Загиблий бард Василь Жданкін, який вчився та працював у Львові, полюбляв співати  «За веру, царя и отечество!»ч

Сам бард народився у Росії, в Краснодарському краї, в козацькій станиці. Вчився вже в Україні – в Кривому Розі, потім у Львівській консерваторії.  Відомий як володар гран-прі фестивалю «Червона Рута», де вперше публічно заспівав гімн України.

Щоправда, в біографії Жданкіна не все чисто. Він жив у Кременці лише тому, що був хористом Почаївської лаври, яка належить РПЦ. Зокрема, у 2015 році у  Свято-Єзєрскому монастирі Іванівській області Росії він виступав із піснею "За веру, царя и отечество". У ній особливу увагу привертають рядки 

"За Веру, Царя и Отечество мы головы сложим свои!", "Пречистая Мать нас венчала с Россиею,тяжёл этот светлый венец! Мы в бой за Отчизну пойдем как на исповедь..."

Відео із його виступу можна переглянути на Ютубі за посиланням.

Оплакування Василья Жданкіна у соцмережах викликало неоднозначну реакцію у Фейсбук-користувачів.

"Варто буде завтра, наприклад, Таісії Повалій вдавитися маслинкою на якомусь світському заході, мережа зарясніє щемливими спогадами про її внесок у культуру і чудесні октави. Те, що людина давно по іншому боці барикад, є активним пропагандистом ворожих ідей нікого не колише.

Приклад? Вчорашня загибель Василя Жданкіна. За чим чи за ким я маю сумувати? Людина давно вибрала свою позицію в шеренгах "гусского міга". Його заслуги в 80-90-х обнулилися і не сьогодні, і не вчора. Так виглядає, що трохи зусиль і праці над своєю сентиментальністю і ми будемо журливо оплакувати загиблих бойовиків ЛДНР. 

Може й справді культура поза політикою? Красіва ж пайот", - пише Володимир Муравський.