Українські жінки-«DP» на чолі з Дарією Ребет готували візит Елеонори Рузвельт до таборів українських біженців

Що ми знаємо про Елеонору Рузвельт 

"Великі розуми обговорюють ідеї, середні — події, дрібні — людей". Елеонора Рузвельт, яка э автором цитати, безумовно, сама належала до перших. Небога президента Теодора Рузвельта і дружина майбутнього президента Франкліна Делано Рузвельта, у дитинстві вона була за характером сором'язливою і любила самоту. Батьки Елеонори зарано померли, і її виховувала бабуся з материнського боку. До 1921 року, коли чоловік її захворів на поліомієліт, Елеонора займалася сім'єю і вихованням дітей. Жінка включилася в суспільну роботу, щоб підтримати його зв'язок із світом політики. 

У 1928 році Ф.Д. Рузвельта обрано губернатором штату Нью-Йорк, а через чотири роки він переміг на президентських виборах. У 1933 році вперше в історії США Елеонора Рузвельт провела прес-конференцію як дружина президента. Захоплювалася авіацією і мріяла літати як Амелія Ерхарт — перша жінка, що самотужки перелетіла Атлантику. Згодом та стала особистою пілотесою першої леді, «катала» її над нічним Вашингтоном і вчила керувати літаком. У 1941 році Елеонора Рузвельт була призначена заступницею міністра оборони, і в цій якості під час Другої світової війни вона здійснювала поїздки в місця дислокації американських військ в Англії, а також на американські бази на Тихому океані, в Австралії і Новій Зеландії.

Після війни, вже коли чоловіка не стало, брала участь у створенні Організації Об’єднаних Націй (ООН), а потім була офіційною представницею Сполучених Штатів Америки на Генеральній Асамблеї ООН. Як державна діячка, Е. Рузвельт опікувалася захистом прав людини та очолювала у 1945-1951 рр. відповідну профільну Комісію ООН. Елеонора Рузвельт вважається однією із авторок Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року. Президент США Гаррі Трумен називав її «першою леді всього світу».


Що відомо про візит Е. Рузвельт до Штутгарта

Дуже небагато. Ще пару років тому, можливо, можна було б не знайти нічого. Але нам пощастило! Зокрема, вдалося знайти навіть аудіозапис з виступом дружини екс-президента США перед німецькою громадою, який, як і решта матеріалів потрапили в мережу протягом останнього року. 

А тепер — увага! Подивіться, наскільки актуально для сьогодення майже через 75 років звучать слова екс-першої леді:
"Громадяни країни, природно, завжди відчувають, що вони не несуть відповідальності за спричинення катастроф, які їх наздогнали. Однак у цій (останній) війні для народу Німеччини було б добре в цілому усвідомити те, що відчувають люди решти світу.  Значною мірою порушення прав людини було спричинено готовністю дозволити диктатору приймати рішення, які повинні залишатися за самим народом. Саме це відштовхнуло від нього народи решти світу і закріпило громадську думку в опозиції до німецького народу". 

Як бачимо, пані Рузвельт доволі жорстко дорікає німецьким громадянам, не виключаючи й жінок, за толерантність до нацистського режиму. "Ми були шоковані, дізнавшись, що жінки в багатьох випадках не виступали проти зазіхань тоталітарної влади в Німеччині так твердо, як повинні. Але сподіваємось, що до всіх жінок у всьому світі, у кожній нації, прийде усвідомлення того, що вони самі, як особистості, несуть відповідальність за те, щоб діяти як громадяни, які мають запобігти всьому, що може знову принести страждання та позбавлення людству", — впевнена «Перша леді всього світу».

Елеонора Рузвельт вважає, що "саме маленькі люди несуть на собі основний тягар того, що вирішують люди, які є правителями своїх країн".

