Невже в Україні не має ресурсу, щоб зупинити свавілля в ОНМедУ?

Під час правління колишнього ректора Валерія Запорожана жодна кафедра, яка працювала у напрямку розвитку науки та впровадження нових технологій викладання, не отримувала належного фінансування на впровадження своїх розробок. Лише кафедри, керівництво яких систематично прислоговували особисто ексректору, отримували кошти на закупівлю обладнання та реконструкцію своїх приміщень. Всі інші кафедри були вимушені проводити ремонти в своїх аудиторіях за власний рахунок. Так прийшли в занепад майже всі кафедри, розташовані в старому фонді Одеси (кафедра іноземних мов, кафедра суспільних наук, кафедра філософії та біоетики, анатомічний музей університету тощо).

Особи, які в певний момент ставали небажаними для Валерія Запорожана, звільнялися без пояснення причин. Завідуючих кафедрами, які займались навчальним процесом студентів, а не активною підтримкою загарбників, також звільняють із порушенням законодавства про працю (коли вони знаходилися на лікарняному, відпустці, чи взагалі їм ставилися необґрунтовані прогули та інше).

Так, наприклад, у 2012 р. власними силами завідувачем кафедри (д.мед.н., професором Аймедов К.В.) було відкрито новий напрямок в університеті – «Практична психологія». Організовано процес отримання ліцензій та проходження акредитації. Цікавий факт, що приміщення, які були відведені під новий напрямок, знаходились на цокольному поверсі головного корпусу університету, і потребували капітального ремонту, на що у вишу не було коштів. Тому власними силами молодих спеціалістів та завідуючого кафедри Костянтина Аймедова приміщення були відремонтовані. Було налагоджено профорієнтаційну роботу і відбувся перший набір студентів, при чому конкурс на цю спеціальність зростав з кожним роком.

Напевно, з цих міркувань МОЗ і призначив Костянтина Аймедова у липні 2018 року виконувати обов’язки ректора Одеського національного медичного університету – молодого фахівця, амбітного й завзятого, котрий сам з нуля створив нову кафедру і котрий багато б чого міг дати університету. Проте з моменту його призначення , а згодом відсторонення його від виконання своїх обов’язків ухвалами судів, на співробітників кафедри прибічниками Валерія Запорожана постійно чинився тиск. Випускники кафедри –  магістри денної форми навчання та бакалаври –  не отримали випускні документи. Частина з них отримала дипломи (магістри заочної форми навчання), підписані не вповноваженою особою, що фактично порушує права студентів, які сумлінно виконали свої обов’язки за контрактом.

Співробітники кафедри – молоді спеціалісти (кандидати наук), які постійно підвищують свій професійний рівень, - піклуються про розвиток науки нашої держави, проводять дослідження публікують їх результати в наукових виданнях (фахових, міжнародних), впроваджують нові методи викладання. Саме вони прививають студентам любов до науки, стають їх провідниками в світ наукових дослідження, власними силами організовують для студентів набуття практичних навичок. Співробітниками знайдено безліч клінічних баз, на яких студенти мають можливість проходити практику. Однак, ексректор Валерій Запорожан жодним чином не підтримував потяг молодих фахівців й не надавав згоди на офіційне оформлення договорів. Лише завдяки дружнім стосункам між співробітниками кафедри та знайомими у центрах психологічної та соціальної допомоги для студентів можна було організувати якісь практичні заняття.

Станом на сьогодні загарбники взагалі вирішили реорганізувати кафедру психології і незаконно звільнити співробітників, серед яких є матері-одиначки. Наприкінці навчального року, під час заліків та іспитів самоназваний проректор Анатолій Сон поставив працівників кафедри перед фактом, що з наступного дня вони можуть користуватися лише двома аудиторіями, до яких є окремий (запасний) вхід, із відремонтованих 12-ти приміщень, які були аудиторіями для студентів. І де розташовувати 12 навчальних груп наприкінці навчального року, і як проводити захист випускних робіт та здачу іспитів та залів (у 2-х аудиторіях для 12 навчальних груп і час іспитів, заліків співпадає у більшості груп) – рейдерську владу не цікавить. У день держаного іспиту на єдиному вході до залишків кафедри, було зламано замок, що призвело до затримки початку іспиту, ну й звісно ж ремонт входу довелося робити співробітникам за власний рахунок, які не отримують заробітну плату більше ніж пів року.

Але на цьому рейдери не зупинились і кафедру психології вирішили приєднати до кафедри психіатрії, де завкафедрою є Пустовой М.М., який неодноразово був звільнений із університету за порушення законодавства. Він є фігурантом багатьох проваджень за хабарництво, однак завдяки його зв’язкам вони були закриті. Така особистість дуже влаштовує нинішніх загарбників влади ОНМедУ, оскільки він є їх прибічником і спрямовує свою діяльність на на створення студентам таких умов, щоб вони намагались вирішити свої проблеми (скласти заліки й іспити) незаконними шляхами. 

Розподілення навантаження на кафедри методичною частиною не враховує обсяги годин визнані МОН та МОЗ України на певні дисципліни. Ставки розподіляються в залежності від особистісних симпатій ексректора Валерія Запорожана та його прибічників. При призначені зав. кафедр не враховуються наукові досягнення співробітника, а враховується їх вміння знайти способи подяки ексректору за призначення на посаду.

Декани факультетів – це окрема каста, яка вирішує долі студентів не за їх досягнення, а за вміння найти спосіб подяки декану.

Процес систематичної поруки був повністю налагоджений за 24 роки, а тут Валерія Запорожана позбавляють такого джерела доходу. Його амбіції та жадоба вже рік не дають можливості нормально працювати колективу університету. Постійний тиск, наклепи, погрози, примус співробітників з’являтися на незаконні засідання самопроголошеної Вченої ради університету та слухати наклепи й непристойні промови про узгоджених з органом управління легітимних проректорів (Дубініну В.Г., Аймедова К.В., Годован В. В. та інших). Тих, хто виказує незгоду чи намагається протистояти прихильникам Запорожана, –  звільняють.

Невже в нашій державі не має ресурсу, щоб зупинити таке свавілля?

Невже неможливо організувати впровадження закону в життя і надати можливість особам, які призначені органом управління ОНМедУ, нормально працювати? Невже неможливо провести демократичні вибори ректора ОНМедУ? Відповідь на ці запитання, на жаль, залишається відкритою…