Завдання, напрями та смисли виборчої кампанії БЮТ у Харкові
А.Аваков очолив обласний БЮТ в непростий для цієї політичної сили час.
По-перше, лідер блоку Ю.Тимошенко не отримала перемоги на президентських виборах, втратила посаду прем’єр-міністра і будь-який контроль над урядом. Коаліція, в якій БЮТ був домінуючою політичною силою, припинила існування, а частина парламентської фракції блоку увійшла до нової більшості, створеної ПР.
По-друге, під час першого туру президентських виборів Юлія Володимирівна у Харкові отримала на свою підтримку 11,59% голосів виборців (загалом по області – 10,69%). І це значно менше від того, що отримав БЮТ на парламентських виборах 2007 року (18,36% - по Харкову, 16,36% по області). Тобто, рівень підтримки БЮТ на Харківщині повернувся до показника 2006 року, коли блок отримав на парламентських виборах 12,68% голосів виборців. Результати 2006 та 2007 років дозволяли БЮТ бути другою за рівнем впливовості політичною силою Харківщини (після ПР).
Отже, в цьому смислі у обласного БЮТ виникла низка проблем. Перша: падіння рівня популярності в регіоні як мінімум до рівня 2006 року. Друга: рейтинг лідера завжди дещо вищий від рейтингу очолюваної ним політичної сили, тому місцеві вибори можуть показати ще більше падіння рейтингу блоку, аніж було зафіксоване результатами першого туру президентських виборів. Цьому може сприяти й заборона законом участі у місцевих виборах блоків, а бренд ВО „Батьківщина” є менше відомим та розрекламованим, аніж бренд БЮТ. Третя: зафіксоване не просто падіння рейтингу, хоч і помітне, а втрата блоком в області другої позиції впливовості, яку цілком може зайняти тепер „Сильна Україна”. Під час першого туру президентських виборів С.Тігіпко отримав на свою підтримку у Харкові 24,3% голосів (загалом по області – 18,82%). А в останній місяць по Україні відбувається масова рекламна кампанія, спрямована на те, щоб рейтинг майже невідомої до цього часу „Сильної України” якомога більше підтягнути до рейтингу її лідера.
З огляду на це перед БЮТ в Харківській області постає низка взаємопов’язаних головних завдань, а саме: 1) не допустити подальшого падіння рейтингу блоку нижче показника, отриманого Ю.Тимошенко у першому турі президентських виборів; 2) рекламна кампанія з метою підвищення рівня популярності бренду ВО „Батьківщина” до рівня відомості та популярності бренду БЮТ; 3) збільшення рівня підтримки ВО „Батьківщина” до рівня, коли за своєю популярністю він випереджатиме бренд „Сильна Україна”, зайнявши знову другу позицію впливовості серед політичних сил Харківщини.
Міра успішності реалізації цих завдань для лідера обласного БЮТ А.Авакова стає своєрідним політичним іспитом як для людини, що позиціонує себе в якості успішного менеджера та регіонального політика, рейтинг якого має тенденцію до зростання, а також має електоральний потенціал для такого зростання.
Поки що можна констатувати, що рекламна кампанія по збільшенню рівня відомості та популярності бренду ВО „Батьківщина” є менш ефективною, аніж рекламна кампанія бренду „Сильна Україна”. Так, результати опитування, проведеного у другій половині липня соціологічною лабораторією „Академічні ініціативи”, показують, що за „Сильну Україну” висловили готовність проголосувати 9% респондентів, а за ВО „Батьківщина” – 12,6%.
До речі, результати тих самих опитувань показують, що стільки ж респондентів (12,9%) висловилися на підтримку А.Авакова як кандидата на посаду мера Харкова. Правда, дивним на цьому тлі виглядає, що за оцінками респондентів за А.Авакова на виборах Харківського міського голови проголосує лише 6,4% виборців міста. Чи не означає це, що лише половина тих, хто готовий віддати свій голос за А.Авакова, впевнені у своєму виборі?
Вся політична діяльність обласного БЮТ сконцентрувалася виключно у Харкові і навколо проблем Харкова. І це природно, бо обласний центр є політичним серцем, головною політичною ареною регіону. Ця діяльність відбувається за двома головними напрямами: 1) критика міської влади за будівництво дороги через парк ім. Горького; 2) критика міської влади за невиконання передвиборних обіцянок 2006 року.
Перший напрям здатний додати БЮТ певну кількість голосів на виборах у Харкові, але навряд чи то буде суттєва кількість, бо для переважної більшості жителів великого міста існують інші парки, а також проблеми, більш важливі за будівництво дороги через парк (це економічні та соціальні проблеми, які продовжують загострюватися). Крім того, фактично виходить так, що критику міської влади поступово змінила критика персонально виконуючого обов’язки мера Г.Кернеса. Виведення проблеми парку на всеукраїнський та міжнародний рівень може завадити Г.Кернесу з висуванням кандидатом на посаду міського голови, однак навряд чи призведе суттєвого підвищення рівня електоральної підтримки БЮТ.
Другий напрям політичної діяльності БЮТ теж виглядає неоднозначним з точки зору ефективності. Бо у Харкові існує багато проблем, фактів та подій, які можуть бути сильними аргументами і для негативної, і для позитивної оцінки результатів діяльності теперішньої міської влади. Однозначно негативним для неї, як і для будь-якої влади, є зростання комунальних та транспортних тарифів, яке очкується по всій Україні.
Досить цікавою буде ситуація, якщо у виборах мера Харкова візьме участь Олександр Ярославський. Це однозначно призведе до того, що А.Аваков змінить стабільну другу позицію в рейтингу потенційних кандидатів на стабільно третю позицію. Чи вигідно це для БЮТ? Той же Г.Кернес може зберегти шанси залишитися секретарем міськради ще на один термін, контролюючи депутатську більшість міськради, створену на основі фракції ПР.
Якщо Г.Кернес з якихось причин не братиме участі у виборах мера, а О.Ярославський висунеться кандидатом на посаду міського голови від „Сильної України”, то він отримає явну або неявну підтримку з боку ПР. І тоді президент ФК „Металіст” може розраховувати не лише на електорат ПР, але й на електорат багатьох інших політичних сил, в тому числі БЮТ.
Участь у виборах мера є одним із засобів для агітації за політичну силу кандидата, навіть якщо у нього немає шансів перемогти. Для такої політичної сили як БЮТ, висунення власного кандидата є просто питанням політичної репутації. Якщо БЮТ не висуне свого кандидата на посаду мера, то це може призвести до помітного перетікання голосів прихильників БЮТ на підтримку О.Ярославського. Фактично, це означатиме свідоме сприяння руйнуванню наявної електоральною бази БЮТ у Харкові.
