Львівська залізниця: газенвагени нового тисячоліття
Насправді ні для кого не секрет, що залізнична інфраструктура України застаріла на кілька десятків років, а Львівська залізниця випередила її у подорожі назад у минуле ще на тих самих кілька десятків. Але якщо до останнього часу більшість розмов зводилися до розмитого терміну «моральної застарілості», а саме, неграмотно прокладених (ще при СРСР) колій, відсутності ремонтних заводів, застарілого рухомого складу та електромереж, то зараз можна говорити прямо про те, що жителі Галичини їздять на порохових бочках (якщо про електрички – то на електричних стільцях).
5 березня біля станції Немовичі зайнявся дизель-потяг угорського виробництва Д1, який прямував із Сарн до Здолбунова. В результаті пожежі, яка розпочалася в моторному відсіку повністю вигорів головний вагон складу, який приписано до мотор-вагонного депо Здолбунів Львівської залізниці. Вночі 7 червня «червоний півень» знову пошкодив дизель-потяг Д1 Львівської залізниці – пожежа сталася на перегоні Чарторийськ – Маневичі із потягом Ковель – Сарни.
Щоб розуміти ситуацію, треба розуміти перелік локомотивів, які знаходяться в експлуатації львівської залізниці. Наша залізниця має 5 депо – Львівське, Здолбунівське, Коломийське, Королівське та Тернопільське.
Львівському4 депо належать потяги ЕР2 – найстаріші на Львівській залізниці загалом (хоча trainpix каже, що у Львівському депо «завалялися» навіть ЕР1), виготовлені у Ризі у 1962 – 1982 роках. Є 2 «модернізованих» потяги ЕР2Т, складених вже в незалежній Латвії – щоправда, за характеристиками це ті самі ЕР2. Також є 7 електропотягів українського виробництва ЕПЛ2Т, які виготовлені «Луганськтепловозом» у 2001 – 2008 роках, із яких два – несправні і ремонтувати їх ніхто не поспішає. Депо Львова обслуговує усі електрифіковані лінії Львівської залізниці. Наразі середній вік електричок львівського мотор-вагонного депо складає біля 41 року. Проте є 8 електричок 1962 – 65 років, вік яких перевищує 50 років. Зазначимо, що нормативний термін служби електропотягів встановлено на рівні 28 років. Поїздів, які його не вичерпали, нараховується лише дев’ять. Мусимо додати, що у випадку проведення КРП вік експлуатації виростає до 50 років – хоча КРП пройшли далеко не всі львівські електрички, а деяким він вже й не допоможе.
У Здолбуневі є 13 електровозів ЕР9, з яких є два «нових» - ЕР9Т, які пройшли модернізацію та збудовані у 2001-03 роках. Решта – ЕР9П, яким в середньому по 45 років. Є також дизельні потяги – вищезгадані легкозаймисті Д1 та латвійські ДР1. З 8 «латишів» в живих залишилося 3, а от угорці досі в строю – щоправда, їм теж за 40.
У Тернополі в депо можна наштовхнутися на різні раритети – від ТЕ3 до ТЕ7 1952 року випуску, хоча з пасажирськими потягами ситуація явно краща – у депо є суперсучасний український ДПКр-2 «Обрій» виготовлений Крюківським вагонобудівним заводом у 2014 році, а решта -це 18 потягів ДР1А, з яких 15 – старші за 28 років. Також у Тернополі є рейкові автобуси «PESA» 620М і 630М. Куплені вони у 2006-12 роках і з того часу стоять у депо.
У Коломиї ситуація ще краща - тут базується один із найновіших дизель-потягів Львівської залізниці – ДЕЛ02-006, виготовлений на «Луганськтепловозі» у 2012 році. Формально досить сучасними є також приміські склади ДПЛ-1 2001 – 2008 року випуску. Але ці 6 дизель-поїздів локомотивної тяги, які приводяться до руху старими тепловозами М62. Також є в наявності 13 дизель-потягів Д1 виробництва заводу «Ганц-Маваг» в Угорщині. Виготовлені вони у 1974 – 1988 роках.
У Королеве ситуація гірша – лише 9 угорців Д1 та 6 вулькоколійних локомотивів – з угорців живі лише 3 потяги, з вузькоколійних локомотивів – лише 2. В депо простоює ще доісторичний потяг Ср3 виробництва середини 50-х років, щоправда, він, ймовірно, вже перероблений у сарай.
Такі сумні тенденції на Львівській залізниці не дають надій на покращення – для УЗ приміські потяги збиткові, на КРП грошей не дадуть, та й ремонтувати відвертий металобрухт по типу ЕР2 або Д1, який морально застарів настільки, що в плані швидкості та комфорту пересування програє велосипедам, навряд чи розумна ідея. На нові ж локомотиви грошей теж немає – крюківські вагони коштують дорого, закордонні - теж.
Щоправда, проблиски позитиву є – скоріше всього, віддати Україні кілька десятків, або сотень (можливо) приміських потягів погодяться Латвія і Литва, які вже оновлюють свій рухомий склад. Це будуть ті самі доісторичні ЕР2 і ЕР9, але після КРП та модернізації, а як показує досвід, потяги цього заводу мають дуже непоганий ресурс та навіть за динамікою не відстають від нових українських потягів - ЕР9 має конструкційну швидкість 140 км\год. Крім того, після ще одного підняття цін на проїзд та отримання кредитів , можна чекати на купівлю європейських локомотивів – а тут ще й Крюківський завод додався, який оголосив про розробку електричок. Так що рано чи пізно, але ситуація покращиться – хоча, можливо, доведеться дочекатися, поки усі старенькі вагони здійснять самоспалення заради оновлення рухомого складу.
