Місцеві вибори: реалії та перспективи для Партії регіонів
Якщо у 2006 році ПР йшла на місцеві вибори як політична сила, опозиційна до державної влади на загальноукраїнському та на місцевому урівні, то ця сама та опозиційність давала певний бонус привабливості для електорату, невдоволеного політикою тогочасних президента, коаліції та уряду. В теперішніх умовах обласна та міська організації ПР значною мірою залежать від міри схвалення чи неприйняття значною частиною виборців дій центральної державної влади. Для Харківської міськорганізації ПР ситуація є ще більш специфічною, бо її представник був мером після 2006 року, вона мала найбільшу фракцію у міськраді, впевнено контролювала процес прийняття рішень у питаннях життя та розвитку міста. Проголошене урядом та непопулярне серед більшості населення підвищення цін на газ фактично заміщає те негативне враження, яке мало населення від діяльності президента В.Ющенка та прем’єр-міністра Ю.Тимошенко.
У першому турі президентських виборів 2010 року В.Янукович отримав 50,18% голосів виборців області, які взяли участь у голосуванні, в т. ч. по Харкову – 43,85%. У першому турі президентських виборів 2004 року він отримав відповідно 57,37% та 52,96% голосів виборців. Під час виборів до Верховної Ради України вислови підтримку Партії регіонів у 2006 році 51,7% виборців області, у 2007 році - 49,6%. Наведені дані вказують, що у 2006 році – на початку 2010 року ПР мала доволі стабільний рівень підтримки виборцями Харківщини своєї політики на загальнонаціональному рівні.
У 2006 році на виборах до облради партія отримала підтримку 38,85% виборців області, внаслідок чого їй відійшло 83 депутатські мандати (в 4 рази більше, ніж у другої за впливовістю на той час політичної сили Харківщини - БЮТ). У Харківській міськраді ПР конвертувала свої 39,76% у 54 депутатські мандати (в 4 рази більше, ніж у БЮТ).
Результати дослідження, проведеного КІПУ ім. Горшеніна у 2008 році в рамках проекту «Справжній Харків», показували, що за ПР на виборах до міськради тоді готові були проголосувати 28,7% опитаних (за БЮТ – 12,2%, за КПУ – 8,2%). І це при тому, що діяльність тогочасного мера М.Добкіна негативно або скоріше негативно оцінювали 59,8%, а позитивно або скоріше позитивно – 15,2%. Діяльність Харківської міськради тоді негативно або скоріше негативно оцінювали 56,7%, позитивно або скоріше позитивно – 10,3%. Діяльність секретаря Харківської міськради Г.Кернеса негативно або скоріше негативно оцінювали 73,5%, позитивно або скоріше позитивно – 6,1%.
З іншого боку, результати опитування, проведеного у жовтні 2009 року харківською компанією «Український соціологічний стандарт», показали, що діяльність міськради позитивно оцінили 38,9% опитаних харків’ян, негативно – 30,4%. Готовність підтримати на виборах до міськради ПР висловили 43,7% (у липні 2009 року – 36,4%). На виборах міського голови готові були проголосувати за М.Добкіна 40,2% респондентів.
У липні 2010 року були оприлюднені результати соціологічного опитування «Політичні настрої жителів Харкова напередодні майбутніх місцевих виборів», проведеного 14-21 липня соціологічною лабораторією „Академічні ініціативи”. Оскільки партійна приналежність кандидата є важливою для 46% опитаних, а за ПР готові проголосувати 38% респондентів, то слід очікувати збільшення рейтингу Г.Кернеса саме за партійними мотивами. При цьому, навіть якщо йому додасться ще хоча б 10% голосів від членів та прихильників ПР, то він отримає свою перемогу на виборах Харківського міського голови. Звісно, якщо він буде єдиним кандидатом від своєї партії.
