Можливості та ризики „Сильної України” напередодні місцевих виборів на Харківщині (ч I)

На сьогоднішній день головним і незаперечним ресурсом обласної парторганізації є рейтинг лідера партії Сергія Тигіпка. У першому турі президентських виборів він отримав 13,05% голосів виборців України, будучи за своїм результатом третім серед учасників перегонів.

 По Харківській області загалом його рейтинг склав 18,82%, що в 1,8 рази більше, аніж результат Юлії Тимошенко, а також в 2,7 разів менше від результату Віктора Януковича. 

 У Харкові С.Тігіпка підтримали 24,3% виборців (в 2,1 рази більше від результату Ю.Тимошенко та в 1,8 рази менше від результату В.Януковича).

 Отже, за результатами 17 січня С.Тігіпко переконливо (вдвічі) випередив лідера БЮТ, що на перспективу мало б означати й втрату цим блоком своєї другої позиції впливовості в регіоні. 

 На той час на горизонті були вибори до місцевих рад, призначені на 30 травня, і в контексті можливих виборів до С.Тігіпка виявила інтерес значна частина місцевих підприємців, адміністративної та політичної еліти.  

 Найбільш ефективним засобом конвертації президентського рейтингу лідера „Сильної України” на місцевих виборах могло б бути створення місцевого „Блоку Сергія Тігіпко”. Однак, у відповідності з новим законом про місцеві вибори цей варіант може втратити свою актуальність, якщо суб’єктами виборчого процесу на місцевих виборами будуть визначені виключно політичні партії. А назва партії „Сильна Україна” залишається недостатньо відомою широкому загалу виборців, і при цьому не завжди асоціюється з С.Тігіпком.

 І це стає дуже суттєвою загрозою, якщо обласна парторганізація не має розгалуженої мережі, яскравих та відомих лідерів, спікерів, якщо немає достатнього фінансового ресурсу, а також не має значного доступу до провідних регіональних ЗМІ. 

 Харківську обласну організацію політичної партії „Сильна Україна” очолює Андрій Моченков - гендиректор ВАТ «Проконсул». Він ніколи не був присутній в інформаційному полі регулярно, системно, коли ще раніше очолював облорганізацію партії «Трудова Україна». В кращому випадку – декілька разів на рік, але й були декілька років, коли не було й того. 

 Вже будучи керівником обласного виборчого штабу С.Тігіпка, лідером облорганізації „Сильної України”, А.Моченков розповсюдив в ЗМІ декілька своїх політичних коментарів у період з жовтня 2009 року по лютий 2010 року. За своїм змістом коментарі не були яскравими, переважно стосувалися робочих моментів діяльності обласного штабу та обласної парторганізації. 

 Отже, А.Моченков не є ані харизматичним політиком, ані сильним регіональним політиком, відомим широкому загалу виборців Харкова та області, ані відомим та яскравим спікером. Його діяльність в політиці характеризується швидше непублічністю, аніж публічністю. Інших лідерів та спікерів облорганізації „Сильної України” в інформаційному полі Харківщини просто не було, що може свідчити або про їх відсутність взагалі, або ж про обмеженість доступу до провідних регіональних СМІ через політичний чи фінансовий фактори. 

 Обласна парторганізація, її лідери, представники активу не мають власних або контрольованих ними та відомих в регіоні ЗМІ. В цьому парторганізація суттєво залежить від місцевих лідерів ПР, лідера обласного БЮТ Арсена Авакова, лідера облорганізації „Фронту змін” Олександра Давтяна та лідера облорганізації СПУ Віктора Субботіна. Досвід президентської виборчої кампанії свідчить, що у тих, хто контролює ЗМІ, більше лояльності до тих сил, які вони не вважають своїми політичними конкурентами, або до тих, хто є конкурентами їх головних конкурентів. 

 Якщо оцінювати з точки зору фінансових ресурсів, то облорганізація „Сильної України” має потенціал для акумулювання коштів, необхідних для проведення місцевої виборчої кампанії централізовано. Запровадження мажоритарної системи не зменшує цього потенціалу, бо до очолюваної С.Тігіпком політичної сили прийдуть представники бізнесу, які мають амбіції щодо участі в місцевих виборах. Однак в цьому питанні все залежить від низки факторів, внаслідок яких облорганізація „Сильної України” або суттєво збільшить до місцевих виборів свій людський, організаційний, фінансовий потенціал та доступ до провідних регіональних ЗМІ, або ж залишиться з тим, що має зараз.  

Головний фактор – це бачення самим С.Тігіпком подальшого власного політичного шляху. Зараз йому доведеться обирати: залишатися фрагментом владної команди Партії регіонів чи йти у вільне політичне плавання, нарощувати свій рейтинг та змагатися з місцевими елітами ПР за вплив на органи самоврядування. Перший варіант прирікає облорганізацію „Сильної України” на консервацію її теперішнього формального статусу та дуже низького фактичного ресурсу.  

  Незалежно від того, що вирішить С.Тігіпко відносно свого власного майбутнього, стратегія очолюваної ним партії на місцевих виборах буде спрямована на боротьбу за депутатські мандати в радах міст та селищ міського типу.