ТОП-5 парків Львова: де прогулятися?

Втомилися від швидких темпів міського життя? До вас приїхали гості, а Ви не знаєте, куди їх повести, бо вже всю архітектуру й музеї передивилися? Шукаєте, де би провести кілька годин у вільний час? Пропонуємо Вашій увазі інформацію про кілька львівських парків, на які вельми багате наше місто.

Регіональний ландшафтний парк "Знесіння"

Порівняно молодий, але дуже масштабний парк (312 га), який об’єднав у собі Шевченківський гай і території, які залишились від кар’єрів на місці цісарського лісу — Кайзервальду. Мова про парк “Знесіння”, який з’явився на мапі міста 1993 року, розташований на вул. Новознесенській.

До парку можна зайти також із центральної частини міста — від Високого Замку та вулиці Кривоноса.

Місцевість багата на зелень, гори (Лева, Стефана, Баба, Хомець, Зміїна), подейкують, що 20 мільйонів років тому на цьому місці було море. У наш час територія парку “Знесіння” також слугує місцем для розвитку гірськолижного спорту і сноубордингу, адже тут розташована спортивна база ФСТ “Динамо”.

І хто знає, може, саме через цей парк пролягає залізниця до Гоґвортсу :)?

Ці території багаті на історію: у Х столітті тут існувало поселення, яке згодом перемістилось ближче до Високого Замку, відповідно, старі помешкання “знесли”, звідси і назва — Знесіння. Окрім цього, у VІІ - Х ст., на вершині Зміїної гори місцеві слов’яни мали капище бога Світовида, назва тих територій — Світовидове поле — збереглася донині.

Кортумова гора

Кортумо́ва Гора́ (Кортумівка) - це лісопарк, геологічна пам’ятка природи; розташована у Шевченківському районі, відома із кінця XVIII століття. Назва походить від імені Ернста фон Кортума, губернаторського радника, подейкують — місцевого масона, який володів цим приватним парком. Окрім парку, посадовець мав іще маєток у цьому місці (“палацик”, як казали автори нарисів), фруктовий сад, оранжерею, винницю, а пізніше — гробівець його дружини - “Фридрихівка”.

Свого часу парк був пам’яткою садівництва, а після смерті власника, 1811 року, Кортумівка стала власністю війська, яке облаштувало тут стрільницю. Наприкінці XIX століття, на території Фридрихівки збудували фабрику будівельної кераміки Івана Левинського та Олександра Домашевича, але попри це Кортумова гора була популярним місцем відпочинку.

У епоху Другої світової війни нацисти облаштували тут Янівський концентраційний табір, який майже знищив мальовничу зону. У наш час тут розташований пенітенціарний заклад,  а на верхній терасі — спортивна стрільниця.

Цікавим історичним фактом, пов’язаним із цим місцем є розташування табору гетьмана Петра Дорошенка із турками у 1672 році, які здійснювали облогу Львова.

Парк "Піскові озера"

Два невеликих озера, з’єднані між собою мостиком є одним із популярних місць відпочинку у Львові. Парк розташований між вулицями Коновальця і Чупринки, з’явився на місті ставів “гіпсового короля” Франца на р. Сорока; також відомий під старою назвою Алтайські озера.

Раніше “Справжня Варта” розповідала про віллу Франців у Львові.

1923 року місцева влада вирішила привести до ладу давні стави та заклала “Гданський” парк,  який став першим в Україні спеціалізованим, спортивно-біговим парком, який був вельми популярним.

Після Другої світової війни місце завалили сміттям — відходами лампового заводу, а воду використовували для потреб емалевого заводу неподалік. Розчищати парк взялися аж у 1950-х роках, а 1957-го року поблизу спорудили корпус Електромеханічного технікуму, який зараз належить “Львівській політехніці”.

У наш час Піскові озера знову є місцем для рекреації, часто тут можна побачити людей, які ловлять рибу. Саме ці озера оспівуються у пісні “Піккардійської терції” “Старенький трамвай”.

Парк Снопківський

Відносно молодий парк (1959 — 1963 рр.), розташований на Снопківському пагорбі, у районі вулиць Стуса, Липової алеї та Зеленої. Ще до створення парку, з початку ХІХ століття, Снопківський пагорб був популярним місцем для відпочинку. Тут була резиденція губернатора Галичини Фердинанда д’Есте, оточена низкою снопківських ставочків, з яких до наших днів зберігся лише один - “Зелене око”, біля якого був пляж і купальний будинок.

Основною “родзинкою” парку є стадіон “Україна”, який із 1960-х років приваблював на футбольні матчі тисячі фанатів. Споруда “потопає” у зелених насадженнях: одних лише дерев і чагарників налічується понад 200 видів.

Парк зберігає і частинку історії Львова: тут розташовані залишки пам’ятки старовини — ампірного палацу з початку ХХ століття. У наш час тут можна побачити колонний порт із трикутним фронтоном, у заглибині якого — скульптури двох сфінксів.

Парк “Залізна Вода”

Закладений 1905 року, на схилах яру Полтви, парк розташований у межах вулиць Стуса, Тернопільської, Мишуги та Ярославенка. Назву отримав від численних джерел парку, вода яких багата на залізо.

У ХІХ столітті основними цікавинками рекреаційної зони були: став Камінського, корчма і німецький літній театр Франца Краттера. Якось одне джерел облаштували бюветом, звідки й почалось перетворення пралісу на парк.

Арнольд Рьорінг, відомий інспектор міських плантацій,  намагався зберегти природний пейзаж лісу та створити тут функціональний оздоровчий "парк Йордана" (від імені польського лікаря Г. Йордана, який створив такий парк у Кракові), проте на відведеній під парк території у 1938 р. розпочалася забудова, яка одержала назву "Новий Львів".

У 1933-1934 на місці ставу Камінського споруджено спортивний басейн, який, вже значно вдосконалений, функціонує і нині.

Як писав визначний український історик Іван Крип’якевич, ще до створення парку (від 1830-х років), львів’яни ходили до місцевих ставків на пікнік із родинами. І попри те, що із джерел воду наразі пити заборонено (з різних причин, одна з яких — банальне людське свинство), хочеться вірити, що у Львові таки відновлять традицію пікніків у “Залізних водах”.