Львів може відмовитися від повномасштабного введення електронного квитка?
Про це пише "Пасажирський транспорт".
Нещодавно львівське інтернет-видання «Kulemet.com» повідомило про плани керівництва Львівської міськради відмовитися від введення електронного квитка у міських приватних маршрутках. Про це видання поінформувало неназване джерело серед перевізників міста. На думку джерела, введення електронного квитка у громадському транспорті Львова свідомо гальмується до завершення процедури закупівлі муніципального транспорту для Львівського автотранспортного підприємства № 1, яке вже до кінця цього року має отримати 150 нових автобусів великої місткості.
На думку джерела, навіть якщо процес введення безготівкової оплати в міському транспорті буде успішним, комплексний проект впровадження системи е-квитка у Львові не буде реалізований. Місто на своїх умовах введе автоматизовану систему оплати тільки в комунальному транспорті. Приватників до процесу введення електронного квитка залучати не будуть.
Нагадаємо, що у Львові перед Євро-2012 було скорочено кількість міських автобусних маршрутів. Замість десятків приватних перевізників, які працювали в місті до 31 грудня 2011 року, з 1 січня 2012 року 46 автобусних маршрутів були розподілені між чотирма великими перевізниками, причому найбільше маршрутів дісталися комунальному автотранспортному підприємству № 1. Після запровадження у дію реформи на поверхню «спливло» безліч проблем. Тому майже відразу після реформи траси багатьох маршрутів були відкориговані, а крім того додалося ще 6 автобусних маршрутів і п'ятий перевізник.
Основною «фішкою» транспортної реформи повинні були стати безкоштовні пересадки між різними маршрутами. У вигляді експерименту були введені безкоштовні пересадки між т. зв. «радіальними» автобусними маршрутами, які обслуговувалися автобусами великої місткості. Однак «трансферні квитки», які давали право безкоштовної пересадки, були скасовані вже влітку 2012 року.
Начальник управління зовнішньоекономічних зв'язків Львівської міськради, а нині народний депутат України Сергій Кіраль на початку 2012 року оприлюднив плани створення спільного підприємства «Леокарт», яке повинно було займатися введенням в місті автоматизованої оплати проїзду в міському транспорті. Як 51% від статутного фонду підприємства Львівська міськрада повинна була виділити 3,9 млн. грн. Іншим засновником підприємства «Леокарт» повинно було виступити латвійське підприємство «Ригас Карте», яке впроваджувала аналогічну систему в Ризі.
Введення електронного квитка у всьому громадському транспорті Львова Сергій Кіраль оцінив близько 40 млн. грн., що за курсом 2012 року було еквівалентно 4 млн. євро. Більшу частину цих коштів (28,5 млн. грн.) планували залучити у вигляді кредиту комерційного банку терміном на 5 – 7 років під 15 – 17 % річних.
Проект ухвали міськради «Про створення ТЗОВ «Леокарт» для впровадження та забезпечення функціонування системи оплати проїзду з використанням єдиного електронного квитка» було винесено на засідання сесії міськради, однак більшість депутатів, які представляли фракцію партії «Свобода», не підтримали цю пропозицію.
Однак тема електронного квитка і далі не сходила з вуст керівництва міста. Львів'янам обіцяли, що після введення електронного квитка пересадки між різними маршрутами стануть безкоштовними, а якість перевезень підвищиться за рахунок того, що робота перевізників буде оцінюватися не за кількістю перевезених пасажирів, а по пробігу транспортних засобів на маршрутах. Чиновники стверджували, що перехід до оплати роботи перевізників за кілометраж забезпечить виконання всіх рейсів (у тому числі у вихідні та внепиковые години). Крім того електронний квиток повинен був дати можливість точно підрахувати кількість поїздок пасажирів-пільговиків.
Але далі слів справа не йшла. Хоча було очевидно, що цілком можливо було протестувати нову систему оплати роботи перевізників введенням єдиного проїзного абонемента хоча б на комунальному автобусному та електротранспорті – виручку від реалізації «карток» можна було ділити між перевізниками пропорційно місткості транспортних засобів і пробігу на маршрутах. Крім того, в Україні в 2012 році не існувало законодавства, що регламентує безготівкову оплату проїзду в міському транспорті.
Навесні 2013 року у Львові провели громадські слухання з питання запровадження автоматизованої системи оплати проїзду в міському транспорті. У протоколі громадських слухань був записаний пункт про необхідність введення е-квитка. Події «революції гідності» і початок війни на сході України значно зменшили інтерес до електронного квитка.