"Ось чому важливо, щоб країни були демократичними, щоб вони вибирали своїх правителів (або представників в уряді) і щоб підтримували з ними тісний зв'язок. І коли їхні представники не реагують на бажання народу, вони мають відмовилися тримати їх на посаді і по ставити нових людей, які більш справедливо представляють тугу середньостатистичного чоловіка і жінки. Цей день, я сподіваюся, настане і в Німеччині, і в кожній іншій країні Європи", — каже пані Рузвельт. 

За її словами, жінки при цьому можуть відігравати певну роль у розвитку демократії.

"Вони приносять дітей у світ, і є найвпливовішим фактором у перші роки життя цих дітей. Вони можуть формувати характер, вони можуть твердо стояти за принципи, які можуть привести до підтримки миру, — наголошує Елеонора Рузвельт. — Я вважаю, що жінкам іноді легше збиратися і працювати разом, ніж чоловікам. У цьому питанні розвитку основи демократії у світі, підтримки ідей Організації Об'єднаних Націй та поступового розвитку порозуміння між народами світу, жінки можуть і повинні зробити дуже великий внесок".

Пані Рузвельт, ООН, ОУН та український феміністичний Рух 

Елеонора Рузвельт була однією з провідних феміністок свого часу. Цікаво, що її призначення в ООН відбувається у 1946 році — саме тоді, коли створюється і одразу починає активну роботу Комісія ООН по статусу жінок. За дуже короткий час комісія, яка повністю складалась з жінок, розробила конвенції щодо політичних прав жінок, згоди на шлюб, мінімальний шлюбний вік, національність одружених жінок. 

І ось тут починається найбільш цікаве: яку роль в згаданому процесі відігравали "вільні українськи жінки" — саме в цьому статусі проходять в листуванні з пані Рузвельт представниці Ліги Жінок на Еміграції, ключову роль в розбудові якої грала Дарія Ребет — єдина жінка у проводі бандерівської ОУН, а згодом і у президії Української Головної Визвольної Ради (УГВР). Життєпис цієї, без перебільшення, унікальної жінки частково дає "Збруч", показуючи її нелегку долю у боротьбі за незалежність України.

На пам’ятнику біля с. Сприня разом із фігурою Романа Шухевича та іншими провідниками УГВР є й постать Дарії Ребет (її профіль видно у центрі колажу)

Дарія Цісик народилася 26 лютого 1913 року у родині українських інтелігентів в буковинському містечку Кіцмань. Навчаючись у гімназії, дівчина стала пластункою 8-го куреня імені Княгині Ольги, у 15 років вже вступила до підпільної Української військової організації (УВО), а у 1929-32 рр. вже керувала повітовою референтурою Юнацтва ОУН. Здавши гімназійну матуру, вступила на юридичне відділення Львівського університету, але не надовго – за належність до ОУН польська влада усунула Дарію з навчального закладу. Відтак вона вступає до Люблінського католицького університету й таки отримує ступінь магістра права. Ведучі активну підпільну діяльнсть, Дарія Цісик знайомиться з Левом Ребетом, що вже тоді був провідною фігурою в ієрархії ОУН. Своє перше ув’язнення Дарія пережила 1932 року (за підозрою допомоги легендарним бойовикам Д.Данилишину та В.Біласу), друге — в березні 1939 року (пройшовши за гратами через «сім кіл пекла», пробула в польській тюрмі до початку Другої світової війни).

Потрапивши на волю, виїхала зі Львом Ребетом з радянського Львову до Польщі, де вони одружилися, але невдовзі були знову ув'язнені — вже німцями. Після звільнення певний час жила у батька, де народила сина Андрія. Повернувшись до Проводу ОУН, до 1943 р. працювала в референтурі пропаганди. У 1944 р. за наказом Романа Шухевича Дарію з сином переправили на захід, до Братислави, а Льва Ребета згодом випустили з Освенціма. Коли після III Надзвичайного великого збору ОУН її Провід очолив Роман Шухевич, Дарія Ребет за його дорученням готувала програмні документи Першого великого збору УГВР у вересні 1944 р. Саме під час опрацювання «Тимчасового устрою УГВР» проявився політичний хист патріотки, яку обрали до Президії, а невдовзі доручили місію закордонного представництва організації. Вони оселяються з чоловіком у Мюнхені – так само, як і більшість провідних діячів бандерівського руху. Колосальний організаційний досвід пані Ребет став до нагоди при заснуванні Ліги Жінок на Еміграції (ЛЖЕ), а згодом — і Об'єднання українських жінок (на еміграції) в Німеччині.

