Герб Мукачева: історія столиці Закарпаття
Початковий герб місто отримало у 1376 році з грамотою королеви Угорщини та Польщі Єлизавети.
У документі йдеться, що, здійснюючи королівську милість, місту надається право на користування печаткою із зображенням Святого Мартина, покровителя місцевої парафіяльної церкви. На гербі Мукачева цей святий зображений на білому коні. Та ким же був цей святий, що його взяли за свого покровителя древнього міста?
Він народився у місті Сабарія у родині військового. Зростав у італійській Падуї, куди переїхала його родина, пішов шляхом батька, ставши також воїном. Був дуже набожним і мріяв стати священнослужителем. З цією метою згодом пішов у місто Пуатьє до єпископа Гіллара. У нього й отримав сан священика. Незабаром біля Портейса заснував монастир, мав Божий дар творити чудеса. Його наслідували учні святі Кларус, Патрік, Флоріан, Павло.
Прийнявши єпископський сан у місті Тур, користувався великою шаною не тільки у християн, але навіть у язичників. Його незламна тверда віра сприяла процвітанню християнства по всій території Тура. Помер через нежить, коли йшов на примирення між кандейськими служителями віри Христової. На його могилі згодом був зведений великий храм, в якому сталося чимало чудес. Частину його мощів спалили і розвіяли за вітром. Пам’ять і шана до нього живуть і нині серед християн усього світу.
Перший угорський король Іштван рівно тисяча років тому побудував у Будапешті храм на його честь. У ХІІ столітті церква Святого Мартина римського обряду була збудована й у Мукачеві.
Починаючи з королеви Єлизавети, в Мукачеві було кілька печаток. У ХІХ столітті зображення Святого Мартина остаточно закріпилося на гербі міста. «Це синє поле щита, -- зауважує історик і етнограф Василь Пагиря, — із зеленою основою. На ньому зображено Святого Мартина у римському лицарському вбранні із шоломом на голові. Він сидить на білому коні, вкритому червоним покривалом, і відтинає половину свого плаща мечем, частку якого віддає мукачівському жебракові».
По суті, мукачівський герб мав декілька віх історії, в яких він розвивався та видозмінювався:
22 травня 1376 року грамотою королеви Єлизавети місту Мукачево надано дозвіл використовувати печатку із зображенням Святого Мартина, покровителя місцевої церкви. На печатці 1577 року Святий Мартин зображений стоячим в митрі єпископа, одна рука піднята для благословення, в іншій — посох.
На печатках XIX століття святий зображений уже у вигляді римського легіонера на срібному коні з червоною попоною, який відсікає мечем шматок свого червоного плаща і віддає його жебраку, який сидить біля ніг коня. Герб міста підтверджувався владою у 1844 (з синім щитом) і 1902 роках (з срібним щитом).
В архівних документах початку XX століття поле щита синє. Опис цього герба за словами А. Гречила: «У синьому полі на зеленому краї Святий Мартин у вбранні римського легіонера на срібному коні з червоною попоною відсікає мечем шматок свого червоного плаща і віддає його жебраку, що сидить біля ніг коня».
Герб міста Мукачеве затверджений мукачівською міською радою 13 серпня 1998 року. На щиті зображена фігура Святого Мартина (у вбранні єпископа), а в малому щитці — меч і плащ Святого Мартина. Автори гербу — О. Андялоші, В. Цигак.
Цікаво, що герб Мукачева мав стати й гербом Підкарпатської Русі – тобто усього Закарпаття у часи Чехословаччини. Проте, тоді у Празі не змогли встановити точний вигляд мукачівського герба, тому були змушені створити для усього Закарпаття новий герб, якого за 7 століть угорського панування не було. У 1990 було сформоване положення про вигляд закарпатського герба: Герб Закарпатської області має форму розтятого щита. У правій частині — сім рівних горизонтальних смуг з чергуванням лазурового і золотого, з яких перша смуга лазурова, друга — золота; у лівій частині в срібному полі — зображення червоного ведмедя, що стоїть на задніх лапах і дивиться вліво». Історія цього зображення почалась майже 100 років тому: у 1924 р. чеський професор Іржі Краль, спеціаліст з етнографії, подає таке тлумачення герба Закарпаття: нібито сім смуг, синіх і жовтих, нагадуючи Україну, означають сім головних рік краю — Тису, Тересву, Ріку, Тереблю, Боржаву, Латорицю, Уж, а ведмідь — типовий представник фауни Карпат.
У 1990 р. Павло Федака, етнограф із Ужгорода, дає своє пояснення, що сім смуг означають єдність семи колишніх комітатів Закарпаття, а поєднання срібного і червоного кольорів відбулося під впливом чеської і словацької геральдики.
У 1991 р. польський економіст Анджей Воцял, який цікавився історією воєн, висуває версію, яка ґрунтувалась на літературі таких українських емігрантів, як Микола Битинський та Роман Климкевич, що ведмідь — це давній геральдичний символ герба Петра Петровича, наджупана земплинського і ужанського XIV століття, який потрапляє у ХХ столітті в герб Підкарпатської Русі.
