Як маркетинг пов’язаний з екологією?
Ми можемо уявити незапаковану гречку чи цукор, або навіть спеції, які ще дехто продовжує продавати на вагу, даючи понюхати і скуштувати. Але ми ніде не зможемо купити незапаковану зубну пасту, фарбу для волосся чи освіжувач повітря.
Упаковка у більшості випадків викидається після споживання чи використання товару. Велика частина цього сміття не потрапляє на підприємства з переробки відходів і забруднює навколишнє середовище. А при вторинній переробці такого роду сировини теж потрібна енергія. Бо вчені ще не винайшли таких методів переробки пластмас, які б зовсім не шкодили природному середовищу.
Відмовитися від упаковки товару погодиться далеко не кожен підприємець. Адже фірми можуть мати зареєстровані товарні знаки, марки, врешті-решт назви. З цим пов’язують рекламу, відвойовують певну долю ринку і заробляють гроші.
З іншого боку, на упаковці зазначається дата, склад продукції, адреса виробника. Тобто, купуючи фасований товар з певною назвою, споживач відчуває себе захищеним від підробок і поганої якості товару. Крім того, нести товар в упаковці набагато зручніше, ніж без неї.
Багато людей вірить у те, що вчені з часом вирішать проблеми екології . Але науковці підрахували, що на нашій планеті утворилося понад 600 тисяч невідомих людству хімічних сполук. Так, можливо їх і можна об’єднати у якісь групи, але поле досліджень не стане від цього набагато меншим.
Такий розділ економіки як маркетинг вивчає не лише те, як правильно рекламувати і упаковувати товар, а й пропонує глибокий підхід до питання про те, який саме товар потрібно створити, щоб його купували, і він приносив прибутки. Звісно, що підприємці прагнуть скорочувати витрати на виробництво і отримувати якомога більший зиск.
Ось на цьому етапі економічних розрахунків і було запропоновано винайдення консервантів та інших харчових домішок. Тоді продукція зберігається набагато довше, її можна завозити великими партіями і зберігати в складських приміщеннях. Таким чином будуть заощаджуватись кошти на транспортних витратах, бо за таких умов продукцію можна завозити значно рідше. Можна пробувати продавати товар за вищими цінами, бо в разі невдачі він не зіпсується. Цей перелік можна продовжити.
Люди від консервантів, що містяться в продуктах харчування, нічого гарного не отримали. Про шкідливість цих речовин написані книги і навіть ухвалені закони, що забороняють використовувати деякі з них.
Потреби людини не обмежуються самими продуктами харчування, тому виникає бажання заощадити на них, задовольнивши себе в одязі чи побутових зручностях. Виробники продуктів харчування продовжують і далі працювати над тим, як можна знизити ціну продовольчих товарів, щоб забезпечити ними людей бідного та середнього класу.
За таких умов підприємства, що поставляють якісні і не шкідливі для організму людини продукти харчування мають проблеми зі збутом через високу собівартість. Рятуючись від банкрутства, багато фірм починають впроваджувати генну інженерію, консерванти тощо.
За підрахунками вчених, наша планета Земля здатна забезпечити нормальними умовами існування 70 мільярдів людей. Але нам уже зараз бракує свіжого повітря, чистої води, якісного м’яса тощо. Тобто люди ще не навчилися правильно перерозподіляти і використовувати природні ресурси.
Але в наш час іще можна купити домашні яйця, молоко, масло. Але люди чомусь витрачають гроші на задоволення інших потреб і надають перевагу дешевим продуктам харчування. Така тенденція спостерігається не лише через бідність, а й через те, що люди мало проінформовані про шкідливість хімічних домішок.
Іншим аспектом є психологічна поведінка. Багато людей схиляється до думки, що від життя треба отримати якомога більше задоволення. Така численна група осіб мало переймається думками про здоров’я.
Крім спиртних напоїв і цигарок, можна було б обійтися і без майонезу, ковбаси, кока-коли, фарбованих макаронів, великої кількості цукру тощо.
Люди часто задаються питанням «А що ж тоді можна їсти? Шкідливо все!». І тут виходить такий парадокс, що людина знає про шкідливість продукту, але вживає його. Можливо, на психіку впливає реклама, або часті нервові стреси чи інші чинники. Бо в іншому разі, зовсім нелогічно, знаючи про наявність хімічних домішок у складі продукції купувати і споживати її.
Якщо перейти до розгляду цієї проблеми в Україні, то в нас не дотримуються законодавства про рекламу. Різна продукція просто нав’ язується під час трансляції телепередач і фільмів.
Врешті-решт людина часто згоджується придбати товари чи послуги, в яких немає крайньої необхідності. Тобто, одним із завдань маркетингу є планування чітких пояснень про те, навіщо людині потрібен товар саме їхньої фірми.
У Харкові теж є низка маркетингових компаній. Але офіційно зареєстровано в Україні лише 4. Тобто, влада дозволяє представникам всіляких сумнівних контор переконувати місцеве населення в крайній необхідності придбати якісь товари, імовірно низької якості.