Дарія та Лев Ребети з дітьми Андрієм та Оксаною. Мюнхен, 1956 р.

За словами львівського журналіста Ростислава Касьяненко, в мережі при бажанні можна знайти листування Ліги Жінок на Еміграції у Німеччині з радником Держдепартаменту CША у справах біженців та DP Джорджем Л. Вореном та пані Елеонорою Рузвельт щодо статусу жінок-біженців та умов їх утримання у DP-таборах. Період: січень — жовтень 1947 року, тобто за рік-півтора до згаданих вище подій. Зокрема, йдеться про:  

• Лист від 14.01.1957 голови Оргкомітету, колишньої президентки Організації жінок ветеранів М. Френсіс Андресон на адресу Е. Рузвельт з пропозицією підготувати звернення до делегатів XXI Жіноча Патріотична Конференція з питань національної оборони (загалом очікується близько 1000 учасників від 32 найвідоміших жіночих патріотичних організацій), що відбудеться 24-26.01/1947 р. 
• Лист-відповідь Е. Рузвельт до пані М.Ф. Андресон від 19.01.47 р. 

Відкриття Жіночої Патріотичної Конференції з питань національної оборони 

• Лист від 20.07.1947 р. від президентки ЛЖЕ Марії Дуїч та секретаря Дарії Ребет (французькою та англійською) до зацікавлених осіб із Жіночого Руху про брутальні умови утримання жінок-DP в таборах у Німеччині
• Аналогічний лист  від 20.07.1947 р. від президентки ЛЖЕ Марії Дуїч та секретаря Дарії Ребет (англійською) до зацікавлених осіб з Міжнародної організації з питань біженців (Бюро переселення) щодо питань еміграції із Німеччині та умов утримання DP в місцевих таборах
• Лист  від 30.08.1947 р. від президентки ЛЖЕ Марії Дуїч та секретаря Дарії Ребет (англійською) до Всесвітньої Церковної Служби (Church World Service) щодо статусу біженців та умов їх утримання у DP-таборах
• Аналогічний лист  від 30.08.1947 р. від президентки ЛЖЕ Марії Дуїч та секретаря Дарії Ребет (англійською) на адресу Е.Рузвельт щодо статусу жінок-біженців та умов їх утримання у DP-таборах, а також пропозиція винести цю ситуацію на обговорення під дахом ООН.
• Супроводжувальний лист від 29.09.1947 р. від президентки ЛЖЕ Марії Дуїч на адресу Джорджа Л. Ворена (з копіями попередніх листов) і пропозицїю підняти всі означені питання  жінок-DP на форуме ООН
• Лист від 9.10.1947 від радника держсекретаря CША у справах біженців та DP Джорджа Л. Ворена на адресу Е.Рузвельт яким він повідомляє її про перенаправлення пані Е.Рузвельт вищезгаданої кореспонденції ЛЖЕ (тобто листа Ліги від 29.09.47 с копіями усіх попередніх листів) з викладеною проблематикою щодо умов утримання жінок-біженців і пропозицією "відповісти пані Дарії Ребет по суті піднятих питань"