У червні 2014 року здавалося, що процес запровадження автоматизованої системи оплати проїзду зрушився з мертвої точки. 12 червня 2014 року Андрій Садовий видав розпорядження № 163, яким створив робочу групу з впровадження е-квитка. До її складу увійшли перший заступник міського голови (нині – голова Львівської ОДА) Олег Синютка, начальник управління транспорту Віктор Щир; його заступник Сергій Журбенко; начальник управління зовнішньоекономічних зв'язків Сергій Кіраль; заступник начальника юридичного управління Дмитро Пеций; радник мера з велоруху Олег Шмід, а також депутати міськради Іван Гринда та Олег Лаврик і голова місцевої асоціації перевізників Іван Велийка. У робочу групу в якості громадських активістів були введені Дем'ян Данилюк, Антон Шишкін і Святослав Товстига. Потім, правда, виявилось, що двоє з трьох громадських активістів виявилися... клерками Львівської міськради.
Згідно з розпорядженням Андрія Садового, робоча група повинна була до серпня 2014 року напрацювати план поетапного запровадження системи автоматизованої системи оплати проїзду, а також розпочати процес проведення конкурсу по вибору фірми, яка б впроваджувала електронний квиток у Львові.
Так звана «дорожня карта» щодо введення е-квитка була представлена громадськості на початку осені 2014 року. Основним елементом введення електронного квитка повинно було стати введення покілометрової оплати послуг перевізників. Підприємство е-квитка повинно було збирати плату з пасажирів і розподіляти кошти між перевізниками відповідно до пробігу їх транспортних засобів на маршрутах, а також їх місткості. Кошти за перевезення пасажирів-пільговиків повинні були виділятися з бюджету. Як проїзних документів повинні були діяти одноразові квитки та абонементи.
Крім того, робоча група з е-квитком отримала пропозиції щодо впровадження автоматизованої системи оплати проїзду в міському транспорті від 11 українських та зарубіжних компаній.
Незважаючи на, здавалося б, успішну роботу групи, ніяких юридичних наслідків не було. Причиною цього в першу чергу стала політика – заступник міського голови Олег Синютка був призначений Президентом на посаду голови Львівської обласної державної адміністрації, а Сергій Кіраль став народним депутатом України від партії «Самопоміч». В січні 2015 року новим розпорядженням міського голови в робочій групі відбулися кадрові ротації. Однак фактично подальший рух у бік введення електронного квитка призупинилося. Причиною цього чиновники Львівської міськради називали відсутність законодавчої бази для введення безготівкової автоматизованої системи оплати проїзду.
У лютому 2016 року громадянка Ганна Ставка подає петицію до Львівської міськради з приводу введення електронного квитка. Петиція дуже швидко набирає необхідні 500 підписів. 16 березня 2016 року на сайті електронних петицій з'являється відповідь Львівської міськради, підписаний начальником управління транспорту і зв'язку Львівської міськради Віктором Щиром. У відповіді повідомлялося, що робочою групою з е-квитком разом із Вінницькою міською радою підготовлено законодавчі зміни, що дозволяють ввести автоматизовану систему безготівкової оплати проїзду; визначено, що введенням е-квитка займеться комунальний «Львівавтодор». Крім того були повідомлені тимчасові терміни введення е - квитка: вибір консультантів по проекту і підготовка конкурсної документації повинні були завершиться в серпні 2016 року; проведення тендеру на закупівлю автоматизованої системи оплати повинні було завершиться в січні 2017 року, а практична реалізація проекту повинна була початися в 2018 році. У відповіді на петицію також був приведений список проїзних документів, які повинні були введені в дію.
У комунальному «Львовавтодорі» для введення електронного квитка був створений спеціальний відділ, який очолив колишній заступник начальника управління транспорту Сергій Журбенко. Він і громадський активіст Святослав Товстыга також стали членами робочої групи з «е-квитком» при Міністерстві інфраструктури України.
15 серпня 2016 року виконавчий комітет Львівської міськради приймає розпорядження № 374, яким формує нову робочу групу з впровадження е-квитка. Очолив її заступник міського голови Львова з розвитку А. Москаленко.
