Німецько-українські товариства: історія відносин за останні 100 років

Пошуковий запит "Deutsch-Ukrainischen Gesellschaft" (далі — DUG) видає перелік наступних "Німецько-українських товариств" (далі - НУТ).

1. DUG für Wirtschaft und Wissenschaft - Німецько-Українське товариство [з питань] економіки і науки (Берлін), напевно, залишається найвпливовішим (з т.з. політичної ваги) із усіх НУТ у сучасній Німеччині. За ланкою можна потрапити на некролог його екс-президента д-ра Дітмара Штюдеманна, "колишнього посла Німеччини в Україні, що потім — за спеціальним дорученням тодішнього міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра — був радником Президента України Віктора Ющенка. Справа в тому, що перед тим, як очолити дипломатичну місію ФРН у Києві, він працював у посольстві Німеччини в Москві — двічі: вперше ще за часів Брежнєва (1977-1981 рр.), а вдруге з 1991 по 1997 рік, тобто саме тоді, коли Горбачов зрікся Берлінської стіни. Герр Штюдеманн також працював у посольстві Німеччини в Афінах і Відні (власне тоді, як зазначено у некролозі, коли у столиці ,Австрії відбулася серія конференцій ОБСЄ — це саме на них вирішувалася доля СРСР). Він пережив розпад Радянського Союзу у Москві, зокрема під час зустрічей і дискусій з Горбачовим і Єльциним. Його найбільшим дипломатичним випробуванням стала Помаранчева революція у Києві в 2004 році. Як речник західних послів, він був у дуже тісному контакті з Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко. Біографія колишнього президента цього НУТ (до 2021 р.) красномовно свідчить про рівень впливу його (і Товариства) на політичні кола обох країн.
  

2. DU Forum - Німецько-український форум (Берлін) займається просуванням німецько-українських відносин у політиці, культурі, бізнесі та громадянському суспільстві. Безумовно,  також є впливовим інститутом на німецько-українські двосторонні відносини Цікаво, що на його сайті також є некролог Д. Штюдеманна, з зауваженням: з 2013 року, на прохання голови правління НУФ професора д-ра Райнера Лінднера Голова правління, небіжчик також став відданим членом правління цієї організації. За словами керівника київського офісу НУФ (з 2017 р.) Йорга Дрешера, для якого Київ є рідним містом уже 20 років (відколи він переїхав сюди з південної Німеччини) з лютого-2014 війна поставила перед НУФ абсолютно нові випробування. Відтоді організація повністю зосередила свою роботу на гуманітарній допомозі, спираючися на партнерів, з якими вона співпрацює не перший рік у проєкті "Різдвяні вантажівки від Weihnachtstrucker", які організовують Johanniter в Україну, а Дрешер допомагає їм із місцевою логістикою. Він також зв’язав програму іноземної допомоги Johanniter International Assistance з товариством Eleos-Ukraine, які з серпня реалізовують спільний проект. Щомісяця через партнерів вони надають допомогу близько 5500 внутрішньо переміщеним особам у 13 областях України. НУФ бере на себе, окрім цих «великих» проектів допомоги, також багато невеликих приватних. Наприклад, завдяки пожертвам організації Ukrainehilfe в місті Кьонігштайн, НУФ зміг забезпечити лікарні аварійними генераторами. У деяких випадках НУФ також допомагає пожертвами окремим внутрішньо переміщеним особам "у особливих надзвичайних ситуаціях".

3. DUG Kiel e.V. - Німецько-українське товариство з міста Кіль федеральної землі Шлезвіг-Гольштейн було засновано у 1996 році з метою сприяння та поглиблення культурних, соціальних, наукових та економічних відносин між Німеччиною та Україною, яка досягається, зокрема, координацією заходів допомоги (наприклад, для лікарень та соціальних установ), просуванням індивідуальних медичних проектів, грантів на навчання, посередництвом інституційного спонсорства, обміном інформацією між обома країнами. Веде активність на Facebook з лютого 2016 р. 

4. DUG Rhein Neckar e.V. - Німецько-українське товариство з Фірнгайма (регіон Райн-Неккар федеральної землі Баден-Вюртенберг), неподалік від Мангейма та Гайдельберга. Товариство бачить своїм основним завданням поширення інформації серед населення Баден-Вюртенберга та Гессену про українську культуру та історію, а також поточні події в Україні. Тісно співпрацює з місцевою Радою з питань іноземців та міграції, організує лекції, семінари, концерти, приймає участь у виставках та міжкультурних заходах у місті Гейдельберг та в регіоні тощо. Веде активність на сайті з листопаду 2008 р. 

5. DUG Bielefeld e.V. - Німецько-українське товариство з Білефельда (федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія) прагне сприяти розвитку культурних, соціальних і наукових відносин між Німеччиною та Україною. Веде активність на Facebook з серпня 2015 р. 

6. DUG Freiburg e.V. - Німецько-українське товариство з міста Фрайбург-у-Брайсгау федеральної землі Баден-Вюртенберг, як і їх колеги з інших міст та регіонів Німеччини, сьогодні робить все можливе, щоб ефективно підтримувати Україну: волонтерською, гуманітарною допомогою, тощо. Товариство є засновником потужної суботньої школи. Діяльність на сайті і, особливо, на Fecebook, останні декілька років ведеться дуже активно. 