За М.Добкіна (голова Харківської ОДА, попередній мер, голова облорганізації ПР) готові проголосувати 21,5% опитаних (перший результат), за А.Авакова (лідер обласного БЮТ, облорганізації ВО „Батьківщина”, попередній голова Харківської ОДА) – 12,9% (другий результат), за Г.Кернеса (виконуючий обов’язки Харківського міського голови, голова міськорганізації ПР) – 10,3% (третій результат), за О.Ярославського (президент компанії DCH, президент ФК «Металіст») – 7,5% (четвертий результат), за О.Фельдмана – 6,4%, за А.Александровську (керівник обкому КПУ, народний депутат) – 5,9%, за А.Моченкова (голова облорганізації „Сильної України”) – 2,9%.
Отже, представники ПР М.Добкін та Г.Кернес разом отримали підтримку 31,8% респондентів. З огляду на те, що М.Добкін заявив про свій намір балотуватися в депутати облради за мажоритарним округом, стає зрозуміло, що кандидатом на посаду мера Харкова буде саме Г.Кернес. І він цілком може розраховувати на ті 31,8% підтримки з боку виборців Харкова. Цей показник підтримки може змінитися в залежності від декількох факторів.
По-перше, Г.Кернес має значний відсоток негативного рейтингу. Тому, якщо він стає кандидатом на посаду мера, гіпотетично може статися так, що частина тих, хто висловив свою підтримку М.Добкіну, не захочуть підтримувати Г.Кернеса. Тобто, реальний рівень підтримки Г.Кернеса харків’янами може скласти не 31,8%, а, припустимо 20-25%. З іншого боку, для респондентів, як свідчать результати опитування, є дуже важливою партійна приналежність кандидата. Цей фактор працюватиме на користь Г.Кернеса, оскільки вже зараз політична боротьба у місті розвивається за схемою міжпартійного протистояння, а тема партійності кандидата, швидше за все, буде більш актуалізованою у вересні та жовтні. Принаймні, і місцева ПР, і місцевий БЮТ активно зміцнюють напередодні виборців контекст протистояння саме цих політичних сил як головну лінію виборчої кампанії у місті. І цей фактор сприятиме збільшенню рівня підтримки Г.Кернеса з боку виборців Харкова.
По-друге, ПР є партією влади як на місцевому, так і на загальнонаціональному рівні. Оголошене підвищення тарифів та фактичне зростання цін та вартості послуг вже негативно впливає на рівень популярності цієї партії серед населення. З іншого боку, якщо виборцям Харкова доведеться обирати між кандидатом від ПР та кандидатом від БЮТ, то партійна складова частково компенсує для Г.Кернеса всі негативи від підвищення тарифів та зростання цін.
По-третє. Через підвищення тарифів та зростання цін можливо, що якась частина традиційних харківських прихильників ПР взагалі не піде на вибори. Однак це може бути хоча б частково компенсоване все тим же контекстом вибору між кандидатом від ПР та кандидатом від БЮТ.
По-четверте, будь-яке соціологічне опитування показує рівень підтримки політичної сили чи політика у розрахунку від загальної кількості виборців. Зважаючи на те, що не всі виборців беруть участь у голосуванні, результати, які отримують партії, блоки чи політики у день виборів, є вищими за ті, які показують опитування.
Отже, виходячи з усього цього, є цілком ймовірним, що Г.Кернес може отримати на свою підтримку на виборах міського голови як мінімум 25-30% голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. І цього буде достатньо, щоб стати мером Харкова.
Кампанія критики Г.Кернеса, пов’язана з будівництвом дороги через парк ім. Горького, виявилася малоефективною. Хоча генсек УЕФА Джанні Інфантіно заявив, що будівництво дороги немає нічого спільного з підготовкою міста до Евро-2012, проте генпрокуратура за результатами перевірки офіційно заявила про відсутність порушень закону. Крім того, Президент ПАРЄ Мевлут Чавушоглу вручив місту третю нагороду, зазначивши, що Харків – єдине місто в Україні, що зібрало всі атрибути призу Європи.
