В українському Галичі знайдена печатка Ордена Госпітальєрів
Про це розповів український історик та дослідник Олександр Алфьоров.
Коли встає питання щодо зв‘язків предків українців з відомими чернечими військовими орденами, зазвичай згадують героя хрестових походів Гуго Великого (графа Вермандуа) — сина Анни Ярославівни і французького короля, проте це не наші звитяги. Можна також пригадати епізод «Повісті временних літ», де йдеться про подорож ігумена Данила у Святу Землю, який був прийнятий першим королем Ієрусалимським Болдуїном І.
Але чи мала наша держава якісь більш суттєві контакти з хрестоносцями? Зокрема в особі керманичів чи воевод Галицько-Волинського, Чернигівського чи Київського князівств. Намагаючись знайти відповідь на це запитання, науковці звертаються то такої специфічної галузі, як сфрагістика. О.Алфьоров порівнює її артефакти (в тому числі, печатки руських князів, діячів церкви чи козацької старшини з «комахою, життя якої зненацька обірвалося в краплині бурштина», і ось сьогодні ми можемо спостерігати її без зайвих прикрас. Але — і це є принциповим! — саме такою, якою вона була мільйони років тому.
— Так само і з печатками: вони фіксують унікальні події, обставини, закони та традиції, за часів яких жили їх володарі. На відміну від паперового документа їх не можна підробити чи викарбувати заново, — розповідає Олександр Алфьоров. Щодо власно хрестоносців, історик розповів про артефакт, який переконав його, що контакти між ними та галицькими князями були.
Таким джерелом, зокрема, стала частинка печатки, що належала магістру Ордена Госпітальєрів, яка нещодавно була знайдена на території стародавнього міста Галич центра Галицько-Волинського князівства.
— Мені стало відомо про існування четвертини печатки, за якою стоїть величезна історія. На першій її стороні ми бачимо зображення: хрест, і ТАК: він мальтійський! Також є голова людини і фрагмент напису, що читається достатньо добре, бо літери збереглися.
«PITALIS» – досить добре читається. Очевидно, що перша літера, як і остання, це "S" латиною. Отже, можна впевнено прочитати: «SPITALIS». На думку приходить: [ho]SPITALIS, тобто госпіталь, шпиталь.
На звороті ми бачимо зображення людини, яка стоїть на колінах, а також напис: S латинська, потім дві крапки (що означає: слово закінчилося) і далі «СYST».
Що ж це може бути? В пошуках аналогій натрапляємо на печатку магістра Ордену Госпітальєрів, на лицевій стороні якої написано: «HOSPITALIER JЕRUSALEM» («Госпітальєри Єрусалимські»).
На зворотній стороні ми, вочевидь, бачимо Великого магістра, який стоїть на колінах, звертаючись до Христа. Те слово «СYST» є залишком слова «СYST[OS]» («хранитель, оберегач») — це посада тодішнього магістра Ордена.
Зазвичай на інших подібних печатках також було ім’я. На превеликий жаль, на нашому фрагменті печатки ім’я магістра не зберіглося. Тому датувати її достатньо важко — сьогодні можна лише говорити про ХІІ – першу пол. ХІІІ сторіччя. Також можна казати, що знайдений артефакт належав магістру Ордену Госпітальєрів, який підписав угоду або інший документ з галицьким князем. Це певною мірою дає відповідь на запитання, чи існував зв’язок Русі з хрестоносцями. Так, печатку ще треба буде досліджувати, але вже зрозуміло що це — досить унікальна річ.
— Печатка, про яку йдеться, була знайдена в староруському місті Галич, — каже О.Алфьоров. — Отже, очевидно, що йдеться саме про Галицьку династію. Хто знає, можливо, саме про того Ярослава Осмомисла, що в «Слові о полку Ігоревім» згаданий, як «князь, що султанів бив»? Ця фраза часто привертала увагу дослідників. В якому розумінні султанів бив: пташок чи тих султанів, які воювали з хрестоносцями? Якщо згодом знайдеться аналог, близький до цієї печатки, можливо вдасться встановити і ім'я Великого Магістра. А на цей момент ми можемо однозначно стверджувати: так, наша держава Русь, тобто середньовічна Україна, мала прямі контакти з хрестоносцями.