Однак, якщо б 75 років тому був Інтернет, то першою стрічкою у видачі пошукача проходило б, без сумніву Німецько-українське товариство у Берліні, шо було засноване більше 100 років тому: ще у 1918-му, з ініціативи П. Рорбаха (голова) і А. Шмідта (секретар). Окрім розгалужених завдань щодо розвитку політичних, господарчих і культурних взаємин між Німеччиною та Україною, програмна мета товариства була узгоджена із засадами, що містять праці П. Рорбаха «Unser Kriegsziel im Osten und die russische Revolution» («Наша військова мета на сході і російська революція») і «Durch die Ukraina 1897–1915» («Подорож по Україні 1897–1915»; обидві – 1917 р.).

Вагоме значення у діяльності цього громадсько-політичного і культурно-освітнього товариства мало видання у 1918–26 рр. друкованого органу – щомісячника «Die Ukraine» (загалом 40 номерів), що став важливим джерелом відомостей про історію, географію України, культуру українського народу в німецькомовному просторі. Часопис активно підтримували відомі укр. діячі, зокрема Д. Дорошенко, І. Мірчук, Б. Крупницький, З. Кузеля, С. Рудницький, О. Грицай. Серед публікацій – праці «Die wirtschaftliche Selb­stständigkeit der Ukraine in Zahlen» («Економiчна самостiйнiсть України в цифрах», 1921) В. Мазуренка, «Der nationale und soziale Be­freiungskampf der Ukraine» («На­цiональна та соцiальна визвольна боротьба України», 1923) П. Феденка.

Завдяки співпраці з Українським науковим інститутом у Берліні (П. Скоропадський, К. Майер, Г. Шпехт, Г. Ланц, А. Палме, O. Кесслер) Товариство видало німецькою мовою монографії Д. Дорошенка, Д. Антоновича, Е. Вінтера, а також про творчість Т. Шевченка, І. Франка, О. Бурґгардта; дослідж. А. Шмідта «Ukraine – Land der Zukunft» («Україна – країна майбуття», 1939) тощо. Згодом Товариство призупинило свою діяльність.


Втім, у 1948 році товариство було відновлено у Мюнхені — у т. ч. за участі з українського боку д-ра Грегора Прокопчука. Бабільше: тоді у столиці Баварії розпочало діяльність цілих два НУТ: Прокопчука і Гердера, яке теж було створено у тому ж самому році (голови: К. Ґребе, Г. Кох, Е. Міттіх, І. Мірчук).

Обидва німецько-українських товариства врешті решт об'єдналися у 1960 р. Це витікає безпосередньо із дослідження  львівського журналіста Ростислава Касьяненка в Архіві Українського Вільного Університету у Мюнхені. У 1952–56 та 1962–68 рр. НУТ видавало журнал «Ukrai­ne in Vergangenheit und Gegen­wart» (загалом вийшло 44 числа). У 1972 році, як вважалося раніше, Товариство (голова Ернст Блаус) знову припинило свою діяльність.

Втім, згідно за матеріалами дослідженого у жовтні-грудні 2022 р. фонду "Німецько-українські товариства" (ф. Н-1, спр. 1-3,  УВУ), через три роки (тобто 01.07.1975 р.) голова НУТ Ернст Блаус писав лист до Президента Центрального управління української еміграції в Німеччині Антона Мельника. І навіть, якщо в 1970-х діяльність товариства й призупинялась, проте вже наприкінці 1980-х (тобто ще за часів існування СРСР!) німецько-українське товариство в Мюнхені її поновило. Про це свідчить, наприклад, запрошення від 25.09.1989 р. на позачергові збори членів НУТ (голова В. Максимович, 2-й заст. голови. Х.Р. Уберлакер), яке відбулося 7 листопада того ж року.

Активність Товариства не припинялась, а навіть посилилась з розпадом СРСР, про що свідчать примірники відновленого часопису «Die Ukrai­ne» (1994-95 рр.). Окрім нього, у справі №2 "Преса" (медіа НУТ /власні газети, брошури, оголошення/ та про НУТ /вирізки та відбитки газет та журналів/) можна знайти два числа «До побачення!» — Інформаційного бюлетеню мюнхенської ГО "Допомога Україні" (№1-1991, №2-1991). 

Важливо, що члени товариства відчували себе наступниками саме першого НУТ, створеного у 1918 році — про це йдеться у статті "75 років німецько-українському товариству" (час. «Die Ukrai­ne», №3, березень 1994 р.).

Як свідчить протокол зборів правління НУТ у справах культури (м. Байройт, 5.02.1995 р.), першим головою було обрано депутата Верховної Ради України професора д-ра Михайла Костицького, колишнього декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка (склав протокол о. Норберт Котовський). Згаданий раніше Хорст Рудольф Уберлакер у грудні 1995 р. (згідно з циркуляром від 15.12.1995 р.) вже є президентом Товариства, штаб-квартира якого знаходиться в м. Гархінг (передмістя Мюнхену). 

До речі, окрім двох НУТ, у фонді Н-1 УВУ є також документи інших німецько-українських товариств (які ще чекають упорядників). Як, наприклад, ось: "Баварсько-українське товариство" (Гогенцоллернштрассе 112, 80796, Мюнхен; голова - Гуго Лідль): Запрошення на неформальну літню вечірню бесіду (22.08.1995 р.) з гостею з Києва Світланою Родіоновою".

* * * 
Проєкт «Українська еміграція в Мюнхені: 75 років потому» реалізується в рамках стипендіальної програми «NUMO» Німецької бібліотечної асоціації (dbv) на кошти Федерального урядового уповноваженого з культури та засобів масової інформації (BKM).