Для реалізації проекту автоматизованої системи оплати проїзду в міському транспорті Львова вирішили отримати кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку. 13 жовтня 2016 року рішенням виконавчого комітету Львівської міськради було дано висновок щодо доцільності отримання «Львовавтодором» кредиту від ЄБРР. Впровадження е-квитка було оцінено вже в 11,2 млн. євро., з яких 10 млн. запланували витратити на технічні засоби і програмне забезпечення системи оплати проїзду, а 1,2 млн. євро запланували витратити на проектне управління і маркетингову компанію. Цим же рішенням було заплановано, що термін виплати по кредиту буде складати 13 років, з них 3 роки – пільговий період. За рахунок впровадження е-квитка запланували скорочення операційних витрат ЛКП «Львівелектротранс» і ЛК АТП – 1 на 7%. Витрати на реалізацію проекту було заплановано покрити за рахунок збільшення доходів від реалізації проїзних документів.
20 жовтня 2016 року Львівська міськрада приймає постанову № 1117, яким погодив умови отримання «Львовавтодором» кредиту Європейського банку реконструкції та розвитку. В ньому була зафіксована сума кредиту в 10 млн. євро і виплата по кредиту 20 рівними платежами. За базис для розрахунку процентної ставки за кредитом було вирішено взяти шестимісячну ставку «Euribor».
У день відкриття трамвайного руху на трамвайної лінії на Сихів, 17 листопада 2016 року, між ЛКП «Львівавтодор» та Європейським банком реконструкції та розвитку було підписано кредитний договір, через півроку, 27 квітня 2017 року був підписаний договір гарантії між Львівською міськрадою та ЄБРР. Отримання цього кредиту було підкріплено постановою Львівської міськради № 1964 від 18 травня 2017 року.
Фактично паралельно з підписанням договорів за кредитом ЄБРР Верховна Рада України прийняла зміни до Законів України, які дали юридичні можливості для введення безготівкової автоматизованої системи оплати проїзду в міському транспорті. Право на введення такої системи оплати стало компетенцією місцевих органів влади.
Здавалося б Львів отримав всі можливості для впровадження електронного квитка – Верховна Рада України створила нормативну базу, а ЄБРР надав необхідні кошти. Однак лідерство у процесі впровадження е-квитка перехопили біля Львова інші міста України. Лідером тут став Тернопіль, який впровадив повноцінну автоматизовану систему оплати проїзду в громадському транспорті на початку 2018 року.
«Пасажирський транспорт» вивчив нормативну базу, прийняту Львівською міськрадою, а також її виконавчими органами за останні два роки. Однак ухвал Львівської міськради та рішень її виконавчого комітету, в яких було б викладено принципи роботи автоматизованої системи оплати проїзду у Львові знайдено не було. А це означає, що влада міста ще не визначилася з «умовами гри» з е - квитком. Схоже на те, що «правила гри» будуть підганяти під пропозиція, яку буде отримано від фірми, яка згідно тендеру буде впроваджувати у Львові системи електронного квитка.
Є і ряд інших моментів. Про одному з технічних нам розповів колишній інженер «Львівелектротрансу» по впровадженню нової техніки і технології Дмитро Янкивский, який займався встановленням інформаційних систем. Дмитро стверджує, що встановлення валідаторів і бортового комп'ютера в транспортні засоби не такий вже і простий процес, який вимагає проведення спеціальних захищених сигнальних кабелів і кабелів живлення, а також встановлення спеціального стабілізатора напруги.
– Такі роботи, – каже Дмитро, – Вимагають часткового розбирання трамвайних вагонів і тролейбусів, тому логічно було б проводити їх під час планових ремонтів транспортних засобів. Вартість кабельної продукції нікчемна не тільки порівняно з вартістю капітального або середнього ремонту трамваїв і тролейбусів, але і з вартістю валідаторів. Інформаційні системи, як і більшість валідаторів передають дані в певному форматі. Тому навіть якщо сформовані лише основні технічні параметри системи автоматизованої оплати, є можливість підібрати відповідну кабельну продукцію і стабілізатор напруги.
За словами Дмитра, «Львівелектротранс» протягом майже двох років робочої групи так і не отримав пропозиції не по місцях встановлення валідаторів, ні з прокладання додаткової проводки під валідатори і бортовий комп'ютер.
– Коли Тернопіль прийняв принципове рішення щодо впровадження е - квитка, у всіх тролейбусах міста проклали проводку для валідаторів, – каже Дмитро, – Після цього досить було тільки підключити валідатор. У Львові ж нічого подібного не робили.
Ще однією технічною проблемою е-квитка може стати нестача електронників і програмістів, які обслуговували б автоматизовану систему оплати проїзду. Фахівці високого класу, які б ефективно обслуговували систему, навряд чи погодяться працювати за нижчу зарплату, яку пропонують в комунальних підприємствах. Якщо ж найняти фахівців з низьким рівнем підготовки є ризик значних збитків як для перевізників, так і для міста.
