Україна – Словаччина: львівська арена не підвела

Українська команда вистояла і досягла перемоги на «Арені Львів».

Розпочався матч для збірної України не те щоб добре, але й не так вже і жахливо. Після кількох хвилин незрозумілих дій збірна України таки взяла усю перевагу на себе і по ходу гри диктувала супернику свої умови. Хоча насампочатку – правди ніде діти – пропустила. Руснак виконав подачу зі штрафного, Гамшик пробив головою, а П'ятову зафіксувати м'яч в руках не вдалося. На добиванні наймоторнішим виявився екс-захисник «Металіста» Лукаш Штетина. 0:1 в українські ворота.

Далі українська збірна діяла активно і наполегливо. Гол у відповідь став логічним. Свідоспечений громадянин України Марлос просто таки відібрав м'яча в словацького колеги, просунувся до штрафного і віддав Ярмоленку, котрому просто соромно було б не забити – 1:1.

По перерві гості вийшли «обгредженими» – три заміни помітно вплинули на їхні дії. І поки нові люди із словацького боку врубалися в нитку гри, українські виконавці сповна скористалися такою нагодою. Соболь відібрав м'яч в центрі поля, тут же відправив його Коноплянці, а той у своїх кращих традиціях зблизився із воротами і з-під ноги Шкртела відправив м'яч у дальній кут. 2:1.

Після забитого гола українці ще кілька хвилин активно побігали, а потім попустилися, сконцентрувавшись на збереженні рахунку.

І коли вже таке діло, Андрій Миколайович випустив пограти трьох молодих дебютантів збірної – Шабанова, Андрієвського і Мякушка.

А у словаків стали з'являтися моменти. Але українську команду врятувала поперечина. А потім Ярмоленко з Хачеріді якось дуже недоречно загралися і втратили м'яча. По воротах пробивав Беро, але навіть з вигідної позиції не спромігся – м'яч полетів повз каси... тобто, штанги.

Попри потуги словацьких «наїздів» українці вистояли і домоглися шуканої перемоги.

У товариських матчах, особоливо зі Словаччиною, національній збірній фартить...

Збірна України під керівництвом Андрія Шевченка успішно завершила не самий кращий футбольний рік. Та й не тільки футбольний. Але то вже інша історія...