Що відповіла Дарії Ребет Елеонора Рузвельт і до чого тут Штутгарт

Як свідчать документи архіву Українського Вільного Університету у Мюнхені, пані Рузвельт на протязі 1947-48 рр. не тільки жваво цікавилася долею українських біженок (про що йдеться, зокрема в її листуванні з Лігою жінок на еміграції в Німеччині), але саме на їх запрошення відвідала табори для так званих "Deplaced Persons" (DP, тобто «переміщених осіб). Це відбулося наприкінці жовтня 1948 року після її зустрічі з німецькими лікарями у Штутгарті. Цей факт підтверджує дослідження Ростислава Касьяненко в Архіві УВУ «Українська еміграція в Мюнхені: 75 років потому», що тривало у жовтні-грудні 2022 р. завдяки стипендіальної програми «NUMO» Німецької бібліотечної асоціації (dbv) на кошти Федерального урядового уповноваженого з культури та засобів масової інформації (BKM).

Серед інших, об'єктом дослідження став фонд Ж(і)-1 "Жіночі організації на еміграції", основу якого складають документи, кореспонденція, а також комунікати та часописи Ліги жіночих організацій на еміграції (яка згодом трансформувалася у Світову Федерацію українських жіночих організацій — СФУЖО) та Об'єднання українських жінок (ОУЖ)

«Нам вдалося знайти дещо, чого бракувало: лист-відповідь Елеонори Рузвельт керівництву ЛЖЕ, а також кореспонденцію, що передувала її приїзду в Баварію в наступному, 1948 році», — розповідає Р. Касьяненко. За його словами, екс-перша леді скористалась порадою Джорджа Л. Ворена, повідомивши ЛЖЕ про отримання всього пакету листів організації з наведеною проблематикою про скрутне положення жінок-DP в таборах біженців у Німеччині. "Я зроблю все можливе щодо питань, які ви порушили", — обіцяє жіноцтву пані Елеонора. 

Наступна кореспонденція стосується вже безпосередньо підготовки Лігою її візиту до DP-таборів під час відвідування Штутгарта, де вона, як йдеться у протоколах ЛЖЕ має зустрітися з місцевими лікарями (листи правління ЛЖЕ до п. Е. Рузвельт від 12 та 23.10.1948). Щодо зустрічі з п. Е. Рузвельт також йдеться в протоколі засідання ЛЕЖ від 22.10.1948 р. і витязі з Доповіді пані голови ЛЖЕ (на той момент) В. Грабінскі щодо аудієнції з п. Е. Рузвельт в DP-таборі Штутгарт-Цуфенгаузен 24.10.1948 р. Пані Грабінскі змінила на посту голови Марію Дуїч, але секретарем організації весь цей час, як і зауважив м-р Ворен, залишалася Дарія Ребет (на фото). 

"Виявляється, фундаторки Ліги жінок на еміграції, ОУЖ та Світової федерації українських жіночих організацій (мюнхенський офіс) майже рік готували зустріч з пані Елеонорою Рузвельт, яка на їх запрошення відвідала український табор DP's у Штутгарті у жовтні 1948 року, каже Ростислав Касьяненко. — Та готували для неї папери для Організації Об'єднаних Націй, що в її фундації пані Рузвельт приймала найактивнішу участь. Тож українські громадянки мають дотик до створення базових документів ООН не косметично "де-юре", як "намахлював" Сталін, а де-факто — за запрошенням дружини екс-президента Сполучених Штатів. І це не якісь партійні діячі радянської України, а саме DP — українські вільні жінки, що виборювали свої права на території звільненої від Гітлера Європи і стояли у витоків європейського феміністичного Руху". 

"Це, дійсно, феноменальна інформація, — вважає ректор УВУ пані д-р проф. Марія Пришляк. — Візит Елеонори Рузвельт до табору DP тоді багато чого змінив. І те, що його готували відомі лідерки українського жіночого Руху на еміграції, дуже важливо".
 