Що до комунального «Львівавтодор», то це підприємство дуже довго не могло добитися коректного відображення прибуття трамваїв на інформаційних табло, які були встановлені по другому і шостому трамвайних маршрутах – повноцінно система запрацювала лише в кінці 2017 року, тобто через три роки після установки самих табло. Є багато проблемних питань і з відображення руху транспорту за даними GPS, що говорить про те, що професійних інженерів і програмістів місту не вистачає.
Крім того, проведений аналіз складу робочої групи з е-квитком показує, що ні серед чиновників, ні серед депутатів немає людей, які були б пов'язані з введенням автоматизованих систем оплати проїзду. Є ще один важливий фактор – економічний. За ініціативи радника міського голови Львова, а за сумісництвом – заступник директора «Львівелектротрансу» Андрія Білого в листопаді 2017 року у громадському транспорті Львова – трамваях, тролейбусах і комунальних автобусах було встановлено кілька систем автоматичного підрахунку пасажирів. У січні 2018 року львівське інформаційне агенство «Захід.немає» повідомило про закупівлю у вінницького підприємства «Джемекил» систем автоматичного підрахунку пасажирів – за них заплатили 254 тисячі гривень. Вартість системи для трьохдверного автобуса становила 37, а для двох дверного – 27 тисяч гривень. Аналогічні системи підрахунку пасажирів вже давно впроваджені у Вінниці.
Публічні заяви про результати підрахунків пасажирів у Львові ми знайти не змогли. Однак можемо зробити припущення, що кількість «зайців» і пільговиків виявилося дуже великим. Це означає, що для того, щоб в повному обсязі фінансувати перевезення пільговиків у разі впровадження е - квитка, потрібна просто астрономічна сума, яка, швидше за все, може стати непідйомною для міського бюджету Львова, який і так обтяжений виплатами по різних кредитах.
Є і ще один сигнал про нестачу коштів у бюджеті Львова – з січня 2018 року приватні перевізники відмовилися безкоштовно перевозити в своїх автобусах пенсіонерів за віком. Цей відмову вони мотивували тим, що безкоштовне перевезення пенсіонерів не регламентована Законом України, а також недоліком компенсації з міського бюджету. Крім того, міська влада Львова відмовилися від монетизації пільг, яка, на думку експертів, значно спростила б введення е-квитка.
Тому ми і робимо висновок, що міські влади у сфері впровадження автоматизованої системи оплати проїзду вирішив зайняти вичікувальну позицію. З одного боку міська влада сподівається на те, що виділення коштів на оплату проїзду пільговиків таки візьме на себе державний бюджет. З іншого боку влади очікують, що Кабмін і Верховна Рада більш чітко визначать умови монетизації пільг.
Є і момент чисто кадровий – влада Львова після переходу Олега Берези на посаду директора «Львівелектротрансу» так і не визначилися з призначенням директора «Львівавтодору», який і повинен впроваджувати е-квиток. Виконує обов'язки директора підприємства колишній заступник директора Роман Познанський. Як говорить практика чиновницької роботи «ослик в. о.» практично ніколи не ставить підпис під ключовими документами. Привід для зупинки повномасштабного впровадження електронного квитка є – це оновлення парку міського транспорту за рахунок закупівлі 150 автобусів за лізинговим договором з «Укргазбанку» та 30 вживаних берлінських трамваїв вже в цьому році. Крім того, є плани закупити 100 автобусів, 50 тролейбусів і 10 трамваїв в наступні роки за кошти міжнародних інституцій.
Впровадження е-квитка лише в комунальному транспорті знімає питання, пов'язані з компенсацією збитків за перевезення пільговиків, т. к. це принаймні знімає ризик судових позовів з приводу виплати компенсацій за пільговиків, які могли б пред'явити місту приватні перевізники. Тому вважаємо досить обґрунтованою точку зору, висловлену в інформаційному матеріалі «kulemet.com», що е-квиток, по крайній мірі в найближчі роки не буде введений в транспорті приватних перевізників.
На даний момент львів'яни замість обіцяної системи автоматизованої безготівковою оплатою можуть задовольнятися лише валидаторами, з допомогою яких можна оплатити проїзд у трамваях і тролейбусах банківськими картками. Ці валідатори встановлені «Приватбанком» і «Ощадбанком». Крім того в трамваях і тролейбусах Львова можна оплатити проїзд за допомогою смартфона, QR-коду та програми «Приват24».
Однак це і близько не той «електронний квиток», який діє в європейських містах.
