«Чат-бот ЛОВА на початку війни був як Airbnb для тих, хто шукав прихисток на Львівщині» - Кулепін

Кому належить ідея цього сервісу, і як, взагалі, вона була реалізована? 

Олександр Кулепін: Є таке об’єднання волонтерів «Паляниця», серед якого були люди, дотичні до криптоіндустрії. Один з них на ім'я Антон написав напряму на Binance, що володіє однією з найбільших в світі криптобіржею, запропонувавши їм долучилися до допомоги Україні. Ми знали, що вони допомагають через ЮНІСЕФ та інші міжнародні хаби. Але в «Паляниці» сказали: «Навіщо робити таке велике коло, якщо ви можете допомагати напряму?», після чого прийшли до нас. Так все починалось. Ми вирішили спрацювати разом з волонтерами «Паляниці» і подивитись, чи доможемо це ЛОВА надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам (ВПО). У разі, якщо в нас вийде робити це ефективно, звертатимося до Binance по збільшення фінансування.

Тобто це був своєрідний виклик?

О.К.: , Саме так: хотілося так ефективно це відпрацювати, щоб міжнародний партнер отримав задоволення від комунікації.та роботи з нами. 

Плюс цього кейсу в тому, що громадськість запропонувала вже практично готове рішення. Тому і Binance, і вам, залишалося лише підтримати їх...

О.К.: Нашою задачею, по великому рахунку, було надати їм доступ до реєстру ВПО, щоб уповноважити Binancе це робити. Бо, якщо б вони самі вирышили зайти в якийсь прихисток, то їх могли б, навіть туди не впустити.

Цей проект можна масштабувати?

О.К.: Тут одразу вони сказали: «Ми допомагаємо першій 1000, щоб вам показати ефективність. Якщо все буде ефективно, то ми можемо вийти на 5 000». Це 1 000 000 з чимось доларів, які виплатить Крипто біржа. Ми розуміємо, що це не кінець історії, тобто може бути ще більше. Тому для нас це був гарний виклик. І ми одразу включилися. З ними одразу зустрілися. Проговорили план дій. Хто, що має зробити? Як з офіційними листами треба, які скерувати на нас, щоб ми були уповноважені це робити.

Проект вже працює?

О.К.: На 1 червня вже десь 1000 людей отримали по 75$ на свій криптогаманець за перший місяць. Дя того, щоб отримати допомогу, вони встановили на свої смартфони апликацію (що є криптогаманцем і криптобіржею одночасно), до якої прив’язали українську картку, і отримали на неї переказ у розмірі 75$.

Щодо умовного портрету всіх цих людей: це лиже дружини чи батьки IT-фахівців чи хтось це? ))

О.К.: Ні, ні. Якщо б ви були в прихистку, то побачили б, що це більш старші люди, менше цифрово освідчені. Частіше це люди, які взагалі до того не знали, що таке криптогаманець. І з ними потрібно проводити певну роботу, щоб пояснити, як встановити застосунок, як себе там верифікувати, бо там потрібні паспортні дані, щоб пройти верифікацію.

А не питають вони: «А якщо вони там в мене заберуть гроші через це?»

О.К.: Може, вони і питаються, але ж там з ними працюють волонтери, які пояснюють, що це частина Криптобіржі і це їм виплачуються гроші, а не навпаки. Самій Криптобіржі, власно, паспортні дані ВПО не потрібні. Цю авторізацію було зроблено для тих, хто займається там трейдингом. Але, оскільки міжнародний партнер пропонує готове рішення, де є ця авторизація через паспорт, то він вже не буде витрачати додаткові ресурси на адаптацію. Він каже: «У мене є готовий інструмент, який вже працює». Тому, коли людям, які живуть в прихистках, кажуть: «Вам буде виплачуватися 3 місяці по 75$. От треба це пройти», здається, в них такі питання не виникають.

І приватним структурам, напевно, довіряють більше, ніж державі, яка може колись щось виплатить, а може й ні?

Я б сказав інакше. Іноді, коли треба зробити щось швидко, то приватний бізнес більш ефективний. Особливо, коли вже є готове рішення. Бо у державному секторі в тебе навіть якщо немає рішення, то ти маєш його швидко створити. Якщо урядом прийнято рішення, що ми маємо щось забезпечити, ти не можеш знайти одразу готового рішення. Якщо до будь-якого бізнесу прийти і сказати: «Ви маєте зараз всім виплатити». Може би в них теж були з цим проблеми, бо вони б мали створити з нуля. З чергами в ЦНАП була там інша історія, що в ті реєстри внутрішньо переміщених осіб вкотре вносились дані. І той обсяг даних, фотографії, ксерокси паспортів створило супер велике навантаження, до котрого не були готові ці реєстри через це були.

До речі, що сталося? Днями із «Дії» пропала ця опція: «зареєструватися, як ВПО».

Вона вже відновилася. Бо, коли її запустили, виявили деякі вади. Проблеми власно не на стороні «Дії», а на стороні Мінсоцполітики і уповноваженого від них органу, який веде реєстри. Тобто там виникла певні нюанси, котрі не дали змогу дуже ефективно той сервіс запустити. Зараз це виправлено.

Добре. Друге питання щодо чат боту, який львівські айтішніки, як заявляла влада, створили за добу чи за дві доби на початку війни, який дозволив упорядкувати спілкування з внутрішньо переміщеними особами і структурувати його. Тобто є якісь результати. І можна просто про те, що він був запущений, було багато інформації, а як там далі? Тобто проводилась якась аналітика? Що це дозволило зробити, допомогти? Як?

Ми у перші дні чи тижні війни запустили декілька чат ботів. По мірі виникнення проблем, ми намагалися найкращим шляхом їх вирішувати. Тому, якщо чат бот міг десь це вирішити, то ми використовували цей інструмент. Один з чат ботів - це був чат бот гарячої лінії 112 області, котрий закривав нам питання комунікації з внутрішньо переміщеними особами. Це були ті часи, хто пам’ятає, коли на вокзали приїжджало купа потягів. Люди не розуміли, взагалі, що відбувається. І насправді, то був хаос. Коли ми волонтери, всі разом. Були питання: куди всіх розміщувати? Якими шляхами люди мають іти? А що, коли вони з обмеженими можливостями? А що, коли в них діти? А без дітей? З документом, без документів? То ми використовували той чат бот, як майданчик, де більшість може знайти відповіді. І по суті це допомагало навіть волонтерам на вокзалі і в інших місцях.

Розвантажити довідкову...

Так. Чи сказати: «Зайдіть в цей телеграм чат бот. І вот там у такому-то розділі ви знайдете відповідь». Це один чат бот. І він був дуже популярним. Він і залишається дуже популярним, бо це чат бот гарячої лінії, там інший функціонал є. Другий ми запустили чат бот «Прихисти українця», наскільки я пам’ятаю. І ми його запустили раніше, ніж… чи паралельно з тим, як на рівні уряду запустили веб-сайт «Прихисток», тобто і ми, і уряд десь мислив в одну сторону – що багато людей переміщується. Разом з тим в кожному місті є люди, котрі живуть в 2-кімнатних, 3-кімнатних квартирах і займають лише одну кімнату. І щоб зробити образно такий BlaBlaCar, де ти можеш поділитися частиною свого житла і когось прихистити чи може, навіть покласти десь в коридорі, бо це набагато краще, ніж…

Airbnb скоріш.

Чи Airbnb. Так. Ми то запустили. Уряд запустив сайт. Наш чат бот не отримав дуже великого розголосу, не отримав дуже великої популярності, бо паралельно той сайт піарили різні народні депутати, тобто з різних джерел його піарили. І ми в якийсь момент вирішили, що ми не будемо свій чат бот доцільно розвивати, піарити, як другу площадку, бо вже є щось більше, то ми його просто відпустили. Єдине, що ми пропонували тому сайту інтегруватись, бо уже була якась аудиторія в чат боті, но в них не було ресурсу інтегруватись. Можливо, їх технологія не дозволяла інтегруватись. То ми просто відпустили той бот. І він сам собою, можна так сказати, відійшов.

Щодо сайту… Нового сайту обласної/військової держадміністрації, який розроблявся декілька місяців, і от нарешті було презентовано. Там є певні соціальні функції. Який був зв’язок з цими категоріями? Хто був тестером в цьому сенсі?

Ми його робили ще минулого року. Коли ми його планували, зовсім не було думок, що в нас війна почнеться, і то вже стане сайт військової адміністрації. У світі є протокол по доступністі, який каже, як потрібно будувати сайти, щоб люди з порушеним зором, з деякими вадами зору, опорно-руховим апаратом, з вадами опорно-рухового апарату могли користуватись. По суті, ми сайт розробляли в партнерстві з SoftServe. І в SoftServe, як в великій корпорації, в них є окрема команда, яка займається питаннями доступності. То ця команда, якраз тестувала цей сайт і казала: що там має бути і які там мають бути протоколи чи алгоритми дотриманні, щоб люди з різними вадами могли ним користуватися. Вже наразі ми, напевно, реалізували 70% всіх тих рекомендацій. Ще є певні покращення, які треба дороблювати, бо це досить важкий процес сам по собі. Чому ми на цьому акцентували увагу? Бо по одній із постанов уряду, котра ставить вимоги до веб-сайтів органів державної чи публічної влади, вказано, що в правому куточку на головній сторінці має бути таке око намальоване і, коли ти перемикаєш, то перемикаються кольори сайту, щоб він був більш зручний для читання. А ми одразу його зробили от в такому зручному форматі, тому в нас, навіть немає того ока в куточку, котре мало би грати цю роль перемикача, тобто по суті ми десь не виконали норму постанови, бо ми її перевиконали.

По формі так. А по факту...

А по факту – ту мету, котра закладалась, ми навіть перевиконали. Тому ми можемо точно сказати, що наш сайт один із найдоступніших. Може навіть найдоступніший серед всіх сайтів обласних адміністрацій чи місцевих адміністрацій. Людина, котрій просто поклали руки на клавіатуру в певних місцях, вона може зайти в будь-який елемент веб-сайту, вийти з нього, опуститись по сторінці, переглянути весь контент. Тобто там табуляція, ці стрілочки відіграють роль. Тому, навіть, якщо майже повний параліч, лише пальці рухаються, людина може скористатися. І так само сліпі люди можуть скористатися, бо є програми, котрі озвучуют веб-сайти. І ми спеціально тестували наш веб-сайт. Чи програма буде правильно його озвучувати? Тому ми спеціально тестували, як воно буде взаємодіяти з нашим веб-сайтом. Робили певні зміни, щоб воно краще взаємодіяло.

Зазвичай цільова аудиторія таких сайтів по факту без того, хто ще бажає – це посадовці і журналісти. Хто зараз, як ви вважаєте, буде аудиторією сайту Львівської військової адміністрації?

Наша думка була, що ми в першу чергу робимо сайт для пересічного мешканця. Тобто ми розуміли, що аудиторія журналістів залишиться, бо адміністрація все одно є першоджерелом багатьох новин. А аудиторія посадовців, держслужбовців залишиться, бо ми є першоджерелом нормативно-правових актів в межах області, які можуть вносити регуляторний характер, тому вони точно будуть відвідувати сайт. Але ми хотіли зробити сайт таким, щоб і простий мешканець… йому сайт цей ніс користь. Тому ми додали елементи сервісів на сайт, де ми зручно висвітлюємо корисну інформацію для всіх мешканців області чи людей, котрі сюди приїжджають, потенційних інвесторів бізнесу і тому подібне. Як зараз ця аудиторія? Мені важко сказати, бо сайт лише, як місяць запустився. І, напевне, має пройти час, щоб люди його засмакували, зрозуміли,  чим він корисний і почали один одному рекомендувати, що ось там щось таке є. Плюс ми працюємо над індексацією, щоб, коли люди пишуть в Google якийсь свій запит, якусь свою проблему, вони змогли б побачити її рішення на нашому веб-сайті. Тобто ми його наповнюємо корисним контентом, котрий потім люди зможуть знайти через Google, і побачити веб-сайт, котрий задовольняє якусь їх потребу.

Тобто замість того, щоб конкурувати з сайтами новин, ви конкуруєте за сервіси, які аудиторія може знайти саме завдяки вам?

Тут навіть не була думка про конкуренцію. Ми собі зовсім це не ставили за мету. Тут була думка про доступ до інформації, що мало, хто конкурує. Наприклад, прийнята обласна програма підтримки аграріїв. Може ніхто інший і не висвітлює цю інформацію, однак і про неї мало, хто знає. Знають про неї депутати обласні, може їх бізнес, друзів бізнес. Тому ми хотіли зробити так, щоб про неї могли дізнатися всі аграрії. Тобто наша задача все корисне, що створюється державою на центральному рівні та регіональному рівні доносити до всіх людей, для кого це створюється, тобто полегшити, покращити доступ до інформації.

В мене останнє запитання щодо інтернету Starlink, який теж у Львівський військовій адміністрації з’явився, як і в інших військових адміністраціях. Які є переваги на сьогодні? Ну, скажімо, які переваги там, де лінія фронту і, взагалі, інтернету немає? Це зрозуміло. У Львові так в принципі з інтернетом так, чи інакше все гаразд. У чому допомагає Starlink?

Скажімо так: коли ми спершу отримали Starlink, то думка була така, що це надійний, резервний канал комунікації для органів публічної влади, котрі відіграють критичну роль у забезпеченні діяльності області, тобто, образно, для Львівської обласної державної адміністрації, військової адміністрації, якщо би пропав інтернет в області, ми б мали залишатися на контакті з офісом президента, іншими установами, військовими командуванням тощо. Тому для нас це був надійний, резервний канал живлення.

Таким він і є.

Разом з тим, ми дуже багато вже тарілок Starlink передали в інші місця, де вони більше потрібні. Тобто, ми в себе просто так нічого не тримаємо, щоб тримати чи щоб нам душу гріло. Нам гріє душу, коли воно працює, допомагає ЗСУ боронити Україну.