"Цей візит сприяв тому, що США врешті решт прийняли тисячі й тисячі DP, що відмовилися повертатися до сталінського СРСР"

Про це стверджують „Українські Вісті“ від 30 жовтня 1948 р. у матеріялі „Елеонора Рузвельт в українському таборі“. За словами автора допису В. Голуба, того дня в усьому відчувалась урочистість і деяке хвилювання. "Чисто, по-святковому вдягнені таборяни вишикувалися вздовж дороги, що перетинала табір. О 10-ій годині до брами табору почали прибувати численні авта й мотоцикли, журналісти, німецька поліція, представники Злученого Українського Американського Допомогового Комітету. У високій сивій пані в чорному пальті пізнаємо свого великого оборонця пані Рузвельт, яка прибула у супроводі генерала американського війська, військового" — пише він.

Хлібом-сіллю високу гостю привітав голова українського табору мґр. Кудрик. Після подяки та потиску рук, йдеться у матеріялі, Е. Рузвельт у супроводі інших гостей „запрошують до таборової світлиці, де експоновано все найкраще, що створили працьовиті руки таборян. Безліч вишиваних суконок, серветок, обрусів, різьбарських виробів, взуття приваблювали увагу числених гостей на чолі з п. Рузвельт. Вони роздивлялися, розпитували про працю таборян, про таборові майстерні, кількість працюючих – усіх вражала тонка робота.

Е. Рузвельт щиро цікавилася долею ДіПі і причинами того, чому саме українські еміґранти не бажали повертатися до СРСР“.

Відвідини високою гостею українців табору Ґренадірказерне в Цуфенгавзені відбулися 24 жовтня 1948 року.

Пані Рузвельт того дня оглянула два табори DP, поселення біженців та професійно-технічну школу DP. Про те, що принаймні один з двох таборів був саме з українськими біженцями, також пише Ширлі Кацандер з американського військового часопису Stars & Stripes.

«Під час свого туру по DP-таборах (один був єврейським, інший — українським), пані Рузвельт була буквально засипана квітами. Діти кидали їх їй, а сходи українського табору були ними всипані. Місіс Рузвельт супроводжував бригадний генерал Томас Л. Гаррольд, керівник відділу цивільних справ EUCOM. і Чарльз М. Ла Фоллетт, військовий губернатор Вюртемберг-Бадена. Вона ходила в таборах з кімнати в кімнату, розпитуючи про умови проживання, харчування, роботу та відпочинок.

Українські діти заспівали «Home on the Range» ("Дім в степу" Бінга Кросбі), улюблену пісню ФДР (тут: Франкліна Делано Рузвельта, її чоловіка — Ред.)   

— Дякую, — сказала місіс Рузвельт. — Сподіваюся, врешті решт ви знайдете свій Дім в степу».

На прес-конференції на питання, що вона думає про умови, в яких живуть витіснені різними країнами німці, вона відповіла: "Зараз частина своєї країни втрачена для німців. І тим, хто там жив, довелося знайти будинки в інших частинах Німеччини. А до того ж, вся їхня країна окупована іноземними військами та цивільними чиновниками. Крім того, табори біженців досі ускладнюють їм життя". На той момент Німеччина була поділена на 4 окупаційних зони: американську, англійську французьку та радянську. Штутгарт, де відбувався виступ, належав до американської зони.

Перед тим, як вона виголосила свою промову, кілька німецьких жінок-лікарів пригостили її обідом. Раціон складався з «картоплі та овочів, овочів та картоплі». Пані Елеонора, повністю усвідомлюючи їх труднощі в отриманні різноманітної їжі, відповіла, що дуже шкодує. "Але не тільки Німеччині доводиться страждати від наслідків війни і націонал-соціалізму, — всі європейські країни страшенно вражені і змушені боротися з великими труднощами. Одна проблема, однак, для Німеччини характерна і представляється нашою найскладнішою і найкритичнішою проблемою, яку неможливо вирішити без іноземної допомоги. Це проблема німецьких вигнанців".

* * * 
Проєкт «Українська еміграція в Мюнхені: 75 років потому» реалізується в рамках стипендіальної програми «NUMO» Німецької бібліотечної асоціації (dbv) на кошти Федерального урядового уповноваженого з культури та засобів масової інформації (BKM).