У Львові віднайшли спецкладовище НКВС: масове поховання жінок, дітей і немовлят (ФОТО)

Як розповів директор музею «Територія терору» Тарас Чолій, ще минулого року до них звернулися мешканці, які під час будівельних робіт наштовхнулися на фрагменти людських останків. Та після обстеження фахівцями музею виявилось, що поховання масове і потребує детальнішого дослідження.

Зокрема, перше, що викликає подив – усі люди були поховані не у трунах, а в дерев'яних коробках, по 2-3 чоловіка.

Як повідомив заступник директора комунального підприємства «Доля» Володимир Харчук, здебільшого тут поховані молоді люди, адже зуби у них ще не зіпсуті.

«Що характерно, разом із дорослими поховано дуже багато дітей є. Та й не тільки дітей, а й немовлят. Схоже деякі з них навіть не народжені (!). Також трапляються кістяки із слідами трепанації черепа. Разом з останками іноді знаходимо супровідний матеріал – ґудзики та ампули від ліків. На руці одного кістяка є вервичка», - каже Харчук.

За словами депутата Львівської облради та директор КП «Доля» Святослава Шеремети, на сьогодні розкопано 4 ряди захоронень, та справжнього розміру цвинтаря, як і точної кількості похованих тут ніхто не знає. Та у одному в дослідників вже не виникає сумнівів, знайдені останки – не що інше, як територія колишнього спец кладовища Пересильної тюрми №25.

Пересильна тюрма, яка діяла у Львові з 1944-1955 рр. служила свого роду табором, куди звозили в’язнів по дорозі до Гулагу. Усіх, арештованих, яких після слідства відправляли відбувати покарання в концтабори проходили крізь цю тюрму. Тут в’язні могли перебувати від двох тижнів до року.

«Як правило сюди попадали звичайні українці, хоча через пересильну тюрму транспортували і полонених німців, власівців та засуджених червоноармійців. А те що серед поховань багато жінок і дітей, говорить про те, що це звичайні селяни, яких в повоєнний час радянський режим масово вивозив в Сибір. Це було пов’язано і з придушенням українського визвольного руху. Тож це могли бути родичі повстанців або ті, хто просто не влаштовував радянську владу», - розповідає  Тарас Чолій.

Проте, умови перебування в цій в’язниці були жахливими. Очевидці розповідають про антисанітарію та погане харчування.

«Тож вагітна жінка не могла витримати тих нелюдських умов життя, оскільки камери були переповнені в разів 10 і більше. Цим і пояснюється така велика кількість дитячих кістяків в знайденому похованні, бо забирали і вивозили цілими сім’ями», - каже заступник директора КП «Доля» Володимир Харчук.

«Також є багато розповідей, про те як жінки народжували прямо в тюрмах і під час транспортування в вагонах-«телятниках». Переважно тих людей, які там помирали від торту чи хвороб таємно вивозили вночі і захоронювали в дерев’яних ящиках», - розповідає Тарас Чолій.

Сьогодні пошуковці сподіваються впродовж сухої погоди ексгумувати максимальну кількість останків, аби в майбутньому перепоховати їх на Личаківському цвинтарі за християнським звичаєм. Також є ймовірність відшукати прізвища людей, які тут поховані.

«Списки загиблих в Пересильній тюрмі можуть бути в архіві МВС, або в лікарняних книгах. Адже після смерті людини, її останки проходили певний медогляд - є багато скелетів з слідами трепанації черепа, та лікарськими ампулами. Також ми зверталися до СБУ, щоб нам надали інформацію про цей цвинтар, але вони відповіли, що їм нічого не відомо. Та коли на цьому місці перестали ховати людей, місцеві розповідають, що тут почали будувати дачі працівників КГБ. Але вони не могли не знати, про цей могильник. А таких могильників поблизу Львова є багато», - говорить Тарас Чолій.

«Якщо станеться так, що і в архіві МВС цих імен не виявиться, це буде ще один злочин», - каже Святослав Шеремета.