У Львові ветеран АТО презентує збірку віршів
"Андрій Бесараб, учасник російсько-української війни за два тижні до мобілізації потрапив у полон і провів там рік і 8 місяців. Свої думки протягом цього важкого часу занотовував на папері, а тут, на свободі, об'єднав їх у книгу. Гроші від продажу книги Андрій хоче передати сім’ям, чиї рідні досі залишаються в полоні", - пишуть організатори.
«Спочатку утримували в самому Донецьку, в комендатурі. А через місяць перебування там нас усіх зібрали і перевели в Макіївську колонію. Вірші вже були там, тому що в Донецьку, навіть якщо б і хотілося, було не до віршів. Там був важкий період, важкі умови», — розповідає Андрій Бессараб.
Звільнили Бессараба за півтора роки, у грудні 2017-го. Андрій каже: до друку книгу готували близько року. Допомогали волонтери. У тому числі Тимур Нішніанідзе, який очолює проект «Пересувна бібліотека для АТО». У книзі — вірші, малюнки, світлини та саморобний календар.
«Це, до речі, мій календар перебування в полоні. На чому була можливість записати — на тому й писали. На звичайному листочку з зошита, папірці, такий собі малюночок Микола мені намалював. Це також вже переписані якісь вірші. Велика проблема була не тільки з тим на чому писати, а й чим писати. Спершу брав любі клаптики паперу, які попадались під руку. Навіть, в газетах між рядками записували. Знаходили будь-який клаптик бумаги, а тоді вже переписували в зошити. Я дуже щасливий тим, що вдалося привезти з собою ці всі вірші. Коли нас везли на обмін нам дозволили забрати деякі речі з собою і звісно листи, які писали з дому. То всі ці вірші я поховав в листи і провіз додому. Більшість віршів, які були написані, були саме написані українською мовою і насамперед це мене дуже здивувало. Тому що вірші українською мовою виходили значно відвертіші, більш красиві. Це більше думки, почуття, які викладені і заримовані», — говорить Андрій Бессараб.
Перший наклад збірки 750 примірників. Коштує книжка 100 гривень. Автор каже: виручені від продажу гроші передасть на допомогу сім’ям військових, які ще лишаються у полоні.
«Насправді найважче з усього перебування в полоні було лишати там своїх хлопців», - каже автор.
