diese Weise werden wir den Aufbau gutnachbarschaftlicher Beziehungen zwischen den beiden Völkern in der Ukraine und in der ganzen Welt beschleunigen können."
Es ist hervorzuheben, dass die Arbeit der ukrainischen Journalisten Deutschlands auf diesem Gebiet nicht nur von Kollegen in Kontinentaleuropa, sondern auch in Großbritannien, Amerika und Australien unterstützt wurde, wie Dokumente aus dieser Zeit belegen.
Laut dem Forscher Rostyslav Kasyanenko wurde bei der Beschreibung des Archivbestandes Zh(u)-1 der Ukrainischen Freien Universität im Rahmen des NUMO-Projekts 2022 festgestellt, dass die Konsultationen zwischen ukrainischen Medienfachleuten und ihren hebräischen Kollegen bereits 1954 begannen. Die konsequenten Aktivitäten des VUJ in dieser Richtung eröffneten den Teilnehmern des Befreiungskampfes in der Folge den Zugang zu den Weltmedien und ermöglichten es ihnen, die negativen Darstellungen über sie, die nach dem Zweiten Weltkrieg von jewischen Experten und Medienschaffenden aktiv verbreitet wurden, deutlich zu verändern.
* * *
Das Projekt "Ukrainische Auswanderung in München: 75 Jahre danach" wurde im Rahmen des NUMO-Stipendienprogramms des Deutschen Bibliotheksverbandes (dbv) durchgeführt und von der Beauftragten der Bundesregierung für Kultur und Medien (BKM) gefördert.
Читайте також:
